Оригінальні хорові твори

До оригінальних творів М.Леонтовича належать хорові поеми «Льодолом» , «Літні тони», «Легенда», «Моя пісня», церковні твори, незакінчена опера «На русалчин Великдень». Усі вони були створені наприкінці життя композитора.

Хорова поема «Льодолом» втілює народження нового через його конфліктне зіткнення з усім віджилим, руйнівним, ідею животворної весни, яка дає початок життю та оновленню. У першій частині створено образ активного руху, динаміки, поступу. Характер музичної теми енергійний, цілеспрямований, маршовий, незважаючи на тридольний розмір. Середина твору переносить до сфери активної боротьби. Перший розділ середини має драматичний характер, що створюється напливами, мотивним розвитком і дисонуючими гармонічними звучаннями. Другий розділ втілює образ зими, темряви, мороку. Музичні засоби тут специфічні: рух мелодичних поспівок на дисонуючі інтервали, ладово-загостренні ступені, дисонуючі співзвуччя і гармонії. Розвиток приводить до кульмінації, пов’язаної з образно-емоційним просвітленням, перевагою світлих сил. Повернення до початкового динамічного, маршового образу знаменує остаточну перемогу льодолому як життєствердного начала.

Хорова поема «Літні тони» присвячена радості праці робітників на своїй ниві. Композитор відобразив суспільні зміни, які відбулись в країні у 1918-1920 роках. Загальний характер поеми світлий, радісний. Музична форма досить розвинута – тричастинна репризна форма da capo. Перша частина – це завершений музичний образ. Тут змальовано картину лагідної літньої пори: ясна місячна ніч, безкрайній житній лан. Разом з репризою вона утворює своєрідну образну рамку. Середина формується з кількох епізодів різних за характером. Спочатку чути м’яку задушевну пісню, потім змальовано сцену косовиці, картину теплого надвечір’я. Першу тему написано в характері народної двоголосної пісні, що звучить на остинатній мелодії нижнього голосу. Друга тема виростає з цитування народної пісні «Вийшли в поле косарі». Тут на першому плані – маршове начало. Щоб створити враження співу різних гуртів, композитор використав поліфонічне контрастне нашарування двох пластів.

Робота над оперою «На русалчин Великдень» почалась в 1919 році. В основі твору лежить однойменна казка Б.Грінченка. Для написання лібрето композитор звернувся до своєї учениці Надії Танашевич. Зміст твору такий. В ніч проти русалчиного Великодня козак заблукав у лісі. Випадково він вийшов на берег річки і побачив, як русалки водять танки та ігри і розповідають про своє минули земне життя. Русалки помітили парубка і запропонували йому відгадати три загадки – інакше його чекатиме смерть. Одна з русалок закохується в козака і намагається йому допомогти, проте козак не може відгадати загадки. Тоді вони тікаю. За ними женуться лісові страховиська, яких русалки покликали на допомогу. Але ніч завершується, русалки повертаються в свої сховища і козак лишається один. Жанр твору – лірико-фантастичний. Тут є кілька образних ліній – лірична, фантастична і побутова. Головною думкою є ствердження кохання, яке є сильніше за смерть і долає всі перешкоди. Опера складається з однієї дії, яку побудовано як кілька сцен-блоків. Розпочинається та завершується опера сольними номерами Козака. Його вокальна партія переважно речитативна, а оркестр змальовує казково-фантастичні картини нічної природи. Русалки змальовані кількома хоровими та сольними номерами, які утворюють дві сцени-блоки. Найвиразнішими є хор «Ой гори, ой світи, місяченьку», пісня Третьої русалки «Перестав мене милий любити», аріозо Четвертої русалки «Я на світі жила сиротою», хор «Хай іде, насува чорна хмара».

Опера засвідчила непересічний талант Леонтовича. В 70-х роках композитор Мирослав Скорик завершив оперу.