Загальна реакція

Основними клінічними проявами загальної реакції при гнійних захворюваннях є симптоми інтоксикації того чи іншого ступеня тяжкості.

1. Клінічні прояви інтоксикації

Зазвичай хворі скаржаться на відчуття жару, озноб, головний біль, загальне нездужання, розбитість, поганий апетит, інколи затримку випорожнення. У них спостерігаються підвищення температури тіла (інколи до 40 °С і вище), тахікар­дія, задишка. Хворі часто потіють, загальмовані. Характерною є зміна темпера­тури протягом доби більш ніж на 1,5—2 °С — температура вранці нормальна або субфебрильна, а ввечері досягає 39—40 °С.

Інколи у хворих збільшуються селезінка і печінка, з'являється жовтяничне за­барвлення склер. При вираженій реакції організму на хірургічну інфекцію всі зга­дані зміни проявляються в різкій формі. Якщо виражена помірно або слабко, зміни бувають помірними або навіть малопомітними, проте будь-який місцевий процес супроводжується загальною реакцією — гнійно-резорбтивною гарячкою.

2. Зміни лабораторних даних

Визначення ступеня вираженості загальної реакції організму на осередок гнійної інфекції має велике значення для правильної оцінки стану хворого, про­гнозування ускладнень і вибору оптимальних способів лікування.

Зміни в клінічному аналізі крові

Для всіх гнійних хірургічних захворювань характерні лейкоцитоз, зрушення лейкоцитарної формули вліво, підвищення ШОЕ.

Під зрушенням формули вліво розуміють нейтрофільоз (збільшення відсотко­вого вмісту нейтрофілів), а також перевищення нормального рівня палочкоядерних лейкоцитів (понад 5—7 %) і появу в периферійній крові незрілих (молодих) форм лейкоцитів (юні, мієлоцити). При цьому зазвичай спостерігається відносне зниження кількості лімфоцитів і моноцитів. Абсолютне зниження кількості лімфо­цитів і моноцитів є несприятливою ознакою і свідчить про виснаження захисних механізмів.

Підвищення ШОЕ зазвичай спостерігається через 1—2 доби від початку за­хворювання, а відновлюється вона через 7—10 днів після купірування гострих запальних явищ. Нормалізація ШОЕ свідчить про повну ліквідацію активності запального процесу.

При тяжких тривалих процесах спостерігається анемія.

Зміни в біохімічному аналізі крові

Можливе підвищення азотистих показників (креатинін, сечовина), що свід­чить про переважання катаболічних процесів і недостатність функції нирок.

Важливо також стежити за рівнем глюкози в крові, оскільки гнійні захворю­вання часто розвиваються на тлі цукрового діабету.

Зміни в аналізах сечі

Зміни в аналізах сечі спостерігаються лише при сильно вираженій інтокси­кації і отримали назву токсична нирка. Відзначають протеїнурію, циліндрурію, інколи лейкоцитурію.

Інтегральні показники рівня інтоксикації

Для визначення рівня інтоксикації і динамічного спостереження за хворими з гострою гнійною хірургічною інфекцією використовують інтегральні показники: лейкоцитарний індекс і гематологічний показник інтоксикації (ЛІ та ЛПІ), рівень середніх молекул.

Місцеве лікування

Основними принципами місцевого лікування є:

- розтин гнійного вогнища;

- адекватне дренування гнійника;

- місцева антисептична дія;

- іммобілізація.