Неспецифічні захисні механізми

Неспецифічними чинниками захисту є анатомічні бар'єри — шкіра і слизові обо­лонки. Шкіра має бактерицидні властивості завдяки речовинам, що містяться в секретах потових і сальних залоз. На поверхні слизових оболонок знаходяться сек­рет слізних і слинних залоз, слиз, соляна кислота (у шлунку) тощо. Порушення дії цих чинників зумовлює проникнення і розвиток інфекції.

Наступним чинником є нормальна мікрофлора, яка проявляє антагоністичну активність щодо екзогенних мікроорганізмів.

Клітинні механізми неспецифічного захисту представлені запальною реак­цією і фагоцитозом. Запалення є провідною реакцією організму при гострій гній­ній інфекції, ознакою доброї пристосовності організму. Реакція організму на пот­рапляння мікробів супроводжується місцевими і загальними проявами. Перш за все утворюється лейкоцитарний вал, який відгороджує осередок інфекції від внут­рішнього середовища організму. Певним бар'єром для генералізованої інфекції є лімфатичні судини і вузли. У процесі розвитку тканинної реакції довкола гнійного осередку утворюється грануляційний вал, який ще надійніше його обмежує. При тривалому існуванні обмеженого гнійного процесу з оточуючого грануляційного валу утворюється піогенна оболонка, яка є надійною перешкодою для поширення інфекції.

При високовірулентній інфекції і слабкій реакції організму захисні бар'єри утворюються повільно, що нерідко призводить до проникнення інфекції через лім­фатичні шляхи (судини, вузли) у кровоносне русло. У таких випадках можливий розвиток загальної інфекції.

В осередку запалення особливо ефективний процес фагоцитозу. Фагоцити — це нейтрофільні лейкоцити і монокулярні фагоцити. В основі захисної функції фа­гоцитарної системи лежить здатність її елементів поглинати і руйнувати мікробні тіла та інші чужорідні агенти. Фагоцити характеризуються хемотаксисом, вони здатні руйнувати й інактивувати мікробні клітини. У фагоцитозі беруть участь такі чинники, як опсоніни, комплемент. Вони готують мікроорганізми до погли­нання фагоцитами.

СПЕЦИФІЧНІ МЕХАНІЗМИ ЗАХИСТУ

Специфічні механізми захисту включають імунну відповідь гуморального і клі­тинного типу. При відповіді гуморального типу спочатку відбувається процес розпізнавання агента. При відповіді клітинного типу провідна роль належить Т-лімфоцитам. Одні з них безпосередньо діють на антиген (клітини-кілери), а інші впливають опосередковано, виробляючи медіатори імунної відповіді (лимфокіни).

Чинники, що знижують захисні механізми

Істотне значення має вік пацієнта. Зниження захисних механізмів у ранньому дитинстві і літньому віці визначається особливостями анатомічних бар'єрів і сек­реції, а також станом імунної системи: у перші 3—6 міс організм дитини цілком залежить від материнських антитіл, у літніх людей спостерігається зниження вираженості імунних реакцій.

Певне значення має також стать. Відомо, що жіночий організм характери­зується більш вираженими захисними механізмами, ніж чоловічий.

Має значення також наявність захворювання, що супроводжується імуноде­фіцитом. Особливе місце тут посідає цукровий діабет. Гнійні захворювання на тлі діабету трапляються частіше, їх перебіг тяжчий. Більш того, досить часто саме при розвитку гнійних процесів уперше виявляється це захворювання, що перебігало в прихованій формі. Діабетична гіперглікемія призводить до недостатності розвитку запальної реакції. Крім того, при діабеті може бути недостатньо ефективною терапія, оскільки порушується нормальна абсорбція лікарських речовин.

Останнім часом велика увага в розвитку інфекційних процесів приділяється імунодефіцитним станам. Найбільш небезпечним захворюванням у цій групі є СНІД. Причинами розвитку імунодефіциту можуть бути анемія, хронічний алко­голізм, наркоманія тощо.

Імунологічний гомеостаз організму порушується в результаті багатьох сучас­них терапевтичних дій: вживання антибіотиків, імунодепресивних і цитотоксич­них препаратів, рентгенотерапії. Певний негативний вплив мають гіпопротеїнемія, авітаміноз.