45.Основні напрямки протидії організов.Злоч-ті у країнах європи.

Відповідно до спільного Плану дій ЄС по боротьбі з організованою злочинністю, термін “протидія” визначається як “діяльність, що сприяє зменшеннюзлочинності як соціального феномену як кількісно, так і якісно, завдяки постійним і структурованим заходам співробітництва або через спеціальні ініціативи”. Запобігання (згідно з визначенням Ради ЄС) – діяльність, яка охоплює всі заходи, що сприяють скороченню злочинів, а також зменшенню відчуття небезпечності (небезпеки) у громадян як кількісно, так і якісно безпосередньо за допомогою утримання від злочинних дій або через політику і втручання, спрямовані на зменшення можливостей для вчинення злочинів, а також через впливи на причини злочинності.

У сфері протидії організованій злочинності в європейських країнах можна виокремити два основних підходи: репресивний і запобіжний (превентивний) або традиційний і нетрадиційний. Традиційний підхід (репресивний), пов’язаний, насамперед, із належним функціонуванням системи кримінальної юстиції. Він охоплює: 1) добре розроблене кримінальне законодавство, особливо щодо відмивання брудних грошей і конфіскації злочинно отриманих коштів; 2) процесуальне законодавство, перш за все, те, що стосується співпраці у сфері правової допомоги (наприклад, співробітництво у рамках Євроюсту; 3) засоби і ресурси, що дають змогу адекватно проводити розслідування цієї категорії справ (спеціалізовані центральні агентства по боротьбі з небезпечними організованими угрупованнями).

Другий (нетрадиційний) – охоплює запобіжну діяльність і включає різного роду підходи на рівні громади (надання громадянам інформації щодо різних збитків і ризиків, що тягне за собою організована злочинність, упровадження гарячих ліній; участь у роботі різних громадських організацій), а також регуляторну політику(ПР.: у Палермо 25 тис. дітей щорічно відвідують освітню програму, спрямовану на зміну таких культурних норм, які дають змогу мафії поширюватись).

— заходи, націлені на удосконалення регуляторної політики держави. Вона містить: а) спеціальні програми організацій МВФ, ФАТФ, Світовий банк; б) зусилля, пов´язані з повідомленнями про підозрілі операції у фінансових інститутах; в) політику в податковій сфері; г) санкції у межах цивільного законодавства та інші некримінальні важелі впливу; ґ) роботу розвідувальних органів; д) міжнародну допомогу або навпаки, запровадження санкцій щодо тих країн, які не контролюють деякі види злочинів.

ОРГАНІЗАЦІЇ:

Серед міжнародних організацій, які забезпечують координацію всіх заходів щодо організації в сфері протидії організованій злочинності, посідає ООН. Метою її діяльності є підтримання та зміцнення миру, міжнародної безпеки і розвиток співробітництва між державами світу.

Генеральною Асамблею ООН затверджено Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності, метою якої є сприяння співробітництву в справі більш ефективного попередження транснаціональної організованої злочинності та боротьби з нею. Держави-учасниці здійснюють свої зобов’язання відповідно до принципів суверенної рівності та територіальної цілісності держав і принципу невтручання у внутрішні справи інших держав. Держави-учасниці надають одна одній найширшу взаємну правову допомогу в розслідуванні, кримінальному переслідуванні та судовому розгляді у зв’язку із учиненими на їхніх територіях злочинами.

Перший напрям охоплює стратегії із обмеження можливостей здійснення злочинної діяльності шляхом скорочення існуючих чи майбутніх можливостей для організованих злочинних груп діяти на законних ринках при використанні доходів від злочинів за допомогою законодавчих, адміністративних та інших заходів (п. 2 ст. 31 Конвенції).

Другий напрям у межах стратегій запобігання злочинності викликає необхідність знизити рівень уразливості законної економіки для перешкоджання можливому проникненню у неї організованих злочинних об´єднань. Організована злочинність прагне проникнути у законну економіку внаслідок ряду причин, наприклад, з метою: а) легалізувати та інвестувати прибутки від злочинності; б) набути респектабельності і суспільної реабілітації для «своїх» людей — членів організованих спільнот; в) отримати контроль над територією, на якій злочинні групи проводять свої операції для одержання максимальних економічних і політичних зисків і зведення до мінімуму ризику затримання, арешту та засудження (який називається «правоохоронним ризиком»)

В Законі України “Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом” підкреслюється, що держави–члени Ради Європи та інші держави, які підписали Конвенцію вважають своєю метою досягнення більшої єдності між її членами у проведенні спільної кримінальної політики, спрямованої на захист суспільства, у боротьбі з тяжкими злочинами, що стали зростаючою міжнародною проблемою, у створенні ефективної системи міжнародного співробітництва. Ратифікуючи Конвенцію, Україна приєдналася до багатьох країн, що стали на шлях непримиренної боротьби зі злочинцями в усьому світі.

У дослідженнях країн-членів Європейського Союзу є багато цінних особливостей досвіду протидії організованій злочинності, які можуть бути запозичені нами, зокрема:

- розробка стратегії протидії організованій злочинності, в якій сформовано чіткі пріоритети щодо діяльності;

- перевірка відповідності наявного законодавства, спрямованого на боротьбу з різними формами незаконного накопичення багатства, використання товарів, грошей та інших благ, які є доходами від організованої злочинності, з боку спеціальної парламентської комісії, реальне впровадження у практику комплексних державних програм протидії як організованій злочинності, так і корупції.

УКРАИНА: відпрацювання функцій, форм i засобів зв'язку, конкретної взаємодії між службами МВС, СБУ, Українським бюро Інтерполу та відповідними структурами зарубіжних країн по боротьбі з проявами транснаціональної організованої злочинності;

Неапольська політична декларація і Глобальний план дій проти організованої транснаціональної злочинності від 23.12.1994 -- державам слід розробити освітні програми з питань моралі і законності та здійснювати заходи, направлені на те, щоб підвищити поінформованість населення про шкоду, завдану організованою злочинністю, і щоб заручитися підтримкою населення, засобів масової інформації і приватного сектора у боротьбі з організованою злочинністю, які проводяться на національному і міжнародному рівнях.