1. Епізоотична ситуація щодо ящуру в світі та україні

Ситуація щодо розповсюдження інфекційних хвороб тварин у світі продовжує залишатися складною, про це свідчать дані Міжнародного Епізоотичного Бюро (рис. 1). Ящур зафіксовано в Анголі, Бахрейні, Єгипті, Ізраїлі, Китаї, Кувейті, Лівані Лівії, Намібії, Тайвані, Об'єднаних Арабських Еміратах.

Країни/зони визнані вільними від ящуру без вакцинації	Країни/зони з призупиненням статусу вільних без вакцинації		Країни/зони без офіційного статусу МЕБ по ящуру
Країни/зони визнані вільними від ящуру з вакцинацією	Країни/зони з призупиненням статусу вільних з вакцинацією

МЕБ і ФАО постійно організовують Всесвітні семінари, конференції метою яких є обговорення тотального викорінення ящура в масштабах світового тваринництва. В даний час більш ніж 100 країн-членів МЕБ залишаються ендемічними або спорадично уражаються цією хворобою, що завдає значних економічних збитків. Найбільш насущним напрямком досліджень в області діагностики ящуру є розробка швидких, надійних і простих методів, що дозволяють здійснювати ідентифікацію вірусу в польових умовах.

Таблиця 1
Загальні заходи боротьби і профілактики ящуру в країнах світу
Континент	Число країн, що надали відомості	Заходи боротьби та профілактики (число країн)
		знищено	забій	вакцинація	заборона вакцинації	лікування
Азія	26	5	4	17	4	6
Африка	28	1	0	11	0	4
Америка	16	5	5	7	3	0
Європа	34	24	24	3	26	0

В області епізоотології пріоритет віддається методам вивчення еволюції вірусу і генетичної характеристиці польових ізолятів, особливостям реплікації збудника різних типів в організмі різноманітних природних хазяїв, моделювання та прогнозування спалахів, з'ясуванню ролі персистуючих нереплікаціонних асоціацій вірусу ящура з фолікулярним клітинним дендритом лімфатичних вузлів.

У плані вдосконалення протиящурних вакцин, дослідження спрямовані на отримання термостабільних, безпечних у виробництві препаратів, що створюють швидкий, але тривалий захист.

Сутність нової стратегії зводиться до необхідності розробки Регіональних планів дій (орієнтирів) для 7 глобальних генетико-екологічних пулів вірусу ящура, три з яких знаходяться в Європі, на Близькому Сході та в Азії, три в Африці і один у Південній і Центральній Америці. Пули розрізняються як за природно-економічним особливостям, так і за характеристикою циркулюючих збудників. Для кожного з пулів розроблені критерії, що характеризують шлях прогресивного контролю виходячи з поетапного (в 6 стадій) зниження ризику поширення захворювання в регіоні з конкретними довгостроковими орієнтирами. Так, в Євро-западноазіатскому пулі, куди входять країни із зони контролю Референтної лабораторії по ящуру ФГУ "ВНДІЯТ" (Росія, м. Володимир), стратегія розрахована до 2020 року, коли має бути забезпечено відсутність клінічного прояву ящура у сільськогосподарських тварин у всіх країнах регіону. Були розроблені рекомендації для урядів і міжнародної ветеринарної спільноти, прийнятні на міжнародному, регіональному та національному рівнях. Визнано, що тільки при об'єднанні зусиль МЕБ, ФАО, інших організацій, національних урядів, виробників тваринницької продукції та специфічних біологічних препаратів можна розраховувати на глобальне викорінення ящуру. Передбачається посилити діагностичну лабораторну мережу по ящуру, створити у стратегічно важливих регіонах банки протиящурних вакцин, періодично проводити конференції з координації національних і регіональних програм по профілактиці та боротьбі з цією хворобою.

В Україні останні неблагополучні пункти щодо ящуру великої рогатої худоби були ліквідовані в 1986 році (Луганська, Житомирська, Херсонська області), а свиней в 1988 році (Закарпатська область). Наступне чотирирічне благополучча щодо інфекції та проведені заходи з ліквідації і недопущення занесення збудника з інших країн дозволили Головному управліню ветеринарної медицини з держветінспекцією прийняти науково обгрунтоване і сміливе решення про припинення вакцінації тварон проти ящуру. В руках практичної ветеринарної медицини залишилися лише загальні профілактичні заходи, основою яких є постійна інформація про епізоотичну ситуацію у світі щодо ящуру та характеру звязків (торгівля, туризм, візити, спортивні та культурні звязки тощо) жодна країна, в т.ч. й наша не гарантована від занесення на свою територію збудників раніше нереєстрованих інфекцій.

Країни ‑ сусіди України, вже протягом декількох років вільні від ящуру. Лише з 1995 року в Росії зареєстровано вогнище ящуру свиней в одному з господарств Московської області. Встановлено, що збудник мав «імпортне» походження – занесенний із Південно‑Східної Азії.

Враховуючі активні міждержавні торговельні звязки, масові переміщення людей і транспорту, які тяжко піддаються контролю, повну відсутність імунітету у тварин до збудника ящуру, слід очікувати його подальше поширення на континенті.

Аналіз епізоотичних даних свідчить, про ящур залишаеться вкрай небезпечним для України. Проблема ускладнюється зростаючою небезпекою занесення збудника хвороби із далекого і близького зарубіжжя з сировиною та продуктами харчування, людьми та транспортними засобами.

Аналіз епізоотичних даних свідчать, що ящур залишається вкрай небезпечним для України. Проблема ускладнюється зростаючою небезпекою занесення збудника хвороби із далекого і близького зарубіжжя з сировиною та продуктами харчування, людьми та транспортними засобами.

Наведені дані вказують на необхідність всьому українському співтовариству (працівникам ветеринарної медицини, власникам тварин, товаровиробникам, споживочам товарної продукції тощо) постійно дбати про недопущення занесення вірусу ящуру на територію країни, а при появі хвороби мати всі доступні методи та засоби для ліквідації вогнища та припинення подальшого поширення інфекції. Збудник хвороби може бути занесений з імпортованими сільськогосподарськими і дикими тваринами, продуктами тваринного походження, фуражем, сировиною, при міграції диких тварин і птахів. Фактори передачі вірусу – транспорт усіх видів, одяг, незнезаражені стічні води, відходи всіх видів.

В Україні розроблено спеціальну комплексну ветеринарно-санітарну систему та створено достатню правову базу щодо захисту тваринництва від завезення і поширення збудника ящуру. Система включає міжнародне співробітництво державних ветеринарних органів управління, ветеринарний контроль на кордоні, епізоотологічне відстеження ящуру на території всієї держави та за рубежем, особливо в країнах-сусідах, своєчасну діагностику, наявність запасів засобів діагностики та специфічної профілактики, а також науково-дослідних розробок.

Слід підкреслити, що в Україні та в багатьох інших вільних від ящуру країнах з метою недопущення поширення вірусу визнано за недоцільне проведення профілактичних щеплень, а також науково-дослідних робіт зі збудником інфекції та виготовлення специфічних діагностичних і профілактичних препаратів.