- •Тема 1.Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві
- •Історичні типи світогляду
- •Філософія як форма суспільної свідомості.
- •Структура філософського знання
- •Функції філософії.
- •Основне питання філософії
- •Діалектика і метафізика.
- •Тема 2. Історичний розвиток світової філософії Історико-філософський процес: поняття, природа, типологія.
- •Філософія Стародавньої Індії
- •Світовий філософський процес характеризується кількома основними етапами свого розвитку:
- •Філософія Стародавнього Китаю
- •Тема 3. Антична філософія
- •. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії.
- •Основні риси філософії античності
- •Тема 4. Середньовічна філософія та філософія епохи відродження
- •3. Схоластика: реалізм, номіналізм.Філософія Фоми Аквінського, проблема віри і розуму.
- •Основні риси середньовічної філософії
- •Філософія епохи Відродження
- •Основні риси філософії епохи Відродження
- •Тема 5. Філософія нового часу (XVII — XVIII ст.)
- •Філософія Просвітництва та метафізичний матеріалізм
- •Французький матеріалізм XVIII ст.
- •Основні риси філософії Нового часу і Просвітництва
- •Тема 6. Німецька класична філософія
- •Теорія пізнання та етичні погляди і.Канта
- •Об'єктивний ідеалізм г. Гегеля. Діалектика та принципи історизму. Суперечність між методом та системою
- •Антропологічний матеріалізм та психологічний аналіз сутності релігії л. Фейєрбаха
- •Суб'єктивний ідеалізм та діалектика у філософії й. Фіхте
- •«Філософія тотожності» законів природи і мислення ф. Шеллінга
- •Основні риси німецької класичної філософії
- •Марксизм.
- •Основні риси марксистської філософії
- •Тема 7. Сучаснаї світова філософія
- •Позитивізм і неопозитивізм
- •Філософія життя
- •Філософська антропологія
- •Герменевтика
- •Структуралізм
- •Екзистенціалізм
- •Релігійна філософія
- •Ірраціоналізм
- •Фрейдизм та неофрейдизм
- •Основні риси західної некласичної філософії
- •Тема 8. Українська філософія Філософська думка Київської Русі
- •Розвиток філософії в духовній культурі україни хіv–хvіі ст.
- •Філософія Григорія Сковороди
- •Українська філософія XIX ст.
- •Філософські течії в Україні другої половини XIX – початку XX ст.
- •Філософія та світогляд українського романтизму
- •Особливості розвитку української філософії XX ст.
- •Основні риси української філософії
- •Тема 9. Онтологія Філософський зміст категорії буття
- •Єдність матерії, руху, простору, часу
- •Структура свідомості, її основні рівні
- •Тема 10. Діалектика та п альтернативи
- •Поняття закону
- •Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні
- •Закон єдності та боротьби протилежностей
- •Закон заперечення заперечення
- •Принципи діалектики
- •Категорії діалектики
- •Альтернативи діалектики
- •Тема 11. Гносеологія Проблема пізнання у філософії
- •Єдність чуттєвого і раціонального у пізнанні
- •Тема 12: філософський аналіз суспільства
Діалектика і метафізика.
Філософські вчення розрізняються також за своїм методом. Метод – основний підхід до вивчення предмету дослідження. У філософії історично склалися два методи - метафізичний і діалектичний.
Термін “метафізика” вживається як для позначення теоретичної (спекулятивної) філософії, так і для позначення філософського методу, протилежного діалектиці. З позиції метафізики і у природі, і в суспільстві, і в духовній сфері об’єкти, процеси, явища існують відокремлено, без взаємного органічного зв’язку, вони не розвиваються. Хоча в них і відбуваються певні зміни, вони не приводять до виникнення якісного нового – “немає нічого нового під місяцем”. Метафізичний метод мислення – один із основних методів наукового пізнання. Для філософії і природничих наук він був характерним у той період, коли усвідомлення, осмислення фактів і явищ потребувало відповіді на питання “що є що?”, тобто коли здійснювався переважно аналіз фактів. Але абсолютизація цього методу приводить до нагромадження формальних визначень та ігнорування взаємозв’язку та взаємообумовленості явищ і процесів, що вивчалися. На етапі синтезування знань, розробки філософських і наукових систем метафізичний підхід є недостатнім.
Діалектичний метод на противагу метафізиці визнає універсальний зв’язок усіх явищ природного, соціального і духовного вимірів дійсності та розвиток її. Головні принципи діалектики – всезагального зв’язку і розвитку.
Тема 2. Історичний розвиток світової філософії Історико-філософський процес: поняття, природа, типологія.
Історико-філософський процес — процес розвитку філософської думки від давнини до сучасності. Наявність історико-філософського процесу означає, що поступ філософських знань відбувався не у вигляді відокремлених одна від одної у просторі та часі вчень великих мислителів, він був результатом об'єднування певних тенденцій та закономірностей.
Основними ланками історико-філософського процесу є:
- вчення певного мислителя з тієї чи іншої проблеми;
- система певного мислителя, що виробляє однакові принципи, якими пояснюються і людина, і суспільство, і природа;
- школа, яка об'єднує філософів навколо певної філософської системи;
- течія та напрям — схожі підходи до вирішення принципових філософських питань, які існували у різних мислителів на різних етапах історико-філософського процесу.
Існують різні підходи до сутності історико-філософського процесу. Основний — класичний, викладений німецьким філософом XIX ст.
Г. Гегелем: - Уся історія філософії є послідовне наближення до пізнання Абсолюту, Вищої Першооснови всього існуючого.
Кожна наступна філософська система (школа, течія, напрям) «знімає», тобто водночас зберігає окремі елементи минулих вчень і додає до них щось нове.
У кожний конкретний момент свого розвитку філософія орієнтована на розв'язання найбільш актуальних для свого часу суспільних проблем.
Філософія як світоглядне явище з'являється в процесі такого поділу людської діяльності, коли виникає необхідність раціонального освоєння дійсності на найзагальнішому рівні її бачення. Хронологічно цей процес відбувається у різних країнах неодночасно. Свідченням цього є пам'ятки культури, які підтверджують, що філософія започаткувала себе в стародавніх Єгипті, Китаї, Індії, Вавілоні, а трохи пізніше в країнах Європи, насамперед Греції і Римі. Передумови виникнення філософії були такі:
1) стрибок у розвитку виробничих сил внаслідок переходу від бронзи до заліза;
2) поява товарно-грошових відносин;
3) виникнення держави;
4) зростання опозиції традиційній релігії, критика нормативно-моральних установок і уявлень;
5) розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу, необхідність його логічного і абстрактного осмислення.
Започатковується філософія з постановки питання про єдність речей, цілісність світу. Перші уявлення про єдине походження і єдину першооснову всіх речей були пов'язані з використанням води в зрошувальному землеробстві. Виникли вони в Єгипті в III—II тисячоліттях до н.е. Це ж спостерігається і в стародавній Вавілонії. Вавілоняни, як і єгиптяни, вважали, що всі речі походять із води, що вода лежить в основі всього сущого. Діяльність людей на той час досягла такого розвитку, що вони піднялися до усвідомлення єдності всіх речей, до розуміння того, що все живе, все, що рухається, що виникає і зникає, має єдину основу.
На такому ж приблизно рівні суспільної практики виникли і перші наївно-стихійні уявлення у стародавніх Індії, Китаї, Греції, Римі.
