Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
samostiyna_robota_BZhD.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

4. Хвиля прориву та її вражаючі фактори.

Початковою фазою ГДА є прорив греблі (дамби, шлюзу тощо), що представляє собою процес утворення прорану й некерованого потоку води водоймища з верхнього б'єфа через проран у нижній б'єф. У фронті потоку води, що спрямовується в проран, утвориться хвиля прориву. Проран — вузька протока в тілі (насипу) греблі, (дамби, шлюзу, коси, обмілини тощо). Хвиля прориву має значну швидкість руху й велику руйнівну силу.

Хвиля прориву є вражаючим фактором ГДА ГТС. Основними параметрами її вражаючої дії є швидкість, висота й глибина хвилі прориву, температура води, час існування хвилі прориву. По своїй фізичній сутності хвиля прориву представляє собою несталий рух потоку води, при якому глибина, ширина, ухил поверхні й швидкість плинузмінюються в часі.

Висота хвилі прориву й швидкість її поширення залежать від обсягу й глибини водоймища, площі дзеркала водного басейну, розмірів прорану, різниці рівнів води у верхньому й нижньому б'єфах, гідрологічних і топографічних умов русла ріки і її заплав. У районі нульового створу (тіла греблі) висота хвилі Прориву (Неn) визначається як: Неn =0,6-(Н-Н n6), де Н — глибинаводоймища в греблі, м; Нn6 — висотанижньогоб'єфа, м.

Висота хвилі прориву, як правило, перебуває в межах 2-12 м, інколиможедосягати ЗО м. Швидкість поширення хвилі прориву становить 3-25 км/год, а для гірських і передгірних районів — до 100 км/год.

Швидкість руху хвилі прориву V=2,5-5 м/с приймається для зон катастрофічного й небезпечного затоплення, а для ділянок можливого затоплення — V— 1,5-2,5 м/с. При цьому статичний тиск потоку води — не менше 20 кПа (0.2 кгс/см2) із тривалістю дії не менше 0.25 год.

  1. Законодавча база в галузі пожежної безпеки. Відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки.

  1. Законодавча база в галузі пожежної безпеки.

  2. Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій.

  3. Відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.

1. Законодавча база в галузі пожежної безпеки.

Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція України, ЗУ «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993р. № 3745-ХII та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення органів виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції (ст. 1 Закону України «Про пожежну безпеку»).

ЗУ «Про пожежну безпеку»: Пожежна безпека є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства та навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальні, правові, економічні та соціальні основи пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних та фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їхньої діяльності та форм власності.

Закон України «Про пожежну безпеку» визначає, що забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) і статутах підприємств, установ та організацій.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників та уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві, розширенні, реконструкції та технічному переоснащенні підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.

Забезпечення пожежної безпеки в житлових приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників, а в житлових будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках — на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму (ст. 2 Закону України «Про пожежну безпеку»).

До компетенції центральних органів виконавчої влади в галузі пожежної безпеки належать:

—проведення єдиної політики в галузі пожежної безпеки;

— визначення основних напрямів розвитку науки і техніки, координація державних, міжрегіональних заходів і наукових досліджень у галузі пожежної безпеки, керівництво відповідними науково-дослідними установами;

—розробка та затвердження державних стандартів, норм і правил пожежної безпеки;

— встановлення єдиної системи обліку пожеж;

—організація навчання спеціалістів у галузі пожежної безпеки, керівництво пожежно-технічними навчальними закладами;

—оперативне управління силами і технічними засобами, які залучаються до ліквідації великих пожеж;

—координація роботи щодо створення і випуску пожежної техніки та засобів протипожежного захисту, встановлення державного замовлення на їх випуск і постачання;

—співробітництво з органами пожежної безпеки інших держав.

Вирішення всіх інших питань у галузі пожежної безпеки, не віднесених цим Законом до компетенції центральних органів виконавчої влади, належить до компетенції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування.

Кожен працівник зобов'язаний виконувати вимоги пожежної безпеки, а також вживати заходів щодо усунення порушень правил пожежної безпеки, ліквідації пожеж і займань. Осіб, які не пройшли інструктаж із пожежної безпеки, не можна допускати до роботи.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про пожежну безпеку», громадяни України зобов'язані:

— виконувати вимоги Правил пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на правах особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і про типожежним інвентарем, виховувати в дітей обереж­ність у поводженні з вогнем;

—повідомити пожежну охорону про виникнення по­жежі та вжити заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний гро­мадянин зобов'язаний:

—негайно повідомити про це телефоном пожежну охо­рону (при цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а та­кож повідомити своє прізвище);

—вжити (при можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріаль­них цінностей;

—якщо пожежа виникне на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту;

—у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальніслужби (медичну, газоаварійну тощо).

Забезпечення пожежної безпеки — це один із важли­вих напрямків щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього середовища. Не­зважаючи на значний поступ у науково-технічній сфері, людство ще не знайшло абсолютно надійні засоби щодо забезпечення пожежної безпеки.

Державний департамент пожежної безпеки МНС України розробив програму пожежної безпеки, яка затверджена постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 01.07.2002 р. № 870.

Для врегулювання вимог пожежної безпеки в галузі будівництва наказом Держбуду України від 03.12.2002 № 88 затверджені та введені в дію державнібудівельні норми – ДБН В.1.1-7-2002 “Пожежна безпека об’єктів будівництва”.

Для здійснення єдиного обліку, а також для формування відповідного інформаційного фонду та систематизації нормативно-правових актів з питаньпожежної безпеки внесено зміни до “Державного реєстру нормативно-правових актів з питань пожеженої безпеки”, затвердженого наказом МНС України від10.10.2003 №388.

Оновлені “Правила пожеженої безпеки в Україні” затверджені наказом МНС України від 19.10.2004 р. №126.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]