1.5. Ринкова рівновага та механізм її досягнення
Рис. 1.1. Крива попиту
На графіку кривої попиту (рис. 1.1) показана ситуація на ринку зі сторони попиту. На вертикальній осі розміщена ціна товару (чим вище, тим дорожче), а на горизонталі – величина попиту (чим далі праворуч, тим вище попит). Кожна точка на кривій попиту показує кількість товару, який споживачі бажають купити по відповідній ціні. З просуванням по кривій донизу ціна падає, а попит споживачів на товар зростає.
Ситуація на ринку з боку пропозиції відображена на рис. 1.2.
Рис. 1.2. Крива пропозиції
Пропозиція, як і попит, також обумовлена дією ряду факторів, основними з яких є:
а) витрати виробництва, які, в свою чергу, визначаються вартістю ресурсів;
б) ціль фірми, від якої в значній мірі залежить рівень цін (якщо фірма бажає завоювати нові ринки збуту, вона може пропонувати товар по нижчим цінам);
в) наявність чи відсутність конкурентів на ринку, збільшення чисельності котрих обумовлює ріст пропозиції незалежно від ціни на товари, політики ціноутворення;
г) рівень технології (більш удосконалена технологія здешевлює виробництво);
д) рівень податків, збільшення яких скорочує можливості підприємств нарощувати виробництво;
е) ціни на інші товари (при зниженні цін на конкретний продукт, може збільшуватись виробництво іншої продукції).
На рис. 1.2. лінія пропозиції показує, що для збільшення кількості виробництва продукції її ціна повинна рости. Кожна точка на лінії показує ту кількість продукції, яку товаровиробник згоден виготовити за відповідну ціну. Таку прямо пропорційну залежність відтворює закон пропозиції: при рівності всіх інших умов по мірі росту цін пропозиція зростає.
Підхід до складнішої моделі взаємозв'язків передбачає співставлення інтересів виробників і споживачів у відповідності з попитом і пропозицією та визначення умов їх оптимального сполучення (рис. 1.3.).
Рис. 1.3. Рівновага
Обидві лінії (попиту і пропозиції) перетинаються у точці, яка відповідає значенню товару (К1) і ціни (Р1). При такій кількості цього товару і ціні на нього виробники та споживачі зможуть одночасно досягти поставленої мети. Споживач оцінює для себе корисність нової продукції рівновеликими витратами на її придбання, тобто за ціною Р1. Для виробника максимальний доход, тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткової продукції по ціні Р1, буде дорівнювати максимальним (граничним) витратам на її виробництво. Така оптимальна ціна називається ціною рівноваги.
Якщо в стані рівноваги знаходиться вся система цін, то на ринку встановлюється загальна рівновага. Засобом її досягнення є рівноважний метод (пошук економічною системою стану рівноваги, статики).
Важливою особливістю ціноутворення під впливом нецінових факторів є зростання ціни в умовах збільшення попиту при незмінній пропозиції чи скороченні пропозиції при незмінному попиту.
Домагаючись збільшити свій дохід, окремий індивід чи виробник у своєму доцільному розрахунку безперечно повинен співставляти корисність і витрати. Він постійно має справу з витратами, що збільшуються; обмеженими доходами, що зменшуються; граничною корисністю, граничним продуктом.
При цьому гранична корисність – це користь, яку отримує індивід від споживання ще одного товару або послуг.
Граничні доходи – це доходи, отримані підприємством від продажу додаткової одиниці товару.
Граничний продукт – це додаткова продукція, виготовлена ще одним додатковим працівником. Всі ці граничні показники зіставляються граничними (чи маржинальними) витратами, обумовленими додатковими витратами чи відмовою від відповідних доходів. Таким чином, фірма поширює випуск товарів до тих меж, поки граничні витрати не зрівняються з ціною продукції чи виробництво додаткової одиниці продукції не буде обходитись їй дешевше, ніж ціна продажу.
Така проста модель взаємодії попиту і пропозиції правдиво відтворює ситуацію в умовах вільного ринку, досконалої конкуренції, коли ні продавці, ні покупці не впливають чи мало впливають на зміни ринкових цін.
При цьому, слід розрізняти сталу рівновагу, при якій після відхилення від точки рівноваги здійснюється повернення до попереднього положення, і несталу рівновагу – коли таке повернення до попереднього положення не здійснюється.
Якщо положення стале і підвищується попит, то виникає ринок споживача. Якщо попит стало перевищує пропозицію, виникає ринок виробника. За допомогою моделей можна аналізувати різноманітні зміни, які виникають на ринку, і, зокрема, на ринку інтелектуальних продуктів.
В цілому, взаємодія попиту і пропозиції визначається законом попиту і пропозиції, який відтворює взаємозв'язок між кількістю товарів і послуг, які бажає купити чи отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які в цей час пропонує виробник.
По відношенню до об'єктів інтелектуальної власності, означені умови поведінки на ринку повинні враховуватись при здійсненні продажу інтелектуального продукту, а також при визначенні вартості під час здійснення оцінки.