Хірургічна інфекція

Мета:

- мати знання про хірургічну інфекцію, шляхи проникнення інфекції, класи­фікацію, загальні і місцеві ознаки гнійного запалення, принципи лікування; мати уявлення про анаеробну і специфічну інфекцію (мал. 40);

- оволодіти технікою хірургічної обробки ран, узяття матеріалу з ран для бак­теріологічного дослідження, проведення проби на чутливість до антибіотиків. Хірургічній інфекції приділяється все більше уваги; це пов'язане з постійним зростанням тяжкості і частоти гнійно-запальних захворювань.

До хірургічної інфекції відносять захворювання, спричинені потраплянням в організм гноєтворних мікробів. Така інфекція супроводжується гнійно-запаль­ними процесами в органах і тканинах і потребує оперативного втручання. Тому необхідно знати все, що стосується хірургічної інфекції, її ранньої діагностики і своєчасного лікування.

Інфекція — це потрапляння і розмноження в організмі людини хвороботвор­них мікробів, що супроводжується комплексом реактивних процесів місцевого і за­гального характеру.

Що більша доза і вища вірулентність мікробів, які потрапили в організм, що слабкіші захисні сили організму, то більша ймовірність захворювання, і навпаки.

Класифікація хірургічної інфекції

I. За походженням:

- внутрішньолікарняна;

- позалікарняна.

II. За джерелом інфікування:

- екзогенна;

- ендогенна.

III. За характером збудника:

1. Неспецифічна:

- аеробна (стафіло- і стрептококова, колібацилярна, синьогнійна);

- анаеробна (клостридіальна, неклостридіальна);

- грибкова;

- змішана;

2. Специфічна:

- туберкульоз;

- сифіліс;

- актиномікоз.

IV. За клінічними проявами:

- гнійна;

- гнильна.

V. За клінічним перебігом:

- гостра;

- хронічна;

- латентна;

- атипова.

VI. За поширенням:

- місцева;

- прогресуюча (інвазйвна);

- генералізована (сепсис).

VII. За локалізацією:

- захворювання м'яких тканин (шкіра, підшкірна жирова клітковина);

- захворювання кісток і суглобів;

- захворювання органів грудної клітки;

- захворювання органів черевної порожнини;

- захворювання головного мозку і його оболон.

VIII. Групи хірургічної інфекції (мал. 41).

Загальні заходи з профілактики хірургічної інфекції

1. Надання ПМД при травмах і правильне транспортування постраждалого.

2. Боротьба з травматизмом на виробництві і в побуті, правильне і своєчасне лі­кування гнійних процесів і догляд за хворими.

3. Лікування цукрового діабету та інших хронічних захворювань, які сприяють розвитку гнійних захворювань (фурункули).

4. Обмеження відвідин хворих гнійного відділення.

5. Ретельна дезінфекція в дезкамері всієї постільної і натільної білизни хворих.

6. Систематичне прибирання і дезінфекція приміщення гнійного відділення (дез­інфекція суден, сечоприймачів тощо).

7. Спалювання відпрацьованого перев'язувального матеріалу.

8. Робота в гнійній перев'язувальній у масках і гумових рукавичках, які після кожної перев'язки піддають обробленню.

9. Рукави халата мають бути заправлені під рукавички.

10. Суворе дотримання правил асептики.

Гостра гнійна інфекція — це гострий запальний процес різної локалізації і характеру, спричинений гноєтворною мікрофлорою.

Для її розвитку необхідна на­явність трьох елементів:

1. Збудник інфекції (місце і спосіб проникнення мікроорганізму в тканини хво­рого):

Staphilicoccus aureus

Pseudomonas aeruginosa

Eishrichia coli

Enterococcus

Enterobacter

Streptococcus

Proteus vulgaris

Pneumococcus

Збудники інфекції характеризуються стійкістю до традиційних засобів, що ус­кладнює лікування гнійних захворювань. Важливу роль у перебігу гнійної хірур­гічної інфекції відіграють біологічні особливості мікроорганізмів: інвазивність, токсичність і вірулентність.

2. Макроорганізм з його реакціями — місцевими і загальними, захисними і пато­логічними:

3. Вхідними воротами найчастіше є ушкодження шкіри і слизових оболонок — різні види випадкових ран. Проникнення інфекції можливе і через забиття, подряпини, потертості, укуси. Крім того, мікроорганізми можуть проникати через протоки сальних і потових залоз. Наявні в організмі осередки інфекції також можуть стати причиною розвитку інфекції (ендогенний шлях інфіку­вання).

Швидкому поширенню мікроорганізмів сприяють велика кількість некротич­них тканин у ділянці вхідних воріт, порушення кровообігу, переохолодження. Міс­цеві імунологічні особливості тканин також впливають на частоту виникнення і тяжкість перебігу гнійних процесів.