Додаткова література

1.Бакаєв Л.О.Кількісні методи управління інвестиціями:Навч.посіб.-К.:КНЕУ,2000ю-196 с.

2.Бирман Г., Шмидт С.Экономический анализ инвестиционных проектов /Пер. с англ. /Под ред.Л.П.Белых.-С.:Банки и биржи ЮНИТИ,1997.-631 с.

3.Вітлинський В.В., наконечний С.І., Шарапов О.Д. Економічний ризик та метод його вимірювання

4.Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрямки їх реалізації.-К.%Віра,1999.-204 с.

5.Фінансоівий аналіз:Навч.посібн. /Г.В.Митрофанов, Г.О.Кравченко, Н.С.Барабаш та ін. /За ред. проф..Г.В.Митрофанова.-К.:КНТЕУ, 2002.-301 с.

Тема 2.5. Аналіз економічного зростання підприємства

Мета заняття – вивчити методологічні засади аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства за параметрами стійкості економічного зростання, ділової активності та потенційного банкрутства; застосувати теоретичні знання для оцінки ділової активності підприємства та ймовірності його банкрутства.

Зміст теми:

1. Критерії економічного зростання підприємства.

2. Мета та завдання аналізу економічного зростання підприємства.

3. Організаційно-інформаційна модель аналізу економічного зростання підприємства.

4. Методика аналізу економічного зростання підприємства.

   0. Аналіз та оцінка економічного розвитку підприємства.

   1. Аналіз ділової активності підприємства.

   2. Аналіз та оцінка ймовірного банкрутства підприємства.

Теми наукових рефератів

1.Аналіз та прогнозування ймовірності банкрутства підприємства

2.Методика аналізу й оцінки економічного зростання підприємства

3.Порівняльний аналіз критеріїв оцінки ймовірного банкрутства

4.Методика оцінки ймовірності банкрутства на основі прогнозування фінансової

звітності підприємства

5.Рейтингова оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства.

Додаткова література

1.Антикризисное управление предприятиями и банками.:М.:Дело,2001.-819 с.

2.Бернстайн Л.А.Анализ финансовой отчетности .-М.: Финансы и статистика,1996.-624 с.

3.Ковалев В.В.Введение в финансовый менеджмент.- М.: Финансы и статистиква,2000.-768 с.

4.Коран Уолт. Ключові фінансові показники: аналіз та управління розвитком підприємства.0К.:Наукова думка,2001.-367 с.

5.Фінансоівий аналіз: Навч.посібн. /Г.В.Митрофанов, Г.О.Кравченко, Н.С.Барабаш та ін. /За ред. проф.. Г.В. .Митрофанова.-К.:КНТЕУ, 2002.-301 с.

Огляд ключових понять

Аналіз фінансового стану є необхідною умовою ефективного управління формуванням, розміщенням і використанням ресурсів підприємства.

Фінансовий стан характеризується величиною, складом і структурою активів, власного капіталу і зобов’язань, відповідні співвідношення яких обумовлюють фінансову стійкість, платоспроможність і ефективність використання економічного потенціалу підприємства.

В умовах ринкової економіки стратегічною метою управління підприємством є підвищення його ринкової вартості. Дослідження джерел фінансування як основи формування активів підприємства, оцінка розміщення та ефективності використання його фінансових ресурсів є важливими завданнями фінансового аналізу, вирішення яких забезпечує органи управління необхідною інформацією щодо наявних резервів розвитку підприємства, сприяє підвищенню конкурентоспроможності його продукції.

Метою аналізу фінансового стану підприємства є підвищення його фінансової стійкості та платоспроможності на основі збільшення економічного потенціалу та поліпшення структури активів, власного капіталу та зобов’язань.

Основні напрями аналізу фінансового стану підприємства визначаються його завданнями і передбачають наступне:

1) загальний аналіз економічного потенціалу ( аналіз динаміки активів, власного капіталу і зобов’язань за загальною величиною, складом і структурою);

2) аналіз джерел фінансування підприємства;

3) аналіз фінансової стійкості підприємства;

4) аналіз платоспроможності підприємства.

Формалізація аналітичного процесу в управлінні активами, власним капіталом і зобов’язаннями підприємства на основі побудови організаційно – інформаційної моделі аналізу фінансового стану ґрунтується на визначенні мети і завдань, суб’єктів і об’єктів дослідження, системи показників, інформаційного та методичного забезпечення аналізу.

Економічний потенціал підприємства визначається загальною величиною джерел фінансування ( власний капітал і зобов’язання) і дорівнює вартості майна, що знаходиться у його розпорядженні ( активи ).

Поняття активів і зобов’язаннь визначено Законом України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прийнятим Верховною Радою України 16 липня 1999р. Згідно з цим законом:

• Активами є ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій,

використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Поняття власного капіталу визначається Положенням ( стандартом ) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. № 87.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Актив балансу, який призначено для відображення майнового потенціалу підприємства, можна розглядати, з одного боку, як характеристику складу та цільового використання ресурсів за об’єктами їх розміщення і характером участі у виробництві , а з іншого боку, - як характеристику витрат, що утворились внаслідок здійснення фінансових операцій з метою отримання певного доходу.

Кожен з визначених підходів до аналізу підприємства дозволяє аналітику виділити і вирішити ряд окремих взаємопов’язаних завдань.

Аналіз активів за ознакою цільового використання ресурсів дозволяє визначити загальну вартість і склад майна та оцінити рівень ліквідності підприємства. Витратний підхід до аналізу майнового потенціалу спрямовано на визначення доходності активів. Оскільки поняття ліквідності та доходності активів є взаємопов’язаними, у дослідженні майнового потенціалу підприємства доцільно поєднувати обидва напрями аналізу.

В пасиві балансу відображаються джерела фінансових ресурсів, абсолютна величина і склад яких характеризують фінансових потенціал підприємства. фінансові ресурси – це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальним часовим лагом у будь-який вид ресурсів. Загальна вартість джерел фінансування підприємства визначається на основі балансу як сума його капіталу та зобов’язань.

Майно (активи) підприємства і джерела його формування (власний капітал і зобов’язання) відображають в балансі у вигляді залишків на відповідну дату.

Економічний потенціал підприємства є складним об’єктом дослідження, отже його аналіз передбачає багаторівневу класифікацію активів і джерел фінансування (власного капіталу та зобов’язань).

Перший рівень класифікації активів у балансі здійснюється за ознакою їх участі в обороті. За цією ознакою активи розподілено на оборотні (мобільні) і необоротні (іммобілізовані) з виділенням у окрему групу витрат майбутніх періодів.

Поглиблене дослідження активів підприємства вимагає їх деталізації за ознаками цільового використання (нематеріальні активи; основні засоби; інші довгострокові активи; запаси; дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; гроші та їх еквіваленти; інші оборотні активи; витрати майбутніх періодів) та ліквідності (1 група: абсолютно ліквідні активи, термін ліквідності яких визначається термінами дебіторської заборгованості, - дебіторська заборгованість, короткострокові векселі одержані, поточні фінансові інвестиції; 3 група: активи, термін ліквідності яких залежить від тривалості виробничого циклу, - запаси; 4 група: необоротні активи, термін ліквідності яких визначається умовами їх амортизації, термінами довгострокової дебіторської заборгованості, термінами погашення основного боргу за довгостроковими фінансовими інвестиціями).

Перший рівень класифікації джерел фінансування у балансі здійснюється за ознакою приналежності коштів(власний капітал і зобов’язання) з виділенням у окремі групи забезпечень наступних витрат і платежів та доходів майбутніх періодів.

Подальша деталізація джерел фінансування підприємства здійснюється за джерелами утворення фінансових ресурсів(власний капітал; забезпечення майбутніх витрат і платежів; кредити банків; векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання за розрахунками; інші зобов’язання; доходи майбутніх періодів) та за термінами їх залучення до фінансово-господарської діяльності підприємства(1 група: термін залучення необмежений – власний капітал; 2група: термін залучення більше одного року(довгострокові зобов’язання; 3 група: термін залучення до одного року включно – поточні зобов’язання.)

Методика аналізу фінансового стану підприємства в умовах застосування сучасних інформаційних технологій ґрунтується на визначенні основних елементів процесу дослідження активів, власного капіталу та зобов’язань. На цій основі формуються взаємопов’язані етапи виконання відповідних аналітичних процедур й розробляються логічно обґрунтовані алгоритми узагальнення і оцінки відповідної інформації з метою прийняття управлінських рішень щодо подальшого розвитку підприємства.

Електронну інформаційну систему управління активами, власним капіталом і зобов’язаннями підприємства побудовано за трьома рівнями обробки економічної інформації.

Перший рівень електронної системи обробки економічної інформації відповідає етапу первинного обліку фінансово-господарських операцій, який є джерелом фактографічної інформації, що застосовується переважно в оперативному аналізі.

Вихідні документи аналітичного спрямування, що формуються на першому рівні електронної системи обробки інформації складаються відповідно до мети оперативного управління на основі даних первинного обліку, правової та нормативно-довідкової інформації.

Другий рівень електронної системи обробки інформації відповідає етапу поточного обліку і дозволяє узагальнити облікову фактографічну інформацію щодо активних і пасивних операцій, перш за все, за відповідними періодами, застосовуючи методичні прийоми ретроспективного (поточного)аналізу.

Третій (найвищий) рівень узагальнення облікової інформації у формах фінансової звітності дозволяє здійснити ретроспективний та перспективний аналіз фінансового стану підприємства, оцінити його економічний потенціал, визначити ефективність фінансово-господарської діяльності, оцінити рух та інтенсивність використання коштів, розміщених в активах підприємства, дати загальну оцінку фінансової стратегії підприємства.

Формування інформаційних потоків електронної системи ґрунтується на класифікації інформації.

За ознакою середовища з якого вона надходить розрізняють зовнішню (правову і нормативно-довідкову) та внутрішню (планову і фактографічну) інформацію.

Групування інформації за джерелами утворення спрямовано на забезпечення ієрархічної побудови вхідних потоків електронної інформаційної системи, яка ґрунтується на взаємній підпорядкованості інформаційних джерел.

Правова інформація містить у законодавчих активах вищої юридичної сили, до яких належать закони України, що регулюють діяльність суб’єктів підприємництва у галузі фінансових, господарських та трудових відносин: «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про оподаткування прибутку підприємств» тощо.

Важливим джерелом нормативної інформації щодо фінансового стану є затверджені наказами Міністерства фінансів « План розрахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування», Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, зокрема, ПСБО 2 «Баланс», ПСБО 5 «Звіт про власний капітал», ПСБО 7 «Основні засоби», ПСБО 8 «Нематеріальні активи», ПСБО 9 «Запаси», ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість», ПСБО 11 «Зобов’язання», ПСБО 12 «Фінансові інвестиції», та деякі інші документи.

Довідкова інформація міститься у стандартах, прайслистах, довідниках, каталогах тощо. Серед основних документів даної групи, що містять інформацію про активи, власний капітал і зобов’язання, треба назвати міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, директиви Ради Європейського Економічного Союзу, рекомендації науково-практичних конференцій тощо.

Планова інформація стосовно фінансового стану формується безпосередньо на підприємстві, виходячи з потенційних можливостей його розвитку, вимог чинного законодавства та відповідних нормативних документів і міститься у фінансових планах, бізнес-планах, інвестиційних проектах, кошторисах.

Основними джерелами фактографічної інформації щодо фінансового стану є бухгалтерський та статистичний облік.

Послідовність аналізу фінансового стану визначається потребою поетапного розкриття економічної інформації відповідно до його мети і завдань.

Загальний аналіз економічного потенціалу ґрунтується на застосуванні методичних прийомів вертикального і горизонтального аналізу і спрямовується на оцінку динаміки активів, власного капіталу і зобов’язань за абсолютною величиною, складом і структурою.

Аналіз використання активів і капіталу підприємства передбачає розрахунок і оцінку динаміки показників рентабельності та інтенсивності використання активів та капіталу.

Показники рентабельності активів та капіталу обчислюються як відношення чистого прибутку до залишків відповідної групи активів або капіталу. Основними показниками рентабельності є: рентабельність активів; рентабельність оборотних активів; рентабельність виробничого потенціалу; рентабельність власного капіталу тощо.

Оцінка інтенсивності використання активів та капіталу підприємства ґрунтується на застосуванні показників, які обчислюються як відношення доходу від реалізації продукції до залишків активів або власного капіталу й умовно поділяються на коефіцієнти навантаження та оборотності. Показники навантаження застосовуються при аналізі інтенсивності використання економічного потенціалу та необоротних активів підприємства. Показники оборотності характеризують інтенсивність використання оборотних активів та власного капіталу.

Особливістю розрахунку показників рентабельності активів і капіталу та ділової активності підприємства є те, що одна частина первинних показників належить до періодичних (прибуток), а друга – до момент них (активи, капітал). На цей час застосовують дві методики поєднання періодичних та момент них показників. Перша з них вимагає попереднього обчислення середніх значень момент них показників (залежно від періоду дослідження можуть застосовуватись середньорічні, середньо квартальні, середньомісячні абсолютні показники). Згідно з другою коефіцієнти визначаються як кратне від ділення періодичного показника (прибутку або доходу) на момент ний показник (залишки активів або капіталу), обчислений на кінець аналітичного періоду.

Аналіз джерел фінансування складається з загального аналізу, аналізу руху власного капіталу і зобов’язань, оцінки впливу структурних змін джерел фінансування на показники фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Загальний аналіз власного капіталу і зобов’язань доцільно проводити за умови, якщо оцінка динаміки економічного потенціалу за складом і структурою або не здійснювалась взагалі, або здійснювалась з недостатньою деталізацією джерел фінансування.

Аналіз руху власного капіталу і зобов’язань ґрунтується на застосуванні балансового рівняння, яке є основою побудови адитивної факторної моделі й оцінки впливу її елементів на зміну залишків джерел фінансування, а також розрахунку коефіцієнтів інтенсивності руху власного капіталу і зобов’язань.

Основою аналізу фінансової стійкості підприємства є оцінка структурних співвідношень окремих складових власного капіталу та зобов’язань, яка здійснюється за системою фінансових коефіцієнтів.

Аналіз платоспроможності підприємства спирається на класифікацію активів за ознакою ліквідності і дозволяє оцінити здатність підприємства розрахуватися за поточними зобов’язаннями. Для оцінки платоспроможності застосовуються коефіцієнти абсолютної ліквідності, швидкої ліквідності, поточної ліквідності тощо.

Інтегральна оцінка фінансової стратегії підприємства здійснюється на основі узагальнення результатів аналізу із застосуванням системи критеріїв оцінки окремих показників та узагальнюючих (інтегральних) коефіцієнтів.