Тема 18

1. Транзитологія як політологічний напрям започаткував:

1. Д.Норт;

2. Д. Ростоу;

3. Ф.Шміттер;

4. А.Пшеворський.

2. Поняття „транзит” не включає:

1. перехід від феодального до буржуазного суспільства;

2. перехід від постколоніальних до ліберально-демократичних режимів;

3. перехід від посткомуністичного тоталітаризму до ліберальної демократії;

4. перехід від авторитаризму до демократії.

3. Посткомуністична трансформація передбачає:

1. одночасне здійснення економічних і політичних реформ;

2. здійснення спочатку економічних, а пізніше політичних реформ;

3. відкладення реформ і створення олігархічної моделі розвитку;

4. всі відповіді є правильними.

4. Україна на початку трансформаційного періоду забезпечила:

1. рестрикційну монетарну політику;

2. рестрикційну фіскальну політику;

3. швидку аукціонну приватизацію;

4. лібералізацію зовнішньої торгівлі.

5. Парадигма Вашингтонського консенсусу передбачає:

1. пріоритет розбудови політичних інститутів над радикальними економічними реформами;

2. пріоритет проведення радикальних економічних реформ над розбудовою інститутів ринкової економіки;

3. пріоритет проведення радикальних економічних реформ над розбудовою інститутів ринкової економіки на початку трансформаційного періоду;

4. немає правильної відповіді.

6. Яка із названих країн провела реформи найбільш відповідні пропозиціям Вашингтонського консенсусу:

1. Росія;

2. Україна;

3. Естонія;

4. Литва.

7. Хто започаткував парадигму неоінституціоналізму:

1. Д.Ростоу;

2. Д.Норт;

3. А.Пшеворський;

4. З.Бжезинський.

8. Парадигма транзитології на відміну від парадигми модернізації передбачає:

1. необхідність економічних змін фактору політичного та соціального розвитку;

2. західну модель як універсальну для демократичного переходу;

3. лібералізацію і демократизацію політичних інститутів;

4. всі відповіді є правильними.

9. За А.Пшеворським успіх демократичного переходу залежить від:

1. радикальної опозиції;

2. поміркованої опозиції;

3. перевага реформаторів в середовищі правлячої еліти;

4. перевага прихильників твердої руки в середовищі правлячої еліти.

10. За А.Пшеворським демократичний перехід може бути зірваний, коли не досягнуто консенсусу між:

1. радикалами і поміркованими в середовищі опозиції;

2. реформаторами і прихильними твердої руки в середовищі правлячої еліти;

3. опозицією і правлячою елітою;

4. всі відповіді є правильними.

11. Складність посткомуністичного транзиту на відміну від інших транзитів полягає у:

1. тоталітарній спадщині;

2. відсутності індустріального базису;

3. відсутності освічених людей серед політику му;

4. всі відповіді є правильними.

12. Парадигма транзитології зародилася в надрах теорії:

1. націоналізму;

2. соціалізму;

3. модернізації;

4. неоінституціалізму.

13. Посткомуністична трансформація передбачає перехід:

1. до вільного ринку;

2. до ліберальної політичної демократії;

3. до утвердження верховенства права;

4. всі відповіді є правильними.

14. Сприятливим фактором для посткомуністичної трансформації є:

1. наявність національної ідентичності;

2. відсутність демократичних традицій;

3. слабкі інститути громадянського суспільства;

4. повільні і половинчасті економічні реформи.

15. Не сприятливим фактором для посткомуністичної трансформації є:

1. різке обмеження бюджетного дефіциту;

2. різке обмеження інфляції;

3. збільшення бюджетних витрат на соціальну сферу;

4. створення незалежного судочинства.

16. Яка країна на сьогодні зберігає режим консолідованого авторитаризму:

1. Україна;

2. Молдова;

3. Казахстан;

4. Латвія.

17. Яка із названих країн утверджує режим напівконсолідованої демократії:

1. Молдова;

2. Естонія;

3. Росія;

4. Азербайджан.

18. На якій стадії згідно парадигми транзитології відбувається частковий демонтаж авторитарного режиму:

1. лібералізації політичних інститутів;

2. демократизації політичних інститутів;

3. лібералізації зовнішньої торгівлі;

4. соціалізації.

19. На якій стадії згідно парадигми транзитології відбувається формування демократичної політичної культури:

1. лібералізації політичних інститутів;

2. демократизації політичних інститутів;

3. лібералізації зовнішньої торгівлі;

4. соціалізації.

20. Політична влада України на початку трансформаційного періоду забезпечила:

1. міцну національну валюту;

2. низький рівень інфляції;

3. незалежність НБУ;

4. часткову зміну політичних інститутів.

21. Кого з названих політичних лідерів можна вважати предтечею олігархату:

1. Л.Кравчука;

2. Л.Кучму;

3. В.Ющенка;

4. В.Януковича.

22. Кого з названих політичних лідерів можна вважати „батьком” олігархату:

1. Л.Кравчука;

2. Л.Кучму;

3. В.Ющенка;

4. В.Януковича.

23. Хто із названих політичних лідерів здійснив радикальні економічні реформи, використовуючи авторитарну владу:

1. В.Путін;

2. В.Янукович;

3. М.Сакашвілі;

4. Н.Назарбаєв.

24. Кого із названих лідерів можна вважати засновником неототалітарного режиму:

1. Л.Кучму;

2. Г.Алієва;

3. С.Ніязова;

4. В.Путіна.

25. Україна в процесі посткомуністичної трансформації досягла успіху у:

1. радикально-економічних реформах;

2. розбудові економічних інститутів;

3. розбудові інститутів політичної демократії;

4. немає правильної відповіді.

26. Історична роль помаранчевої революції полягала в тому, що вона сприяла:

1. приходу до влади політиків-реформаторів;

2. піднесенню міжнародного іміджу України;

3. появи видатних громадських діячів;

4. всі відповіді є правильними.

27. Парадигма модернізації появилася в період:

1. утворення демократичних режимів в Південній Європі;

2. краху колоніальних імперій в Африці;

3. розпаду комуністичної системи;

4. оксамитових революцій.

28. Яка із названих революцій найбільш сприяла успіху посткомуністичних трансформацій:

1. Тюльпанів;

2. Троянд;

3. Помаранчева;

4. немає правильної відповіді.

29. Які із названих політичних сил в Україні сповідували парадигму етнічного етатизму:

1. соціал-ліберали;

2. соціалісти;

3. націонал-демократи;

4. всі відповіді є правильними.

30. Парадигма етнічного етатизму передбачає:

1. радикальні економічні реформи;

2. розбудову інститутів політичної демократії;

3. розбудову інститутів незалежної держави;

4. пріоритет цінностей демократії над етнокультурними цінностями.