10.2. Людський капітал та інтелектуальні ресурси в господарській діяльності

Людські ресурси – це кількість працюючих з вищим рівнем кваліфікації, залучених до процесу розробки інтелектуального продукту.

Інтелектуальний продукт – це результат розумової, інтелектуальної праці. Це продукт творчих розумових зусиль, що має змістовне значення для певного інтелектуально підготовленого кола осіб, втілений на матеріальному носії.

Людський капітал – це вартісна оцінка робочої сили, інтелектуальних зусиль одного чи сукупності працівників вищого рівня кваліфікації, які знаходяться в процесі розробки інтелектуального продукту.

Як бачимо, між наведеними поняттями є суттєва різниця: людські ресурси – кількість працюючих; інтелектуальний продукт – це результат їх розумової діяльності, праці; людський капітал – це вартісна оцінка людських ресурсів, їх інтелектуальних зусиль.

На сьогодні ще немає однозначно визначених понять і розуміння процесів, які описують механізм взаємодії між складовими економіки інтелектуальної власності. Тому підемо по шляху узагальнення відповідних поглядів щодо цього питання, керуючись логікою формування інтелектуального капіталу та його складових в господарській діяльності.

Людський капітал чи інтелектуальна сила, якщо маємо на увазі людські ресурси, що створюють інновації, і ті, які можна описати та ідентифікувати, стають інтелектуальними ресурсами. Окремі інтелектуальні ресурси, зокрема, ті, що мають великий комерційний потенціал, отримують правову охорону і стають інтелектуальною власністю.

Інтелектуальні ресурси, на відміну від людського капіталу, можуть бути рівноцінно замінені при акціонуванні на корпоративні права і належати акціонерам. Це стається в процесі здійснення трансакцій з інтелектуальними капіталом, тобто інтелектуальні ресурси, які приймаються на баланс за відповідною вартістю (корпоративною вартістю) набувають статусу нематеріальних активів

Важливою складовою в цьому процесі є перетворення інновацій, створених людськими ресурсами, в інтелектуальні ресурси, якими фірма може володіти. Тому головне завдання керівництва фірми (менеджера) – трансформувати активи людського капіталу в інтелектуальні активи.

Інтелектуальні активи, як і людський капітал, є складовими інтелектуального капіталу, якщо розглядати їх з вартісної позиції.

Виходячи з цього, інтелектуальний капітал як авансована вартість складається в господарському обігу з двох складових: людського капіталу та інтелектуальних активів (нематеріальних активів).

Інтелектуальні активи – це вартість інтелектуальних ресурсів, які в господарському обігу приймають форму нематеріальних активів. Це вартість об’єктів інтелектуальної власності.

Передує цьому процесу створення інтелектуального продукту, який на матеріальному носії стає інтелектуальним ресурсом. Інтелектуальні ресурси ідентифікуються шляхом описання на матеріальному носії, оформлення прав власності і можуть бути присутні на ринку у формі об’єктів інтелектуальної власності.

Людські ресурси та інтелектуальні ресурси, або інтелектуальна сила та інтелектуальний продукт, розглядаються разом як інтелектуальний потенціал, який не має вартісної оцінки, а вимірюється кількістю працюючих та кількістю ідентифікованих об’єктів інтелектуальної власності. У вартісному вимірі інтелектуальний потенціал відтворює інтелектуальний капітал.

На практиці такий поділ має умовний характер, але з теоретичної точки зору – інтелектуальний потенціал та інтелектуальний капітал мають відповідні відмінності, що поглиблює природу цього складного процесу в інтелектуальній економіці, якщо враховувати послідовність трансформації інтелектуальної власності в інноваційний продукт, описаний вище. Наступний крок в цьому процесі можна бачити на прикладі моделі технологічного процесу формування об’єктів промислової власності та введення їх у господарський обіг, запропонованої П.П. Крайнєвим, зображеної на рис. 10.4.

Рис. 10.4. Модель процесу формування об’єкта промислової власності та введення його до господарського обігу

Зображена модель технологічного процесу формування об’єктів промислової власності (ОІВ) та введення їх у господарський обіг показує, що управління промисловою власністю – це алгоритм управлінських функцій, послідовна реалізація яких може забезпечити раціональний (економічно-ефективний) процес просування ОІВ на ринок та узгодити інтереси розробника і споживача такого товару.

Удосконалюючи підхід Зинова В. та Сафаряна К, покажемо взаємозв’язок між інтелектуальним потенціалом і інтелектуальним капіталом можна бачити при розгляді їх компонентів на ознаками (табл. 10.2.).

Людський капітал з позиції можливості передачі знання розглядається як вартісна оцінка робочої сили, інтелектуальних зусиль одного чи сукупності працівників, які знаходяться в процесі розробки інтелектуального продукту.

Інтелектуальні активи з позиції “Можливості передачі знання” розглядаються як вартісна оцінка інтелектуальних ресурсів або створених інтелектуальних продуктів, тобто знань, які описані на матеріальних носіях і які можна захистити правовим механізмом і комерціалізувати. В кінцевому вигляді інтелектуальні активи набувають статусу нематеріальних активів або це вартість об’єктів інтелектуальної власності за результатами введення до господарського обігу.

За ознакою “Приклади” – людські ресурси проявляють себе у вигляді досвіду, професійних знань, групових та індивідуальних навичок, творчості. В цьому напрямку інтелектуальна сила спрямована на створення інтелектуального продукту у вигляді планів, програм, кодів, правил, формул; комп’ютеризованих програм, технологій тощо. Вартісна оцінка інтелектуальної сили та інтелектуальних ресурсів приймає форму людського капіталу та інтелектуальних активів.

За ознакою “Джерело” людські ресурси представлені кількістю людей, практики та процедури організації, а інтелектуальні ресурси тут представлені матеріальними носіями інформації, які можна ідентифікувати (виділити). У вартісному вимірі людські ресурси за ознакою “Джерело” набувають статусу людський капітал як вартісна оцінка джерела інформації на матеріальному носії, а з позиції інтелектуальних активів – це вартість інновації (інноваційного продукту або інноваційної продукції) в залежності від стадії трансформації інтелектуальної власності в інноваційний продукт.

З позиції “Методів правової охорони” інтелектуальні активи розглядаються у формі паушального платежу, роялті, або вартості послуг, що є винагородою за використання нематеріальних активів в господарському обігу. Цьому передує формування людського капіталу у вигляді вартості угод, авторської винагороди за передане (комерціалізоване) патентне право, авторське право або передані комерційні секрети на умовах укладання комплексних угод між працівником і роботодавцем, що є рушійною силою людських ресурсів, спрямованою на отримання результату інноваційної діяльності.

Таблиця 10.2.