Помиляються, коли калькують російські вислови зі сполучниками как ни, какой бы ни. Це робить речення д

Самотній сад

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить,

Сонно сипляться сніжинки.

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад, –

Стиха стеляться сніжинки –

Спить самотній сад...

Панас Столярчук

возначним, наприклад: Без освіти нічого не осягнеш, як би не хотів того. Слід висловлюватись: Без освіти нічого не осягнеш, хоч би як того хотів.

Вживання часток

Частка ж (же) не завжди відповідає російській частці же. У фразі они работали, я же сидел при перекладі слід вжити сполучник а: вони працювали, а я сидів.

Відповідно до російського небось уживаємо частку надісь (надісь, горя не знала), прислівники мабуть (мабуть, змерз) і певно (певно, прийде).

Для перекладу російського нет-нет да и… є українські відповідники: гляди (він, гляди, вже й устав), коли-не-коли (коли-не-коли прийде).

Деякі синтаксичні норми

Порядок слів у реченні

Мові властиве взаємне розміщення членів речення (порядок слів). Українська мова допускає прямий і зворотній (інверсія) порядок слів.

Прямий порядок слів передбачає такі позиції головних та другорядних членів речення: підмет стоїть перед присудком; узгоджене означення вживається перед означуваним словом; неузгоджене означення займає позицію після означуваного слова; додаток вживається після слова, яке ним керує; обставини вживаються довільно.

Вибір порядку слів залежить від умов спілкування, мети, змісту висловлювання. В офіційно-діловому та науковому стилях послуговуються прямим порядком слів у реченні.

Узгодження підмета і присудка

Якщо підметом є складений числівник, де останнє слово – один, дієслово-присудок вживається у формі чоловічого роду однини: 21 учень вийшов зі школи. Якщо перед таким підметом є означення в множині (усі, наші й под.), присудок має форму множини: усі двадцять один учень вийшли зі школи.

Якщо підмет складається з числівника два, три, чотири й іменника, а в реченні йдеться про спільну дію, дієслово-присудок вживають в однині: пісню співало три жінки. Якщо треба наголосити, що особи діють кожна окремо, дієслово-присудок вживають у множині: три брати по ходять до школи.

Якщо підмет містить числівники від п’яти і більше, присудок може вживатися в однині і множині. Однина вживається, коли йдеться про внутрішню нерозчленованість предмета (п’ять студентів склало іспит). Множина вживається, якщо наголошується на активності дії (п’ять студентів склали іспит достроково). Якщо у складі підмета є збірний числівник, можливі обидві форми: троє студентів прийшло, троє студентів прийшли.

Присудок уживається в однині, якщо підметом є збірні слова більшість, меншість, частина, кілька, багато, чимало, група, низка, решта, половина і под., поєднані з іменниками в родовому відмінку: більшість проголосувала проти. Форма множини присудка рекомендована, якщо підмет або присудок становлять однорідні члени речення або відділені другорядними членами речення. Наприклад: уже не одна, а багато птахів співають; більшість очей, нетерплячих, цікавих, дивилися на нього.

Якщо підмет складається з іменника у називному відмінку та іменника в орудному (на зразок батько з сином), то присудок вживається у множині.