3. Методи та способи прийняття управлінських рішень.

Методи прийняття управлінських рішень об’єднуються у декілька:

- неформальні (евристичні) методи прийняття рішень - грунтуються на аналітичних здібностях, інтуїції керівника. перевага полягає в оперативності їх прийняття, недолік у тому, що неформальні методи не гарантують уникнення помилкових рішень, оскільки інтуїція може підвести керівника;

- колективний метод обговорення та прийняття рішень – основним моментом є визначення кола осіб, учасників процесу колективної роботи над прийняттям і реалізацією управлінських рішень.

- метод Дельфі - багатотурова процедура анкетування;

- кількісні методи прийняття рішень основі лежить науково-практичний підхід, який пропонує вибір оптимальних рішень шляхом обробки великої кількості інформації;

- індивідуальні стилі прийняття рішень;

- методи теорії ігор;

- дерево рішень

Існує три основні умови, за яких приймаються рішення. Стан впевненості або визначеності існує, коли керівник точно знає, який буде результат, якщо буде прийняте і реалізоване те чи інше рішення. Стан ризику існує, коли керівники мають достатньо інформації для оцінки можливих наслідків реалізації рішень. Результати таких рішень не є визначеними, але імовірність кожного результату відома. Стан непевності або невизначеності превалює, коли керівники не мають інформації, що могла б допомогти їм передбачити результат реалізації рішення. Це відбувається тоді, коли фактори, які необхідно врахувати настільки нові й складні, що про них неможливо отримати достатньо релевантної інформації.

4. Моделювання при прийнятті управлінських рішень: поняття та підходи.

Моделюванням - процес побудови, вивчення та використання моделей. Воно обов’язково включає побудову абстракцій, аналогій, конструювання наукових гіпотез. Моделювання є загальнонауковим методом пізнання об’єктивної реальності, заснований на вивченні моделей, які відтворюють реальність. Він базується на теорії подібності, а тому вивчення об’єкта за моделлю базується на принципі аналогії. Модель – матеріальний об’єкт, який у процесі дослідження замінює об’єкт-оригінал так, що його детальне вивчення дає нові знання про об’єкт-оригінал. Усі методи прийняття рішень базуються на моделях. Моделі – це наукові інструменти. Модель – це зображення визначеного реального предмета чи ситуації. Моделі не можуть, та й не повинні зображувати всі дрібні деталі предмета чи ситуації. Передбачається, що в моделях відображені найбільш істотні їхні риси.Моделювання в управлінні дозволяє зробити суттєвий крок в бік кількісних оцінок і кількісного аналізу результатів рішень, що приймаються, підняти його на якісно новий рівень, розробити і впроваджувати у практику прийняття управлінських рішень сучасні технології.

Метод моделювання в управлінні діяльністю підприємства може застосовуватися для дослідження об’єктів будь-якої природи, і, в свою чергу, всі об’єкти можуть стати засобом моделювання.

Моделі управління прийнято ділити на два великих класи: моделі матеріальні (предметні) та моделі ідеальні (змістовні). Перші проявляються в будь-яких матеріальних об’єктах, які мають природне або штучне походження (відібрані в природі або свідомості людини для дослідження); інші є продуктом людського мислення; операції з такими моделями здійснюються у свідомості людини.

У класі матеріальних моделей найбільш характерні предметні, фізичні та аналогові моделі. Предметні (геометричні) моделі призначені для аналізу в основному тих якостей об’єкту, які визначаються його розмірами, формою. Фізичні моделі дозволяють вивчати властивості об’єкта або процесу із збереженням його фізичної природи або хімічних властивостей. Аналогові моделі відповідають тим же цілям, що й фізичні, але природа процесів, які використовуються в оригіналі та моделі, різна. Аналогові моделі зображують предмети чи ситуації, заміняючи різні реальні елементи іншими.

Клас ідеальних моделей об’єднує різноманітні моделі, які відрізняються, перш за все, за ступенем формалізації діяльності.У науковому пізнанні основним видом ідеальних моделей є знакові моделі, які використовують певну формалізовану мову. В свою чергу важливими видами знакових моделей є словесно-описові, графічні та математичні. Словесно-описові є описанням властивостей реального або уявного об’єкта на звичайній мові. Графічно портретна модель – це модель, яка графічними засобами відображає реально або теоретично досліджені властивості, характеристики об’єкта.

Математичне моделювання – метод дослідження, що заснований на аналогії процесів і явищ, різних за своєю природою, які описуються однаковими математичними залежностями. Застосування моделювання в економічних дослідженнях призвело до виникнення наступних трьох груп моделей:

1. Дескриптивні – відомі також як моделі описового характеру, що застосовуються для оцінки фінансового стану підприємства. 2. Предикативні – носять передбачувальний прогностичний характер і використовуються для прогнозування доходів підприємства та його майбутнього фінансового стану. 3. Нормативні – дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємства з очікуваними, що розраховані за бюджетом.