7. Умови платежів. Захисні оговорки.

Контракти зазвичай містять детальне викладення порядку взаємних розрахунків: валюту платежу, строк платежу, спосіб платежу, форми розрахунків, валютні оговори. Оплата товару може здійснюватись в валюті експортера або імпортера, а також в іншій валюті.

В контракті необхідно розрізняти:

1. валюту ціни (валюту контракту) – грошову одиницю, в якій виражена ціна товару. Валюта ціни за одиницю товару, якщо тому не перешкоджає законодавство сторін, може бути встановлена на розсуд контрагентів угоди в валюті країни експортера, імпортера або в валюті третьої країни. (При цьому враховуються торгові звичаї, наприклад, ціни на метали та вугілля виражаються у фунтах стерлінгів, на нафтопродукти і пушнину – в доларах США.) У обраній валюті виражається загальна вартість товарів, що постачаються за даним контрактом;

2. валюту платежу (валюта, в якій відбувається фактична оплата товару). Валюта платежу може відрізнятись від валюти ціни, особливо тоді, коли контрактні ціни встановлюються на біржах, аукціонах. Вибір валюти платежу повинен здійснюватися відповідно до діючих міжнародних договорів та внутрішнього законодавства.

З метою страхування експортера або кредитора від ризику знецінення валюти в контракті купівлі-продажу та ін. передбачається валютна оговорка – умова, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу валюти оговори.

Оговорка може бути одновалютною при співпаданні валют ціни і платежу, поставленої в залежності від курсу якої-небудь іншої валюти.

При мультивалютній оговорці сума грошових платежів уточнюється в залежності від зміни середньоарифметичного курсу декількох валют.

В контракті обов’язково слід вказати джерело інформації про курси валют.

(Слід звернути увагу на те, що застосування валютних оговорок не гарантує експортеру повного захисту від валютних ризиків, тому експортер може застрахувати валютні ризики в страхових компаніях або за допомогою форвардних валютних угод з комерційними банками. Банки можуть здійснювати страхування валютних ризиків на основі створення зустрічних вимог та зобов’язань в іноземній валюті (хеджирування).)

8. Умови здавання (прийому) товару.

Відповідно до п. 1 ст. 35 Віденської конвенції ООН 1980 року продавець зобов’язаний поставити товар, який за кількістю, якістю та описанням відповідає вимогам договору.

Покупець, в свою чергу, повинен оглянути товар або забезпечити його огляд в такий короткий строк, який практично можливий за даних обставин, а якщо договором передбачається перевезення товару, огляд може бути відкладений до прибуття товару в місце його призначення.

Таким чином, за цією Конвенцією огляд може здійснюватись як до, так і після доставки товару в місце призначення, залежно від умов договору.

В контракті може бути записано, наприклад, таке формулювання: «Товар, проданий за цим контрактом, вважається зданим Продавцем та прийнятим Покупцем:

а) за кількістю – відповідно до ваги вказаній в коносаменті;

б) за якістю – відповідно до сертифікату якості, що виданий Продавцем.»

Сторони уточнюють, чи відбувається приймання в присутності обох сторін або їх представників, чи третьою особою, якій обидві сторони доручають приймання. Місце приймання (склад продавця, порт призначення і т.п.) також визначається сторонами в договорі.