3. Кримінальні процесуальні|кримінально-процесуальні| норми, їх структура. Особливості санкцій процесуальних норм.

Закріплені державою та формально-визначені в законі загально-

обов’язкові правила поведінки суб’єктів кримінально-процесуальної

діяльності, виконання яких забезпечується державною владою, являють

собою норми кримінально-процесуального права. Ці норми формулю-

ються у відповідних статтях законів про кримінальне судочинство, але

не завжди містяться в одній конкретній статті закону.

Структура кримінально-процесуальної норми не в усіх випадках

очевидна, але, як і норми інших галузей права, вона складається з гі-

потези, диспозиції і санкції. Гіпотеза вказує умови, за яких діє право-

ва норма, диспозиція — саме правило поведінки, а санкція — наслідки

невиконання цього правила. Так, норма про таємницю наради суддів

може бути виражена у такому вигляді: якщо судді постановляють вирок

(гіпотеза); то вони повинні радитися в окремій нарадчій кімнаті, де не

може перебувати ніхто, крім суддів, і не мають права розголошувати

судження, які мають місце під час наради (диспозиція); перебування

під час наради суддів у нарадчій кімнаті будь-кого, крім суддів, або

розголошення суддею таємниці наради тягне за собою обов’язкове

скасування вироку (санкція).

Гіпотези та диспозиції кримінально-процесуальних норм визнача-

ють умови і правила поведінки учасників кримінально-процесуальної

діяльності під час провадження процесуальних дій. Вони звичайно

чітко виражені у відповідних статтях КПК (якщо слідчий проводить

відтворення обстановки і обставин події, то йому забороняється здій-

снювати дії, що принижують гідність осіб, що беруть участь у цій

слідчій дії, і є небезпечними для їх здоров’я); якщо суд виправдав під-

судного, який перебуває під вартою, то він зобов’язаний негайно звіль-

нити його в залі судового засідання, тощо).

Що стосується санкцій кримінально-процесуальних норм, то за-

звичай вони не вказуються у тій статті процесуального закону, де ви-

кладена диспозиція. Проте вони обов’язково містяться в процесуаль-

ному законі. Специфіка кримінально-процесуальних норм обумовлює і

характер встановлених ними санкцій. До їх числа належать: визнання

недійсними результатів процесуальних дій, здійснених з порушенням

процесуальних правил; застосування заходів процесуального примусу

до осіб, що порушують процесуальні обов’язки (запобіжні заходи, при-

води, видалення із залу судового засідання тощо); повернення кримі-

нальної справи на відповідну стадію процесу для усунення порушень

закону; винесення окремих ухвал щодо таких порушень.

4. Аналогія в кримінальному процесуальному|кримінально-процесуальному| праві.

Аналогія у кримінальному процесі – це спосіб врегулювання кримінально-процесуальних відносин, які виникли у процесі кримінально-процесуальної діяльності, але не передбачені кримінально-процесуальним законодавством, на підставі застосування норм, що регулюють подібні відносини, за умови дотримання всіх прав учасників кримінального судочинства та його принципів.

Аналогія в кримінально-процесуальному праві, як і у всіх інших галузях права, являє собою не тлумачення закону, а заповнення закону, усунення прогалин, які у ньому містяться.