2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

30. Визначення часток подружжя у спільному майні.

(30) Стаття 370. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності

1. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. 2. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. 3. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Стаття 364. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності

1. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. 2. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. 3. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

31. Розірвання шлюбу органом РАЦС.

(31) На підставі ст. 106 СК в державних органах РАЦСу розриваються шлюби за спільною заявою подружжя, яке не має дітей, незалежно від наявності між ними майнового спору.

Державні органи РАЦСу не мають права приймати заяви про розірвання шлюбу від подружжя, якщо на момент подачі заяви у них є спільні діти, які не досягли 18 років, - як рідні так і усиновлені ними сумісно. При цьому не має значення, чи записане подружжя-усиновителі як батьки цих дітей. У такому разі розірвання шлюбу проводиться в судовому порядку.

Розірвання шлюбу подружжя, яке проживає окремо, проводиться в державних органах РАЦСу за місцем проживання одного з подружжя на підставі спільної заяви подружжя, в якій обидва мають підтвердити свою взаємну згоду на розірвання шлюбу і відсутність у них дітей до 18-річного віку. Якщо один з подружжя, незважаючи на відсутність у нього заперечень проти розлучення, ухиляється від розірвання шлюбу в органах РАЦСу або коли місце проживання другого з подружжя невідоме, питання про розірвання шлюбу розглядається судом. Державний орган РАЦСу виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від подання заяви, якщо вона не була відкликана.

Крім того, шлюб розривається державним органом РАЦСу за заявою одного з подружжя, якщо другий із подружжя:

1) визнаний у судовому порядку безвісно відсутнім;

2) визнаний недієздатним внаслідок психічної хвороби або недоумства;

3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як 3 роки.

Розірвання шлюбу в зазначених вище випадках проводиться незалежно від наявності між подружжям майнового спору і Дітей віком до 18 років.

Згідно зі ст. 108 СК- за заявою зацікавленої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень ст. 106 та п. З ч. 1 ст. 107 СК, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються державним органом РАЦСу.

У разі розірвання шлюбу державним органом РАЦСу шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови.

32. Мораторій на розірвання шлюбу. Історія і сучасність.

(32) Основи законодавства про шлюб та сім'ю у частині 5 ст. 14 вперше встановили мораторій (від шлюбу лат. - той, що затримує, уповільнює) на розірвання шлюбу: "Чоловік не вправі без згоди дружини порушувати справу про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини". Ця норма була перенесена у частину 2 ст. 38 КпШС.

На відміну від чоловіка, жінка мала право пред'явити позов про розірвання шлюбу без будь-яких застережень, тобто завжди. Схвально оцінюючи введення такого мораторію, численні автори відзначали, що він запроваджений у інтересах матері та дитини, оскільки на жінку, яка годує дитину, розлучення може вплинути негативно.

Мораторій на розлучення забезпечує дружині психологічний захист не лише від дій свого чоловіка, а й від власних поспішних рішень, від агресії проти самої себе.

Правило про мораторій має, однак, виняток. Пред'явлення позову про розірвання шлюбу до закінчення одного року від дня народження дитини можливе у разі:

1) вчинення одним із подружжя протиправної поведінки, що має ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини;

2) якщо батьківство щодо дитини визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Можна беззастережно стверджувати, що запроваджений мораторій є одним із юридичних засобів стабілізації шлюбу. Численні бесіди із суддями, адвокатами дають підставу для висновку про розумність та справедливість названої вище норми.

Тому можна говорити, що Сімейний кодекс передбачає два види термінів для примирення:

1) той, що встановлений законом як мораторій;

2) той, що може бути встановлений судом.

33. Розірвання шлюбу судом. Проблеми представництва.

(33) Розлучення - це один з правочинів, який має дуже тонку межу між правовою стороною та правом на приватне життя. Саме в цій категорії справ сторони, на жаль, змушені підняти завісу і відкрити частину свого приватного життя.У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний лише у судовому порядку.

Після застосування заходів щодо примирення подружжя з метою встановлення обставин справи суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини наміру розірвати шлюб, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші істотні обставини. Зокрема, суд повинен встановити наявність або відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу.

Якщо у процесі розгляду справи буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, підлягає реєстрації в органі РАЦС за заявою колишньої дружини або чоловіка.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 роз’яснює, що сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються.

Відповідно до пункту 2 статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Мабуть, саме ця норма закону і пояснює всю суть проблеми, яка виникає з інститутом представництва при розгляді справ про розірвання шлюбу. Жоден із фахівців права, виконуючи роль представника однієї зі сторін, не зможе відповісти судді на питання суто приватного характеру, які, як правило, з’ясовуються протягом судового засідання. Загалом, прямої заборони на участь адвоката або представника за довіреністю, в законі немає. З наведеного вбачається, що інститут представництва в категорії таких справ, як розірвання шлюбу, може застосовуватися лише частково.

34. Причини, підстави розірвання шлюбу.

(34) Причини, підстави розірвання шлюбу.

Підстави: 1. Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.

2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

3. Якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.

4. Якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.

Причини розірвання шлюбу: небажання чоловіка мати дитину, нездатність його до зачаття дитини, небажання дружини мати дитину або нездатність її до зачаття дитини, тобто ті, які унеможливлюють здійснення дружиною чи чоловіком свого природного права та материнство та батьківство.

35. Момент розірвання шлюбу. Історія та сучасність.

(35) Стаття 114. Момент припинення шлюбу у разі його розірвання. 1. У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови. 2. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Встановлення моменту припинення шлюбу при його розір­ванні має дуже важливе правове значення, оскільки саме з цього часу між подружжям припиняються особисті та майнові пра­вовідносини, що виникають від дня державної реєстрації шлюбу в органі РАЦСу. У коментованій статті момент припинення шлю­бу визначений з урахуванням застосовуваного порядку розірван­ня шлюбу (в органі РАЦСу чи у суді). Згідно з нею якщо шлюб розривається органом РАЦСу, моментом його припинення є день винесення ним відповідної постанови, а якщо судом - день на­брання чинності його рішенням про розірвання шлюбу.

Рішення суду набирає чинності після спливу строку, відве­деного на касаційне оскарження й опротестування, якщо воно не було оскаржене чи опротестоване. Касаційна скарга або про­тест можуть бути подані протягом десяти днів після винесення судом остаточного рішення. У разі принесення касаційної скар­ги або касаційного протесту рішення, якщо воно не було ска­соване, набирає чинності після розгляду справи вищестоящим судом.

36. “Цивільний шлюб”. Історія та сучасність.

(36) Цивільний шлюб - не таке вже нововведення, тільки ось сенс цього поняття раніше був дещо іншим. Його «придумали» ще в XVI столітті в Голландії - закохані, що належать до різних вір, не могли вінчатися в церкві, і в результаті влада пішла на те, щоб оформляти такі союзи в мерії. Саме такий шлюб і називався цивільним.

А тепер під цивільним шлюбом мається на увазі добровільне спільне проживання та ведення спільного господарства двома людьми «без яких би то не було взаємних зобов'язань» - полюбовно зійшлися, полюбовно живуть, полюбовно можуть розійтися. Все дуже просто.Але це тільки на перший погляд.

Є повні підстави стверджувати, що з введенням в Україні нового Сімейного кодексу держава визнала існування громадянського шлюбу, адже стаття 3 п.2 говорить: «Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки». І ні слова про реєстрацію шлюбу. Але все-таки для людей, що проживають в цивільному шлюбі, існують деякі особливості.Вони пов'язані з народженням дитини, зі спадщиною і розподілом майна.

У сучасному світі сімейні відносини між чоловіком і жінкою все частіше стали визначатися терміном цивільний шлюб. Словосполучення "цивільний шлюб" поняття суто побутове, яким прийнято позначати спільне проживання чоловіка та жінки без державної реєстрації їх відносин органами ЗАГС. Закон же визнає тільки шлюб, належним чином оформлений, і будь-яка інша форма відносин шлюбної не є. Подібна практика стає все більш популярною серед молоді.

37. Примирення подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу судом.

(37) Примирення подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу судом.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Суд, який розглядає шлюборозлучну справу, може:

а) постановити рішення про розірвання шлюбу;

б) відмовити в позові про розірвання шлюбу;

в) відкласти розгляд справи та визначити строк для примирення подружжя, вислухавши їх думку.

Строк може бути півроку, якщо сторони згодні, і менше 6 міс в разі, якщо позивач не згоден з заявленим строком відповідача.

38. “Сепарація”: суть, процедура встановлення.

(38) Сепарація (від лат. separatio - відокремлення, розлучення, розділення) в сімейному праві набула значення позбавлення подружжя, винного у встановленні цього режиму, «права на спільне ложе, стіл і проживання»

Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання подружжя. 1. За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.

2. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя. 1. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.

2. У разі встановлення режиму окремого проживання:

1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим ушлюбі;

2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

39. Розірвання шлюбу і сепарація - порівняльний аналіз.

(39) Сепарація (від лат. separatio - відокремлення, розлучення, розділення) Ідея сепарації в сімейному праві з’явилася у тексті проекту Сімейного кодексу, підготовленому до другого читання з ініціативи професора 3. Ромовської, що знайшло своє закріплення в ст. 119 СК.

В випадку, коли рішення про розірвання шлюбу не допускається, позаяк для нього немає підстав, наприклад, повний розпад спільного шлюбного життя немає рис тривалості, чи з’являється підстава для взаємних звинувачень, суд відмовляє в позові про розірвання шлюбу і встановлює сепарацію. В судовому процесі про

встановлення сепарації головуючий обов’язково перед визначенням терміну першого розгляду закликає сторони до особистої присутності в суді на його засіданні з метою примирення. Тут суд повинен виконувати роль посередника, тобто повинен в ході такого засідання створити, на скільки це можливо, відповідну атмосферу, яка забезпечувала б позитивне завершення суперечки між подружжям, а також повинен для інформації вислухати кожного з подружжя, ознайомитись з їх претензіями одне до одного, щоб визначитись щодо ступеня розпаду спільного життя.

Введення законодавцем режиму роздільного проживання чоловіка й жінки в СК пояснюється прагненням зберегти шлюб шляхом надання подружжю додаткового часу (строк якого не встановлений законом) для обмірковування свого рішення щодо подальшого перебування в шлюбі, оскільки, діючи під впливом емоцій, чоловік і дружина не завжди об’єктивно ухвалюють рішення щодо розлучення, про яке згодом жалують.

З метою запобігання таких випадків суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати разом:

1) за спільною заявою подружжя, коли чоловік і дружина не можуть проживати разом та згодні на встановлення такого режиму, це може бути викликано певними проблемами в родині, коли чоловік і жінка ще остаточно не вирішили питання про розірвання шлюбу й хочуть перевірити свої почуття, з’ясувати подальші наміри щодо збереження або незбереження родини; 2) за позовом одного із подружжя у випадку небажання дружини або чоловіка проживати разом. Сепарація - лише крок до розірвання шлюбу, але ще не саме розірвання. Адже ті, хто розійшовся, ще не розлучилися, а отже, мають надію на примирення, тому певною мірою вигідне для тих, у кого є діти.

40. Загальні підстави виникнення “батьківських правовідносин”.

(40) Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому

статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Ст. 122: 1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після

припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

3. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Ст. 125: 1. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

2. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

1) за заявою матері та батька дитини;

3) за рішенням суду.