- •Сімейне право
- •(7) Стаття 6. Дитина. 1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
- •(11) Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою
- •Стаття 32. Час реєстрації шлюбу. 1. Шлюб реєструється після спливу 1 місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.
- •(15) Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду. 1. Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:
- •(17) Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу.1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:
- •Стаття 104. Підстави припинення шлюбу. 1. Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.
- •Стаття 114. Момент припинення шлюбу у разі його розірвання. 1. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу.
- •(23) Право користування чужим майном (сервітут). Стаття 405 цк. Право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом
- •Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
- •Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності. 1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
- •2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
- •(30) Стаття 370. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності
- •Стаття 364. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності
- •41. Нешлюбне материнство. Статус матері та дитини.
- •48. Судове визнання батьківства.Ст.130,131,132
- •61. Розмір аліментів на дитину. Історія законодавства.
- •63. Право на аліменти після розірвання шлюбу.
- •64. “Інші особи” як суб’єкти зобов’язання по утриманню.
- •65. Пеня в сімейному праві.
- •66. Заборгованість за аліментами та її погашення.
- •67. Дід, баба та внуки: система сімейних правовідносин між ними.
- •68. Прийомна сім’я.
- •69. Дитячий будинок сімейного типу.
- •70. Усиновлення повнолітньої особи.
- •71. Процедура усиновлення. Історія і сучасність.
- •72. Позбавлення усиновлювача батьківських прав та скасування усиновлення: порівняльний аналіз.
- •73. Повне і неповне усиновлення.
- •74. Таємниця усиновлення: від інших, від дитини. За? Чи проти?
- •75. Згоди на усиновлення.
- •76. Обов’язки батьків по вихованню дитини та правові наслідки його невиконання.
- •77. Позбавлення батьківських прав. Підстави. Процедура.
- •78. Правові наслідки позбавлення батьківських прав.
- •79. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.
- •80. Сімейні спори і думка дитини.
Стаття 104. Підстави припинення шлюбу. 1. Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.
2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
3. Якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.
4. Якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.
Стаття 114. Момент припинення шлюбу у разі його розірвання. 1. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу.
2. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Особисте і матеріальне у шлюбі.
(22) СКУ передбачає особисту приватну власність окремо як дружини, так і чоловіка. Тобто до майна, набутого кожним з них до шлюбу або ж під час спільного проживання за договором дарування чи у спадок, прирівнюється і майно, набуте дружиною або чоловіком у шлюбі, але за кошти, які належали їй або йому особисто. СК встановлює, що особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, у тому числі коштовності (навіть коли вони придбані за спільні кошти подружжя), але крім цих речей індивідуального користування, кожна інша річ, набута за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності і не має значення, що в одного з подружжя з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) не було самостійного заробітку (доходу). Такою спільною власністю подружжя вважаються будь-які речі, заробітна плата, пенсія, інші доходи, одержані кимось із них і внесені до сімейного бюджету або на особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. При розірванні шлюбу кожен з подружжя має право на спільну сумісну власність на таке майно. Незалежно від розірвання шлюбу дружина і чоловік також мають право на поділ цього майна. Процедура визначається законом. Право спільної сумісної власності на майно, набуте під час спільного проживання, виникає також у жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Сервітутні права одного з подружжя на житло.
(23) Право користування чужим майном (сервітут). Стаття 405 цк. Право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом
1. Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
2. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Право власності одного з подружжя.
(24) Особиста приватна власність кожного з подружжя - це те майно, яке належить лише одному з подружжя і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. По суті, мова йде про роздільне майно на противагу спільному майну. Щодо цього майна кожен з подружжя має право самостійно здійснювати правомочності власника.