9. Упаковка і маркіровка.

Вид упаковки визначається особливостями товару та базисними умовами поставок. Так, за умов, що передбачають перевезення товару морем, продавець зобов’язаний забезпечити морську упаковку вантажу; за інших умов – сухопутну.

Спеціальні вимоги до упаковки повинні бути викладені в контрактах. Вартість упаковки може включатись у вартість товару або враховуватись окремо від неї.

В цілому, даний розділ договору містить відомості про упаковку товару (ящики, контейнери і т.д.) і нанесеного на неї відповідного маркірування (найменування продавця і покупця, номер договору, місце призначення, габарити, спеціальні умови складування та транспортування).

Експортери завжди несуть відповідальність за порчу товарів, яка виникає через невідповідність упаковки базисним умовам поставок.

Маркіровка буває двох видів: товарна та спеціальна.

Товарна маркіровка показує найменування продавця, покупця, номер контракту, номер місця, вагу брутто, нетто та інші реквізити.

Спеціальна маркіровка містить: вказівку вверху «боїться сирості», «не кантувати» і т.п.

Маркірування виконується відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм та спеціальних вимог покупців.

10. Форс-мажорні обставини.

В ході виконання контракту можуть виникнути надзвичайні обставини, які перешкоджатимуть нормальному виконанню контракту і які неможливо було передбачити при його підписанні та відвернути. Зазвичай до форс-мажорних обставин відносять землетруси, урагани, пожежі, епідемії, військові дії, урядові дії, що заважають виконанню зобов’язань. Щоб уникнути непорозумінь в контрактах слід перераховувати ті обставини, які сторони вважають форс-мажорними. При настанні форс-мажорних обставин виконання контракту може бути без будь-яких санкцій призупинено на термін їх дії та ліквідації наслідків.

Контракти передбачають обов’язок сторони, для якої настали такі обставини, надати в оговорений строк свідоцтво Торгової палати, що підтверджує наявність форс-мажору.

В контрактах зазвичай також оговорюється, що якщо їх виконання через форс-мажорні обставини стає економічно безглуздим, вони можуть бути анульовані без взаємних претензій.

Згідно з положеннями Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів «Сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов’язань, якщо доведе, що воно було викликане перепоною поза її контролем і що від неї не можна було розумно чекати прийняття цієї перепони в рахунок при укладанні договору або уникнення, або переборення цієї перепони чи її наслідків».

Сторони часто не доводять наявності обставин, що звільняють їх від відповідальності з підстав, передбачених в контракті, або посилаються на обставини непереборної сили, які не включені до вичерпного переліку підстав, які дають право продовжити строки виконання зобов’язань, у зв’язку з чим міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України не визнає дані обставини обставинами непереборної сили.

11. Штрафні санкції.

В більшості випадків контракти передбачають матеріальну відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань. Така матеріальна відповідальність може бути передбачена як у формі уплати штрафу, так і відшкодування збитків.

Штрафні санкції зазвичай встановлюються до продавців за порушення строків поставок товарів, неповідомлення про відвантаження товарів, некомплектні поставки, затримки в наданні технічної документації, поставку неякісних товарів. Покупці зазвичай штрафуються за порушення платіжних зобов’язань.

Найбільше розповсюдження в міжнародній практиці отримало прогресивне нарахування штрафних санкцій в таких розмірах:

• протягом перших трьох днів – по 0,05% від вартості контракту за кожен день;

• протягом наступних 30 днів – 0,08%;

• в подальшому – по 0,12% за кожен день прострочення.

Граничний розмір штрафних санкцій частіше за все складає 8% вартості товарів.

За поставку неякісних товарів зазвичай передбачається нарахування таких саме штрафних санкцій на період, протягом якого товар не міг бути використаний за призначенням через виявлення дефектів.

Розміри штрафних санкцій слід встановлювати в залежності від розміру штрафних санкцій у договорах, пов’язаних з даним договором, а також залежно від штрафних санкцій, передбачених за порушення зобов’язань перед державою.

В договорі слід оговорити, які збитки підлягають відшкодуванню. Під збитками слід розуміти витрати, втрату або пошкодження майна, упущену вигоду. В деяких контрактах строки передбачають граничний строк прострочення в поставці, після закінчення якого покупець отримує право відмовитись від виконання контракту, стягнувши з постачальника або штраф, або збитки.

12. Страхування.¹

В ході виконання контрактів купівлі-продажу здійснюється страхування товарів від транспортних ризиків. Страхування є добровільним актом, а сторона-страховик визначається вибором базисних умов поставки (за умовами CIF і CIP продавець зобов’язаний застрахувати товар на період перевезення до місця призначення і сплатити страховку).

Зазвичай вантаж страхується на користь покупців або одержувачів товарів на 105-110% його вартості.

В контрактах повинно бути зафіксовано зобов’язання експортера надати покупцю необхідні страхові документи, включені в список документів, що пред’являються до оплати.

В контракті вказуються види страхування або перераховуються ризики від яких товар повинен бути застрахований. Якщо в контракті ризики не перераховані, то зовнішнє страхування зазвичай здійснюється експортером на умовах «з відповідальністю за всі ризики», що, однак, не включає втрати внаслідок умисних дій або грубої необережності, а також через пошкодження, викликані внутрішніми властивостями товарів та військовими діями.