10. Міжнародні договори України як джерело кримінального процесуального права.

Міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

В Україні зазначені договори є джерелами права, у тому числі і кримінально-процесуального. На сьогодні є підстави стверджувати, що на теренах української державності сформовано власну, унікальну систему міжнародних договорів України - джерел кримінально-процесуального права України.

Для визнання міжнародного договору джерелом кримінально-процесуального права, норми якого підлягають прямому застосуванню, необхідне дотримання таких умов: по-перше, Україна повинна бути учасником цього договору; по-друге, положення договору, згідно із Законом 2004 р., повинні бути роз'яснені, визначені й зрозумілі для правозастосувачів міжнародних норм - правоохоронних органів й інших учасників кримінального судочинства, зміст договору має безпосередньо регулювати відносини за участю суб'єктів кримінально-процесуального права, породжувати їхні права й обов'язки; по-третє, міжнародний договір України має бути оприлюднений.

Статус міжнародних договорів визначається шляхом прийняття закону, тобто ратифікації, що надає договору юридичної сили, яка прирівнюється за значенням закону України.

Положення міжнародного договору після проходження порядку ратифікації не втрачають своєї переважної сили перед законами України, тому що вони, у першу чергу, є правовими актами міжнародного значення, акт ратифікації лише надає їм силу українського закону, вводить у правову систему України.

Таким чином, кримінальне судочинство можуть регулювати лише ратифіковані міжнародні договори України, визнані законами у встановленому Конституцією порядку.

Введення в дію, застосування й використання положень міжнародних договорів України, відповідно до умов, у них передбачених, здійснюється шляхом ухвалення закону, що містить, зокрема, кримінально-процесуальні норми.

У такому випадку діючий кримінально-процесуальний закон України є правовими засобом для включення в кримінальне судочинство нових міжнародно-правових норм, а також одним з основних засобів виконання й застосування правил міжнародних договорів України.

У процесі правоохоронної діяльності уповноважені співробітники слідчих і судових органів України керуються кримінально-процесуальними й іншими правовими актами України з дотриманням умов і порядку застосовуваних міжнародних угод.

У практиці міжнародного співробітництва та взаємодії компетентних органів іноземних держав міжнародні договори виступають як правова підстава забезпечення міжнародних зобов'язань із надання взаємної правової допомоги. Зі сказаного випливає, що положення міжнародних договорів, будучи частиною міжнародного права, повинні регламентувати кримінально-процесуальні правовідносини договірних сторін, збігатися із правилами кримінального судочинства, що містяться в кримінально-процесуальному законодавстві, доповнювати їх зміст і застосовуватися відповідно до кримінального процесу іноземної держави - виконавця однієї з договірних між собою сторін.

Міжнародними угодами України встановлюється, що результати виконання міжнародного запиту, виконані на основі кримінально-процесуальних нормативних актів іноземних держав, застосовуються на території України, що дає можливість стверджувати про використання іноземного кримінально-процесуального законодавства в процесі порушення кримінального переслідування, розслідування злочинів і судового провадження в Україні.

В Україні при здійсненні міжнародної взаємодії у сфері кримінального судочинства правоохоронні органи компетентних відомств України засновують свою діяльність на положеннях понад 45 міжнародних договорів в Україні, і при цьому застосовують кримінально-процесуальне право більше ніж 65 різних країн. Їх кількість поповнює іноземне законодавство держав, що виконують доручення України поза рамками договорів.

Подальше дослідження міжнародно-правових актів переконує погодитися із наведеними даними та показує, що в кримінально-процесуальному праві України міжнародні договори України повинні займати особливе місце. Однак вони належним чином і повною мірою не закріплені в кримінально-процесуальному законодавстві. Міжнародні правила не збігаються за походженням, правовим значенням і юридичною силою із національними процесуальними нормами, проте ті з них, які інкорпоровані в кримінально-процесуальні норми або ратифіковані законом, є джерелом кримінально-процесуального права України та мають пріоритетний характер.