- •1. Визначення вірусів
- •2. Віруси живі чи неживі
- •3. Відкриття вірусів д.Й. Івановським ( характеристика експериментів)
- •4. Роль д.Й. Івановського та м. Бейєринка в становленні вірусології
- •5. Модельні системи, що використовуються в вірусології
- •6. Основні методи дослідження вірусів
- •Indirect Examination
- •7. Гіпотези походження вірусів
- •8. Роль вірусів в еволюції органічного світу
- •9. Еволюція вірусів та її докази
- •10. Поняття про «прості» та «складні віруси»
- •11. Фінальна стадія взаємодії складного вірусу з клітиною.
- •12. Хімічний (елементарний) склад вірусів.
- •13. Біохімічний склад вірусів.
- •14. Стадії взаємодії вірусу і клітини.( на прикладі бактеріофагу)
- •15. Структурні і не структурні білки вірусів.
- •16. Особливості будови структурних білків вірусів.
- •17. Типи вірусних днк
- •18. Типи вірусних рнк.
- •20. Типи симетрії вірусів.
- •21. Принцип самозбірки вірусів з ротаційно-трансляційним типом симетрії.
- •22. Принцип самозбірки вірусів з ікосаедричним типом симетрії
- •23.Роль зовнішніх факторів в самозбірці віріонів
- •24. Принцип класифікації вірусів.
- •25. Таксономічні категорії вірусів.
- •27. Порівняти таксономії царства « vira» з іншими царствами
- •28. Стадії взаємодії вірусу і клітини.
- •29. Характеристика екліпс-фази.
- •30. Типи генетичних карт у вірусів.
- •31. Генетична карта бактеріофагу т4. Genome and Structure
- •Бактериофаг т4
- •32. Генетична карта бактеріофагу лямбда.
- •33. Інтеграція геному фагу лямбда.
- •34. Генетична карта вірусу sv-40.
- •35. Генетичні карти рнк-вмісних вірусів
- •36. Організація геному втм
- •37. Геном вірусу грипу.
- •38. Реасортація геномів вірусу грипу
- •38. Генетична карта віл
- •39. Принцип методу плр
- •40. Принцип методу іфа
- •Класс I: вирусы, содержащие двуцепочечную днк
- •Класс II: вирусы, содержащие одноцепочечную днк
- •Класс III: вирусы, в которых рнк способна к репликации (редупликации
- •Классы IV и V: вирусы, содержащие одноцепочечную рнк
- •Класс V: вирусы, содержащие одноцепочечную (−)рнк
- •Класс VII: вирусы, содержащие двуцепочечную днк, реплицирующиеся через стадию одноцепочечной рнк
10. Поняття про «прості» та «складні віруси»
Віруси існують у двох формах: що покоїться, або позаклітинні й (вірусні частинки, або віріони), і репродукується, або внутріклітинній (комплекс вірус — клітина). Всі віруси умовно розділяти. на прості й складні. Прості віруси складаються з нуклеїнової кислоти й білкової оболонки — капсиду; деякі кристалізуються; форма паличкоподібна, ниткоподібна й сферична. Складні віруси крім білків капсиду й нуклеїнової кислоти можуть містити ліпопротеїдну мембрану, вуглеводи й не структурні білки — ферменти. Прикладом складно організованих вірусів служать збудник грипу й герпесу. їх зовнішня оболонка є фрагментом ядерної чи цитоплазмової мембрани клітини — господаря, з якої вірус виходить у позаклітинне середовище. Розмір віріонів 15-350 нм. (довжина деяких ниткоподібних вірусів сягає 2000 нм.); більшість видимі тільки в електронний мікроскоп.
11. Фінальна стадія взаємодії складного вірусу з клітиною.
1. Адсорбція на мембрані та проникнення віріону в цитопла
зму
2. Ін”єкція нуклеїнової кислоти в цитоплазму
3. Ендоцитоз з подальшим вивільненням віріону в цитоплазму
4. Ендоцитоз з подальшим злиттям (фузією) мембран та вивільненням нуклеокапсиду вірусу в цитоплазму
5. Пряме злиття мембран з вивільненням нуклеокапсиду вірусу в цитоплазму
12. Хімічний (елементарний) склад вірусів.
Віруси складаються з таких неорганічних елементів як Карбон (С), Гідроген (Н), Фосфор (Р), Сірка (S);
та таких органічних сполук як білки, нуклеїнові кислоти ( ДНК, РНК), вуглеводні та ліпіди.
С -48-55% Н – 6,5-7,5% N – около 15% Р – 0.5- 5 % S – 0.3 – 2% Зола 0.7 – 3.5%
вуглець – 50 - фосфор – 0,4-0,5 кисень – 20 - сірка – 0,1-0,2 водень – 7 - зольні елементи – 2,5 азот – 16
13. Біохімічний склад вірусів.
Нуклеїнові кислоти, білок. Складні віруси – ліпіди, вуглеводні
За амінокислотним складом
Білки всіх досліджених на сьогоднішній час вірусів побудовані зі звичайних амінокислот, які відносяться до природнього L-ряду. Співвідношення амінокислот у вірусних білках дуже близьке до такого в білках тварин, бактерій та рослин. У вірусих білках переважають кислі дикарбонові кислоти. Ізоелектричні точки переважної більшості вірусів знаходяться в кислій зоні рН
Субодиниця, або білкова субодиниця: єдиний, розміщений визначеним чином поліпептидний ланцюг (наприклад білок ВТМ, мол. Маса 17 000)
Ансамбль (структурний елемент або структурна одиниця): одна чи декілька неідентичних білкових субодиниць, які в сукупності утворюють “хімічно завершений” блок більш високого порядку (наприклад VP1, VP2, VP3, VP4 у вірусу поліомієлиту)
Капсид: білкова облонка яка утворює комплекс з нуклеїновою кислотою (у “простих” вірусів).
Нуклеокапсид: комплекс білку з нуклеїновою кислотою, що являє собою упаковану форму геному вірусної частки. Цей термін використовується в тому разі, коли описуються складні віруси (вірус сказу (рабдовіус)), які мають в своєму складі суперкапсидну оболонку.
Віріон: ціла вірусна частка.