- •Тема 1.Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві
- •Історичні типи світогляду
- •Філософія як форма суспільної свідомості.
- •Структура філософського знання
- •Функції філософії.
- •Основне питання філософії
- •Діалектика і метафізика.
- •Тема 2. Історичний розвиток світової філософії Історико-філософський процес: поняття, природа, типологія.
- •Філософія Стародавньої Індії
- •Світовий філософський процес характеризується кількома основними етапами свого розвитку:
- •Філософія Стародавнього Китаю
- •Тема 3. Антична філософія
- •. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії.
- •Основні риси філософії античності
- •Тема 4. Середньовічна філософія та філософія епохи відродження
- •3. Схоластика: реалізм, номіналізм.Філософія Фоми Аквінського, проблема віри і розуму.
- •Основні риси середньовічної філософії
- •Філософія епохи Відродження
- •Основні риси філософії епохи Відродження
- •Тема 5. Філософія нового часу (XVII — XVIII ст.)
- •Філософія Просвітництва та метафізичний матеріалізм
- •Французький матеріалізм XVIII ст.
- •Основні риси філософії Нового часу і Просвітництва
- •Тема 6. Німецька класична філософія
- •Теорія пізнання та етичні погляди і.Канта
- •Об'єктивний ідеалізм г. Гегеля. Діалектика та принципи історизму. Суперечність між методом та системою
- •Антропологічний матеріалізм та психологічний аналіз сутності релігії л. Фейєрбаха
- •Суб'єктивний ідеалізм та діалектика у філософії й. Фіхте
- •«Філософія тотожності» законів природи і мислення ф. Шеллінга
- •Основні риси німецької класичної філософії
- •Марксизм.
- •Основні риси марксистської філософії
- •Тема 7. Сучаснаї світова філософія
- •Позитивізм і неопозитивізм
- •Філософія життя
- •Філософська антропологія
- •Герменевтика
- •Структуралізм
- •Екзистенціалізм
- •Релігійна філософія
- •Ірраціоналізм
- •Фрейдизм та неофрейдизм
- •Основні риси західної некласичної філософії
- •Тема 8. Українська філософія Філософська думка Київської Русі
- •Розвиток філософії в духовній культурі україни хіv–хvіі ст.
- •Філософія Григорія Сковороди
- •Українська філософія XIX ст.
- •Філософські течії в Україні другої половини XIX – початку XX ст.
- •Філософія та світогляд українського романтизму
- •Особливості розвитку української філософії XX ст.
- •Основні риси української філософії
- •Тема 9. Онтологія Філософський зміст категорії буття
- •Єдність матерії, руху, простору, часу
- •Структура свідомості, її основні рівні
- •Тема 10. Діалектика та п альтернативи
- •Поняття закону
- •Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні
- •Закон єдності та боротьби протилежностей
- •Закон заперечення заперечення
- •Принципи діалектики
- •Категорії діалектики
- •Альтернативи діалектики
- •Тема 11. Гносеологія Проблема пізнання у філософії
- •Єдність чуттєвого і раціонального у пізнанні
- •Тема 12: філософський аналіз суспільства
Ірраціоналізм
Ірраціоналізм — філософське вчення, яке відстоює обмеженість раціонального пізнання, протиставляючи йому інтуїцію, віру, інстинкт, волю як основні види пізнання. Це вчення спрямоване проти раціоналізму. Борючись з раціоналізмом, Якобі протиставляє йому віру, Шеллінг — одкровення, Шопенгауер — волю, К'єркегор — екзистенцію тощо.
Особливої шкоди ірраціоналізм завдає суспільствознавству, твердячи, що суспільство через свою складність, неорганізованість непізнаване. Замість принципу детермінізму в пізнанні суспільства вони вводять принцип індетермінізму, тобто безпричинності.
Фрейдизм та неофрейдизм
Картина розвитку сучасної філософії буде неповною, якщо ми не назвемо і такий напрям, як фрейдизм та неофрейдизм, що розглядають людину з точки зору психоаналізу, розробленого в основному на біологізаторській основі. Основоположниками цього напряму є 3. Фрейд та Е. Фромм (неофрейдизм).
Фрейд визнав існування специфічної психічної енергії і передусім енергію сексуальних потягів (лібідо), яка виливається в неврози, сни, комплекси, соціальні конфлікти, коли відсутня реалізація цих потягів. Е. Фромм аналізує факт соціальної напруженості через інші, більш широкі причини, ніж сексуальні.
Структура психіки особи за Фрейдом складається з 3-х елементів. «Воно» (Id) - архаїчна безособова частина психіки, «Над-Я» - (Super Ego) - установка суспільства і «Я» (Ego). Свідоме «Я» виступає як поле боротьби між «Воно» і «Над-Я», яке витісняє егоїстичні імпульси зі сфери свідомого, обмежує їх вільний прояв, заганяє їх у сферу підсвідомого. Існують кілька похідних від фрейдизму вчень, об'єднаних назвою неофрейдизму, зокрема це біологізаторські теорії, пов'язані з урахуванням зовнішніх факторів, та культурно-соціологічні. Наприклад, у Е.Фромма замість «лібідо» критерієм поведінки людини виступає всезагальна любов, соціально-культурні фактори замість сексуальних, як у 3.Фрейда.
Основні риси західної некласичної філософії
Відбувся поворот філософського інтересу від буття як такого до світу людини, до її реального життя, інтересів і почуттів.
Однією з центральних стає проблема сенсу життя і проблема свободи, яка розглядається як атрибутивна якість людини, що проявляється нею в здійсненні вибору і в творчій діяльності.
Філософія активно виступає як форма критики сучасного суспільства, моралі, мистецтва і науки і в той же час як пошук шляхів до досконалого суспільства.
Відкриття в структурі особи сфери несвідомого і його ролі в життєдіяльності людини стало одним з досягнень сучасної філософії і психології.
У пошуках шляхів і способів пізнання життя, відмінних від природничонаукових методів пізнання природи, філософи звертаються до інтуїтивного, вольового початку, до розуміння, при якому "Я" спрямоване на самопізнання і через нього —- на відкриття, розуміння "Ти" іншого.
Новий імпульс розвитку отримує філософія науки, вивчаючи роль мови в пізнанні світу і спілкуванні людей.
Еволюція неопозитивізму від аналізу мови науки до аналізу буденної мови і від заперечення філософії до використання аналітичного методу в розробці власне філософських проблем показала неможливість філософствування поза світоглядними проблемами.
Пошук шляхів виходу з сучасного стану суспільства, яке оцінюється як кризове, приводить до активізації релігійних філософських учень. Персоналізм і неотомізм, пропонуючи шлях звернення до Бога, виступають одночасно за відмову від насильства, крайнощів тоталітаризму і колективізму, повертаючи людину до її атрибутивних якостей: свободи, самосвідомості, творчості.
Вимога філософії мислити ясно, розумно, раціонально, максимально аргументовано і доказово, до якої приходить сучасна аналітична філософія, набуває в ідейній різноманітності сучасного миру особливої актуальності.
