Тема 14.
Локальні та регіональні інформаційні мережі в сучасних організаціях сфери ресторанного і готельного бізнесу
План
14.1. Локальні інформаційні мережі
14.2. Регіональні інформаційні мережі
14.1. Локальні інформаційні мережі.
Лока́льна комп'ю́терна мере́жа (англ. Local Area Network (LAN)) являє собою об'єднання певного числа комп'ютерів (іноді досить великого) на відносно невеликій території. В порівнянні з глобальною мережею (WAN), локальна мережа зазвичай має більшу швидкість обміну даними, менше географічне покриття та відсутність необхідності використовувати запозиченої телекомунікаційної лінії зв'язку.
Локальна комп'ютерна мережа — комп'ютерна мережа для обмеженого кола користувачів, що об'єднує комп'ютери в одному приміщенні або в рамках одного підприємства.
Із розвитком нових досягнень в технологіях мереж на початку 80-х років мережі почали поширюватись. Кожна компанія створювала власні стандарти та обладнання, технічні засоби мереж та програмне забезпечення. Ця конкуренція привела до несумісності створених технологій, та виникненню проблем узгодження обладнання. Необхідно було робити повне оновлення обладнання.
Спочатку були створені стандарти LAN. Ці стандарти були відкритим набором директив для створення мережевих технічних засобів та програмного забезпечення. Апаратне забезпечення різних компаній було узгоджено, що давало можливість будувати надійні і стабільні LAN [3].
Склад локальної мережі
До складу локальної мережі входять: 1.Комп'ютери. 2.Мережеві адаптери. 3.Периферійні пристрої. 4.Передавальне середовище. 5.Мережеві пристрої. За допомогою локальної мережі один комп'ютер отримує доступ до ресурсів іншого, таких, як дані та периферійні пристрої (принтери, модеми, факси тощо). Використання комп'ютерних мереж дає можливість розподілу ресурсів великої вартості, покращання доступу до інформації, виконувати швидке та якісне прийняття рішень. Прикладом застосування цієї технології може бути E-mail.
Сучасні локальні мережі будуються на основі топології зірка з використанням концентраторів (хабів), комутаторів (світчів) та кабелю UTP чи STP 5ї категорії. Дана технологія, що носить назву Fast Ethernet дозволяє проводити обмін інформацією на швидкостях 100Мбіт/с, 1Гбіт/с, 10Гбіт/с та навіть 100Гбіт/с.
Переваги об'єднання комп'ютерів у локальну мережу[ред. • ред. код]
Перевагами об'єднання комп'ютерів у локальну мережу є:
Розподіл даних (Data Sharing). Дані в мережі зберігаються на центральному РС та можуть бути доступні для будь-якого РС, підключеного до мережі, тому не потрібно на кожному робочому місці мати накопичувач для зберігання однієї ітієї ж інформації.
Розподіл ресурсів (Resource Sharing). Периферійні пристрої можуть бути доступні для всіх користувачів мережі (наприклад, факс або лазерний принтер).
Розподіл програм (Software Sharing). Усі користувачі мережі можуть мати доступ до програм, які були один раз централізовано встановлені. При цьому повинна працювати мережна версія відповідних програм.
Електронна пошта (Electronic Mail). Усі користувачі мережі можуть передавати або приймати повідомлення.
Використання мережевих пристроїв у локальних мережах[ред. • ред. код]
У локальних мережах застосовують такі мережеві пристрої:
Концентратори
Комутатори
Повторювачі
Мости
Маршрутизатори
Завдання, які вирішують локальні мережі.
Локальні мережі вирішують такі задачі:
Радіус дії обмежується невеликими географічними відстанями.
Надає множинний доступ до спільного передавального середовища.
Права користувача надаються локальним адміністратором.
Надає постійний доступ до сервісів локальної мережі.
Фізично з'єднує пристрої на невеликій відстані.
Існують такі поширені реалізації локальних мереж:
Ethernet — локальна мережа з шинною топологією і випадковим методом доступу.
Token Ring — кільцева мережа з маркерним методом доступу.
FDDI — технологія побудови комп'ютерних мереж, що використовує для передачі сигналу оптоволоконний кабель.
14.2. Регіональні мережі
Регіональні мережі (Metropolitan Area Networks, MAN) обслуговують те, що часто називають "зоною метро" і, по суті, забезпечують передачу даних для досить густонаселених регіонів типу міст. Спочатку обмежені зони дії регіональних мереж (порядку десятків кілометрів) дозволяли визначати в стандартах цих мереж більше високі швидкості передачі даних, чим для глобальних мереж, але сучасні WAN-Стандарти допускають настільки ж високі швидкості, як і в MAN-Стандартах, стираючи розходження між MAN- і WAN-Мережами.
Регіональні обчислювальні мережі. Регіональна обчислювальна мережа – новий тип мережі, який має багато спільного з локальними, але за багатьма параметрами більш складний та комплексний. ЛОМ можуть входити до складу регіональних. Наприклад, в додаток до підтримки обміну даними дозволяють голосовий та обмін відео- й аудіоінформацією. Регіональні мережі розроблені для підтримки великих відстаней. Можуть бути використані для зв’язку декількох локальних мереж в інтегровані мережеві системи. Вони поєднують у собі найкращі характеристики локальної мережі (низький рівень помилок, велика швидкість передачі даних) з великою географічною поширеністю. Регіональні мережі використовують технології глобальних мереж для об’єднання локальних мереж у конкретному географічному регіоні, наприклад у місті.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Акимов Е. ЭЦП в электронном документообороте // http://www.iitrust.ru/articles/ecp-edocs.htm.
Батюк А. Є. та ін. Інформаційні системи в менеджменті: Навчальний посібник/ А. Є. Батюк, З. П. Двуліт, К. М. Обельовська, І. М. Огород-ник, Л. П. Фабрі. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр "ІНТЕЛЕКТ+" Інституту післядипломної освіти), "Інтелект-Захід", 2004. – 520 с.
Березовский С., Зубенко А. СРМ – всему голова // Компьютеры+ Программы. – 3003. – № 3. – С. 52-54.
Гламаздин Е. С., Новиков Д. А., Цветков А. В. Управление корпора-тивными программами: информационные системы и математические модели. –Москва: ИПУ РАН, 2003. – 159 с.
Груман Г. Четыре стадии создания корпоративной архитектуры // http://www.cio.com/archive/120106/fea_mit.htm.
Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах"
80/94-ВР від 05.07.1994 // www.rada.gov.ua
Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг"
851-IV від 24.06.2005 // www.rada.gov.ua
Закон України "Про електронно-цифровий підпис" № 852-IV від
22.05.2003 // www.rada.gov.ua
Зелинский С. Э. Автоматизация учета персонала: практическое посо-
бие. – Киев. – ЦУЛ, 2003. – 678 c.
Ефремов В. С. Проектное управление: модели и методы принятия решений // Менеджмент в России и за рубежом. – 1998. – №6.
(http://www.cfin.ru/press/management/1998-6/11.shtml).
11. Інформаційні технології та безпека: Збірник наукових праць. – К.: Ін-
ститут проблем реєстрації інформації НАН України, 2003. – Вип. 5. –
128 с.
Куринная М. Три буквы // БОСС. – 2001. – № 3.
Макарова Н. В., Николайчук Г. С., Титова Ю. Ф. Компьютерное делопроизводство: учебный курс. – СПб: Питер, 2004. – 411 с.
Нестеров Ф. Как построить ERP "на вырост"? // ІТ-Менеджер. – 2007. – №
– С. 4-11.
Олійник А. В., Шацька В. М. Інформаційні системи і технології у фінансових установах: Навч. посіб. – Львів: "Новий Світ-2000", 2006.
Пилипенко О. Делопроизводство сквозь призму ИТ // Chip. – 2004. –
№ 1.
Робинсон С. Microsoft Office 2000: учебный курс. – СПб: Питер, 2001. – 512 с.
Ромашко С. М., Новосад В. П., Козій Б. І. Інформаційні технології в державному управлінні: Навчальний посібник. – Львів: ЛРІДУ НАДУ,
2007. – 264 с.
19. Твердохліб М. Г. Інформаційне забезпечення менеджменту: Навч.
посіб. – К.: КНЕУ, 2002. – 223 с.
Український центр інформаційної безпеки // http://bezpeka.com. 21. Штефанюк В. ERP и документооборот: в каких случаях тандем
необходим? // ІТ-Менеджер. – 2007. – № 3. – С. 12-16.
22. Юринець В. Є., Юринець Р. В. Інформаційні системи управління
персоналом, діловодства і документообігу: Навчальний посібник. –
Львів: «Тріада плюс», 2008. – 628 с.
http://www.freesoft.ru
http://r.office.microsoft.com
uk.wikipedia.org/wiki
www.victoria.lviv.ua/html
iwork.rv.ua/e-mail.htm