- •1.Види небезпек за сукупною дією в умовах надзвичайної ситуації.
- •2. Біологічні небезпеки. Загальна характеристика небезпечних хвороб. Інфекційні захворювання тварин і рослин.
- •1. Біологічні небезпеки. Вражаючі фактори біологічної дії.
- •2. Характеристика небезпечних патогенних мікроорганізмів: найпростіші, гриби, віруси, рикетсії, бактерії.
- •3.Пандемії, епідемії, масові отруєння людей.
- •4. Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб (холера, сибірка, чума та ін.).
- •5. Інфекційні захворювання тварин і рослин.
- •3. Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях. Гідродинамічні аварії. Вимоги до об’єктів гідродинамічної небезпеки.
- •1. Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях.
- •2. Вимоги до транспортування небезпечних речовин. Маркування небезпечних вантажів з небезпечними речовинами.
- •Класифікація небезпечних речовин
- •Інформаційне позначення видів небезпек
- •3. Гідродинамічні об’єкти і їхнє призначення. Причини виникнення гідродинамічних небезпек (аварій).
- •4. Хвиля прориву та її вражаючі фактори.
- •Законодавча база в галузі пожежної безпеки. Відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки.
- •1. Законодавча база в галузі пожежної безпеки.
- •2. Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій.
- •Радіаційна безпека. Механізм дії іонізуючих випромінювань. Захист населення від радіоактивного ураження.
- •Одиниці вимірювання радіоактивності, переведення одиниць системи сгс у систему сі
- •2. Класифікація радіаційних аварій. Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину.
- •Заходи щодо захисту населення (за фазами аварії)
- •3. Механізм дії іонізуючих випромінювань.
- •Норми радіаційної безпеки.
- •6. Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри.Зони радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на чаес.
- •6. Режими захисту населення у разі ускладнення радіаційного становища під час аварії на аес.
- •6. Хімічна безпека. Характеристика небезпечних хімічних речовин.
- •1. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.
- •2. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем дії хімічно-небезпечних речовин на організм людини.
- •4. Класифікація суб’єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах.
- •5. Заходи захисту від небезпечних хімічних речовин
- •6. Організація дозиметричного й хімічного контролю.
- •Психологічна надійність людини. Види поведінки людини та її психологічна діяльність. Психотипи людини за реакцією на небезпеку.
- •Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.
- •Захисні властивості людського організму.
- •Види поведінки людини та її психологічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості.
- •Психотипи людини за реакцією на небезпеку.
- •5. Частота змін стресових станів у людей, що знаходяться в районі нс.
- •8. Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Вибір методів визначення ризику та інструментів управління виявленим ризиком.
- •Методологія аналізу ризику, його головні етапи.
- •2.Оцінка рівня ризику.
- •Методичні підходи до визначення ризику (статистичний, аналогій та експертний метод оцінювання ризику).
- •Вибір методів визначення ризику та інструментів управління виявленим ризиком.
- •Порівняльна характеристика методик дослідження ризику
- •1. Загальні функції управління пов’язанні з прогнозуванням, плануванням, регулюванням, координацією і контролем.
- •Функції управління
- •2. Управлінське рішення, його сутність. Загальна технологія та моделі прийняття управлінських рішень.
- •Інформаційне забезпечення прийняття рішень реагування на нс.
- •4. Функціональне навчання керівних працівників і фахівців.
5. Інфекційні захворювання тварин і рослин.
Охоплення великих територій ураження хворобою рослин називається епіфітотією, а масове ураження тварин на великих територіях – епізоотією.
Епізоотія – широке поширення заразної хвороби тварин за короткий проміжок часу, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території. На території України найбільш поширені такі епізоотичні хвороби: туберкульоз великої рогатої худоби (ВРХ), лейкоз ВРХ, лептоспіроз, чума свиней, хвороба Марека, хвороба Гамборо, Ауєски, сальмонельози, сказ, сибірка, катаральна пропасниця овець, туляремія, віспа.
Ураження сільськогосподарських тварин може статися від:
а) збудників інфекційних захворювань, які уражають людей і тварин – сибірки, ящуру і енцефаліту коней, туляремії, Купропасниці та ін.
б) збудників інфекційних захворювань, властивих тільки тваринам – чуми, ВРХ, африканської чуми свиней, африканської чуми однокопитних тощо.
Епіфітотія – масове, поширюване у часі та просторі, інфекційне захворювання рослин, що супроводжується численною загибеллю культур і зниженням їхньої продуктивності, за якого уражено понад 50% їхньої поверхні.
В Україні найбільш розповсюджені такі шкідники як сарана, колорадський жук, клоп-черепашка, тля, гусінь тощо.
3. Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях. Гідродинамічні аварії. Вимоги до об’єктів гідродинамічної небезпеки.
1. Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях.
2. Вимоги до транспортування небезпечних речовин. Маркування небезпечних вантажів з небезпечними речовинами.
3. Гідродинамічні об’єкти і їхнє призначення. Причини виникнення гідродинамічних небезпек (аварій).
4. Хвиля прориву та її вражаючі фактори.
1. Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях.
Будь-який транспортний засіб — це джерело підвищеної небезпеки, а людина, постійно користуючись послугами транспортних засобів, перебуває в зоні підвищеної небезпеки. Транспортна аварія — це аварія на транспорті, що потягнула за собою загибель людей, спричинила потерпілим тілесні ушкодження, знищення і зіпсування транспортних споруд та засобів або завдала шкоди довкіллю. Класифікація транспортних аварій подана на рис.1.
Рис.1. Класифікація транспортних аварій
Аварії наземного транспорту поділяються на аварії на автомобільному транспорті; залізничному (аварії товарних та пасажирських потягів); трубопровідному транспорті.
Автомобільний транспорт. Транспортну аварію, що виникла в процесі дорожнього руху за участю транспортного засобу і потягла за собою загибель людей та/або спричинила потерпілим тяжкі тілесні ушкодження, псування транспортних засобів, шляхів, споруд, вантажів або завдала іншої матеріальної шкоди, називають дорожньо-транспортною пригодою (ДТП). За даними ВООЗ, ДТП щорічно забирають життя 1,3 млн осіб, а крім цього, 50 млн осіб залишаються інвалідами. Україна ввійшла до списку держав із найвищими показниками смертності: на 1 млн авто — 961 загиблий. За 2010 рік на дорогах України загинуло 4709 осіб. Більше того, в нашій країні враховуються тільки ті особи, які загинули безпосередньо на місці аварії (в більшості розвинених країн загиблими вважаються й ті, які померли в лікарні протягом ЗО днів); облік померлих у лікарнях може збільшити дані смертності в результаті ДТП на 30-50%.
Найбільш поширеними видами автопригод залишаються зіткнення транспортних засобів та наїзд на пішохода. Основними причинами ДТП є: перевищення встановленої швидкості руху; порушення правил перевезення пасажирів; порушення правил маневрування; недостатня кваліфікація осіб, що управляють транспортним засобом; водіння в нетверезому стані; несправність транспорту; незадовільний стан доріг; невикористання ременів безпеки та дитячих сидінь в авто, шоломів водіями двоколісних транспортних засобів; порушення правил переїзду залізничних переїздів. Стосовно останніх, за 2010 рік на переїздах України сталося близько 90 аварій, найжахливіша — аварія на Дніпропетровщині 12 жовтня, коли на нерегульованому переїзді внаслідок порушення правші дорожнього руху сталося зіткнення автобуса з локомотивом, внаслідок чого загинуло 45 осіб.
Залізничний транспорт. Основними причинами аварій на залізничному транспорті є несправність колій, помилки диспетчерів та машиністів, пожежі та вибухи у вагонах
тощо. Лише за 2010 рік на залізницях України було допущено 818 транспортних подій, 80% з яких пов'язані з людським чинником. У 2010 році найбільш резонансною була аварія на Одеській залізниці під час руху товарного потяга (43 вагони) за маршрутом Білгород-Дністровський—Ізмаїл поблизу ст. Новоселівка: внаслідок незадовільного технічного стану міжвагонних з'єднань сталося сходження з колії 21 вагона (вісім — з вугіллям, один — з металом, 12 — з марганцевою рудою).
Залізнична аварія — це аварія на залізниці, що призвела до ушкодження однієї або декількох одиниць рухомого складу залізниці до ступеня капітального ремонту і/або загибелі однієї чи кількох осіб, спричинила потерпілим тілесні ушкодження різної важкості чи повну зупинку руху на аварійній дільниці, що перевищує нормативний час для ліквідації наслідків аварії.
Особливу небезпеку становлять аварійні ситуації під час перевезень небезпечних вантажів: нафтопродуктів, радіоактивних відходів, вибухових речовин, небезпечних хімічних речовин, які, у свою чергу, є небезпечними не лише для пасажирів, а й для мешканців найближчих населених пунктів, забруднення НПС. Так, у липні 2007 року на Львівщині (на перегоні Красне—Ожидов) зійшов із колії товарний потяг, який слідував з Казахстану (м. Джамбул) до польської станції «Оклеса». П'ятнадцять цистерн ємністю по 50 т (!!!) із жовтим фосфором перекинулися, фосфор вступив у реакцію з киснем і почав горіти. Дим від пожежі і реакції був метр заввишки; 20 осіб постраждали в результаті загоряння цистерн; у зону зараження потрапили 14 населених пунктів з населенням 11 тис. осіб; тимчасово було відселено 800 мешканців; було пошкоджено 50 м залізничної колії.
За 2010 рік зареєстровано 55 аварійних випадків під час перевезень небезпечних вантажів, найбільша частина з яких пов'язана з витіканням вантажу.
Аварії на трубопровідному транспорті. Аварія на магістральному трубопроводі — це аварія на трасі трубопроводу, що пов'язана з викидом/виливом під тиском небезпечних хімічних або вибухо-пожежонебезпечних речовин, які спричиняють виникнення техногенної надзвичайної ситуації.
Газотранспортна система України включає 39,8 тис. км газопроводів різного призначення та продуктивності, 13 підземних сховищ газу, 1600 газорозподільних станцій і здатна прийняти до 290 млрд м3 та передати 178 млрд м3 природного газу. Система магістральних нафтопроводів країни включає 4767,1 км нафтопроводів (в однонитко-вому вимірі) діаметром до 1220 мм.
Причиною аварій на трубопроводах може бути фізичне старіння трубопровідного господарства нашої країни. Тому, з метою запобігання аваріям, необхідною є заміна сотень кілометрів магістральних трубопроводів щороку і десятків газоперекачувальних станцій, діагностики, трубопроводів. З 1996 року ведуться роботи з діагностики, і в першу чергу газопроводів. За період 1996—2010 років обстежено 20 тис. км газопроводів, на основі чого розроблені обґрунтовані плани капітального ремонту та рекомендації до його виконання.
Крім газо- та нафтопроводів в Україні функціонує аміакопровід — газопровід, призначений для транспортування аміаку, «Тольятгі—Одеса». Довжина трубопроводу становить 2417 км, з них 1021 км проходить територією України. Трубопровід має гілку до ВАТ «Концерн Стирол» у м. Горлівка. Потужність аміакопроводу — до 2,5 млн т на рік. Задля безпеки аміакопровід прокладено не ближче одного кілометра до населених пунктів (у СІЛА, де існує кілька аміакопроводів, такої вимоги нема). Крім того, кожні п'ять кілометрів труба має автоматичні засоби на випадок аварійної ситуації. Ці заходи безпеки мають свій результат — за весь час експлуатації трубопроводу не було жодної аварії. Потенційно один із найнебезпечніших аміачних трубопроводів проходить через сім густонаселених областей України. Агресивна хімічна речовина — основа родючості багатьох сільськогосподарських культур — уже понад 25 років безпечно транспортується через спеціальну магістраль у надрах землі, під водоймами, залізницями та автошляхами. Його безпеку на нашій території гарантує державне підприємство «Укрхімтрансаміак».
Підземний транспорт. Важливе місце в системі міського транспорту займає метро. Розташування станцій з необхідним обладнанням, рух під землею поїздів створюють ряд труднощів для працівників метрополітену та пасажирів. Особливого характеру набувають тут і різні екстремальні ситуації: падіння предметів, людей на колії, збої в роботі вентиляційної системи.
Аварії на повітряному транспорті. Небезпечна подія на повітряному кораблі під час польоту або в процесі евакуації, що призвела до загибелі або зникнення безвісти людей, спричинила потерпілим тілесні ушкодження, знищення або пошкодження судна та матеріальних цінностей, що перевозяться ним, вважається авіаційною катастрофою. У середньому щорічно у світі відбувається близько 60 авіаційних катастроф: в аеропортах, населених пунктах та над важкодоступною територією землі або над водною поверхнею. У 35 таких аваріях (катастрофах) гинуть усі пасажири та екіпаж. Загалом авіаційні катастрофи щорічно забирають близько двох тисяч людських життів.
В Україні зареєстровано 45 аеродромів цивільної авіації різних форм власності та призначення, з них 30— забезпечують пасажирські перевезення. У 2010 році при експлуатації повітряних кораблів сталося три катастрофи (загинуло сім осіб), п'ять аварій (травмовано п'ять осіб) та понад 100 серйозних інцидентів; крім цього, зруйновано (пошкоджено) три гелікоптери та літак АН-2. Усі авіаційні ситуації сталися при застосуванні авіації в народному господарстві, виконанні навчально-тренувальних польотів, а також при застосуванні авіації загального призначення. На пасажирсько-транспортних перевезеннях катастроф та аварій не було. Як свідчать експерти, причинами цих випадків є людський чинник (неякісне видалення льоду технічним персоналом з поверхонь літаків, що призводить до його потрапляння у двигуни; незадовільне утримання поверхонь аеродромів; вживання алкогольних напоїв членами екіпажу перед виконанням польоту; помилкові прийняття рішень тощо) та технічні (неполадки двигуна — руйнування, самовимкнення; розгерметизація гідросистеми; фактори середовища).
Аварії на водному транспорті. Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство також пов'язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини. Аварією на водному транспорті вважається небезпечна подія на морському чи річковому судні під час плавання або в процесі евакуації, що призвела до загибелі або зникнення безвісти людей, спричинила потерпілим тілесні ушкодження, знищення або пошкодження, судна та матеріальних цінностей, що перевозяться ним, а також шкоду довкіллю. Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних.
