10.2.Методи діагностики можливого банкрутства

Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, генеруючи загрозу його банкрутства у майбутньому періоді.

На сьогоднішній день державними органами розроблений документ, в якому за суттю, викладений новий підхід до методики діагностики банкрутства українських підприємств. Це Методичні рекомендації по виявленню ознак неплатоспроможності підприємств із приховання банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкротства,, затверджені наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 року № 10 (в подальшому методичні вказівки). Методика проведення діагностики банкротства, викладена в ньому максимально враховує вимоги Закону про банкрутство відносно наступних дій боржника у випадку, якщо його фінансовому стану притаманні ознаки неплатоспроможності.

Методичні вказівки розрізняють три ступеня неплатоспроможності підприємства: поточну, критичну, понад критичну неплатоспроможність.

Для того щоб визначити, ознаки якої неплатоспроможності. Характеризують фінансовий стан підприємства розраховують наступні показники:

1)поточної ліквідності;

2)коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

3)коефіцієнт покриття.

Показник поточної платоспроможності (Ппл) розраховується за формулою

Ппл = Довгострокові фінансові інвестиції (р.1030 ф.1 +1035 ф1) + проточні фінансові інвестиції (р.2350 ф.1) + грошові кошти та їх еквіваленти (р.1165 ф.1) –короткострокові зобов’язання (р.1695,ф.1.)

Коефіцієнт забезпечення (Кзб) власними коштами характеризує наявність власних оборотних коштів підприємства, необхідних для його фінансової стійкості та визначаються наступним чином:

ІП –ІА Розділ І пасиву балансу(ІП) – розділ І активу балансу(ІА) р.14950ф.1 – р.1095 ф.1

Кзб =------------= ---------------------------------------------------------------= ----------------------------

ІІА Розділ ІІ активу балансу р.1200ф.1

Нормативним значенням Кзб відповідно з Методичними рекомендаціями є 0,1.

Коефіцієнт покриття (Кпк) характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається за наступною формулою:

ІІА Другий розділ активу (ІІА) р.1200 ф.1

Кпк =------- =------------------------------------------=--------------

ІУП Четвертий розділ пасиву (ІУП) р.1695 ф.1

Нормативне значення Кпк – 1,5.

В табл..10.2 наведений алгоритм визначення ступені неплатоспроможності підприємства в залежності від значення показників. Які розглянуті вище.

Таблиця 10.2

Алгоритм визначення ступеня платоспроможності підприємства

Коефіцієнти	Порядок розрахунку	Нормативне значення	поточна	критична	Понад Критична
1.Поточна платоспроможність (Ппл)	Ппл =р.040+р.045+р.220+ +р.230+р.240-р.620	 0	Ппл  0	Ппл  0	Ппл  0
2.Коефіцієнт забезпечення(Кзб)	р.380-р.080 Кзб =-------------------------- р.260	0,1	Кзб  0,1	Кзб  0,1	Кзб  0,1
3.Коефіцієнт покриття (Кпк)	р. 260 Кпк =-------------- р.620	1,5	Кпк1,5	Кпк 1,5	Кпк  1
4.Чистий прибуток (ЧП)	ЧП = р.220 ф.2	 0	 0	 0	 0

Фінансовий стан підприємства. У якого на початку і в кінці звітного кварталу має місце ознаки поточної неплатоспроможності. Відповідає законодавчому визначенню боржника, який не в змозі виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі зобов’язання зі сплати податків і надходжень (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після заступлення встановленого строку їх сплати.

Ознаки критичної неплатоспроможності відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства.

Наявність ознак понад критичної неплатоспроможності відповідає фінансовому стану боржника, коли він згідно Закону про банкрутство зобов’язаний звернутися у місячний термін в арбітражний суд із заявою про порушення справи про банкрутство, тобто якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання його грошових зобов’язань у повному обсязі перед іншими кредиторами.

Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючих підприємств, спроможних у перспективі привести до появлення ознак поточної, критичної. А потім і понад критичної неплатоспроможності, необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Це дозволить здійснити попереджувальні заходи, спрямовані на запобігання банкрутства. Такий аналіз відповідно з Методичними вказівками проводиться за допомогою коефіцієнта Бівера (Кб), котрий розраховується наступним чином:

Чистий прибуток - Амортизація

(Кб) =-----------------------------------------------------------------------------

Довгострокові зобов’язання + Поточні зобов’язання

Здатність до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу підприємства діагностують за допомогою двох показників: коефіцієнта рентабельності капіталу й коефіцієнта обіговості активів.

Крім того існують ще ряд методів для діагностики банкрутства:

1.Трендовий аналіз окремих показників або груп показників, який включає визначення тенденцій змін основних показників ліквідності, коефіцієнта фінансової незалежності, коефіцієнта забезпечення власними обіговими засобами, коефіцієнта забезпечення запасів нормативними джерелами фінансування тощо. Аналіз проводиться на основі побудови трендових рівнянь, функціональний вид яких залежить від характеру динаміки.

2.Метод експертних оцінок визначає рейтингову оцінку на основі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємства.

3.Метод розрахунку інтегрального показника включає в себе основні характеристики фінансової стійкості.

Крім цих методів використовують так звані дискримінанті моделі прогнозування банкрутства розроблені головним чином західними вченими., такими як Л.В.Спрінгейт, Едуард І. Альтман, Бодерас Ліс, Таффлер та ін.

Слід відмітити, що в Методичних рекомендаціях пропонується у чисельнику даної формули використовувати різницю між чистим прибутком і амортизацією підприємства Розберемося який економічний сенс вклали розробники методичних рекомендацій в цей показник. З певною часткою спрощення можна сказати, що в даному документі пропонується з різниці доходів і витрат (які вже включають в себе амортизацію ще раз віднімати витрати (їх частина у вигляді амортизації). На наш погляд, цей показник не має ніякої економічної інтерпретації та до того ж найдеться не так багато підприємств, у яких чисельник у формулі розрахунку коефіцієнта Бівера буде мати позитивне значення при розрахунку йог в порядку, передбаченому Методичними рекомендаціями. Ми вважаємо. Що при розрахунку значень коефіцієнта Бівера у чисельнику необхідно використовувати суму чистого прибутку і амортизації. Цей показник має конкретний економічний сенс: в фінансовому менеджменті він носить назву потоку грошових коштів. Щоб не бути голослівними відмітимо, що наприклад А.А.Юркевич указує. Що проток грошових коштів являє собою суму чистого доходу і амортизації. На це вказує і Бланк І.О. Підтвердженням цього можуть слугувати і норми П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Крім того, коефіцієнт Бівер не є показником» які відкрити розробники Методичних рекомендацій – його широко використовують як вітчизняні, так і зарубіжні фінансові аналітики. Наприклад, Л.Л.Самойлов вказує: «Значення коефіцієнта Бівера, що рекомендується (дорівнює відношенню припливу грошових коштів до загальної суми заборгованості)..В свою чергу. Як відмічалося вище. Приплив грошових коштів являє собою саме суму (а не різницю) чистого прибутку і амортизації.

Таким чином. Розрахунок коефіцієнта Бівера необхідно здійснювати наступним чином:

Чистий прибуток + Амортизація

(Кб) =-----------------------------------------------------------------------------=

Довгострокові зобов’язання + Поточні зобов’язання

р.2350 ф.2 + р1002 ф.1

=------------------------------.

р.1595 ф.1 + р.1690 ф.1

В Методичних рекомендаціях вказано. Що якщо значення цього показника протягом тривалого часу (1,5 -2 роки) не перевищує 0,2, то це свідчить про формування незадовільної структури балансу. Рекомендоване значення коефіцієнта Бівера за міжнародними стандартами знаходиться в інтервалі 0,17- 0,4.

В зарубіжній практиці для оцінки підприємств в рамках експрес-аналізу фінансового стану підприємства широко використовують також модель відомого західного економіста Е.Альтмана, розробленою ним в 1968 році. Відомий Z-рахунок Альтмана являє п’ятифакторну модель. Розраховану за даними про банкрутство 33-х американських кампаній у 60-ті роках. Виникає глибокий сумнів у правомірності прямого застосування показника, розрахованого понад 40 років назад на вкрай обмеженій виборці в українських умовах.

Порівняння даних. Отриманих для ряду країн, показують, що вага в Z-моделі сильно відрізняються не тільки від країни до країни, але і від року до року в рамках однієї країни Статистика, на яку опирається Альтман і його наслідники, можливо і репрезентативна, але вона не володіє важливою властивістю статистичної однорідності подій. Іншими словами. Підхід Альтмана можна застосовувати лише як допоміжний інструмент при діагностиці, прогнозуванні банкрутства. Отже, кінцеві висновки повинні робитися тільки після повного аналізу показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства.

Не дивлячись на обмеженість сфери застосування Z-моделі Альтмана. Розглянемо все ж порядок розрахунку цього показника:

Z = 1,2Х1+1,4Х2+3,3Х3+0,6Х4+1Х5 ,

Де Z- інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Х1 –відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

Х2- відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

Х3-рівень доходності активів;

Х4-коефіцієнт фінансового ризику;

Х5-коефіцієнт оборотності активів.

Таким чином, формулу розрахунку інтегрального показника рівня загрози банкрутству можна представити наступним чином:

р.380 –р.080 р.350 р.050 р.380 035 ф.2

Z = 1,2------------------- +1,4---------- +3,3--------- +0,6------------ +1----------------------------------

Р.280 р.640 р.280 р.640-р.380 ½(гр.3 р.280 + гр.4 р.280)

Шкала показників визначення ймовірності банкрутства показана в табл.. 10.3

Таблиця 10.3

Ймовірність банкрутства

Значення показника »Z»	Ймовірність банкрутства
До 1,8	Дуже висока
1,81 – 2,7	Висока
2,71-2,99	Можлива
3 і вище	Дуже низька

Рівень поточної загрози банкрутства діагностують за допомогою коефіцієнта абсолютної платоспроможності. За ним можна визначити, наскільки в рамках передбаченого законодавством місячного строку можуть бути задоволені за рахунок наявних високоліквідних активів усі невідкладні зобов’язання підприємства. Якщо значення цього коефіцієнту менше одиниці, то поточний стан забезпечення платежів варто розглядати як незадовільний.

Рівень майбутньої загрози банкрутства діагностують за допомогою двох показників: коефіцієнта поточної платоспроможності та коефіцієнта автономії. Ці коефіцієнти розглядаються у динаміці ряду періодів.