Тема 6. Діагностика ресурсного забезпечення господарчої діяльності підприємства

Технологія проведення діагностики ресурсного забезпечення підприємницької діяльності випливає з логіки дослідження й методології побудови системи етіологічної діагностики та включає такі етапи:

1. діагностика ефективності використання основного необоротного капіталу підприємства;

2. діагностика ефективності використання оборотного капіталу підприємства;

3. діагностика ефективності використання персоналу підприємства;

4. діагностика системи управління витратами на підприємстві;

5. діагностика рівня організації виробництва та дослідження організаційної структури управління підприємством.

Схема проведення діагностики ресурсного забезпечення підприємницької діяльності наведена на рис. 9.

Основні джерела інформації для діагностики ресурсного забезпечення підприємницької діяльності є: бізнес-план підприємства, план технічного розвитку, бухгалтерський баланс (Ф. №1) з додатками, звіт про фінансові результати (Ф.№2), звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів, баланс виробничої потужності, довідки про переоцінку основних фондів, інвентарні картки обліку, проектно-кошторисна та інша технічна документація ; дані статистичних форм звітності 1-ПВ, 3-ПВ, баланс робочого часу; планові та звітні калькуляції собівартості продукції, дані аналітичного та синтетичного обліку витрат в основному та допоміжному виробництві.

Технологія проведення діагностики ресурсного забезпечення господарської діяльності підприємства передбачає розробку системи взаємопов’язаних діагностичних індикаторів, які сигналізують про появу дисфункцій у економічному організмі підприємства. У табл. 2 наведена система рекомендованих показників та методика їх розрахунку, які характеризують ресурсний бік підприємницької діяльності та безпосередньо обумовлюють результативність функціонування економічної системи підприємства.

Наприкінці діагностичного дослідження здійснюють гармонізацію результатів ефективності використання ресурсного забезпечення господарської діяльності підприємства та формулюють остаточні висновки. На даному етапі дослідження діагност повинен сформувати системне уявлення про ефективність використання ресурсів підприємства. Застосування наведеної технології діагностики дає змогу систематизувати всі показники, побудувати цілісну систему.

На підставі отриманих результатів розробляють рекомендації щодо поліпшення використання ресурсів підприємства.

Питання до практичного заняття

1. Мета діагностики ресурсного забезпечення підприємницької діяльності підприємства.

2. Основні завдання діагностики ресурсного забезпечення підприємницької діяльності підприємства.

3. Схема проведення діагностики ресурсного забезпечення підприємницької діяльності підприємства.

4. Основні показники, що характеризують якість ресурсного забезпечення підприємницької діяльності підприємства.

Рис. 9. Схема діагностики ресурсного забезпечення підприємства

Продовження рис.9

Тема 7. Фінансова діагностика

На сьогодні найбільш переконливі й достовірні результати аналізу різних сфер діяльності підприємства дає фінансова діагностика. Слід зазначити, що методи аналізу фінансової звітності й бухгалтерського балансу є найпоширенішими в практиці бізнесу , як для великих, так і для малих та середніх фірм. Формально фінанси – один із аспектів діяльності підприємства, однак загальний еквівалентом оцінки всіх процесів бізнесу. Будь-який аспект бізнесу відображається на фінансовому стані організації, який визначається фінансовим результатом, вираженим у грошовій формі.

Не слід вважати, що фінансовий стан підприємства – це стан його фінансів – грошових коштів і фондів. Фінансовий стан – це широке поняття, яке узагальнює результат діяльності всіх функціональних підрозділів підприємства в комплексі. Фінансовий стан в цілому – багатовимірна характеристика всіх внутрішньофірмових процесів і результатів в грошовій формі. Цим пояснюється той факт, що не розрізняють „виробничий стан” або про „маркетинговий стан підприємства”, бо будь-який організаційний процес можна оцінити за допомогою більш або менш адекватних показників, які не дуже повно, але кількісно відображають його характер. Сукупність цих показників дає інформацію про фінансовий стан підприємства.

До найпростіших методів оцінки фінансового стану належить експрес-фінансова діагностика – інколи поверховий, але швидкий, нескладний і дешевий спосіб оцінки стану підприємства. Н.В.Родіонов дає таке її визначення: „Експрес-діагностика (термометр) – формальна оцінка наближення стану підприємства до банкрутства на підставі регулярного розрахунку відповідних коефіцієнтів і даних балансу (тут мається на увазі: виявити тенденції зміни стану підприємства, дати оцінку його неспроможності та проаналізувати фінансовий оборот, що забезпечує господарську діяльність”.

Процес фінансової діагностики включає:

• діагностику прибутковості підприємницької діяльності суб’єкта господарювання;

• діагностику фінансового стану підприємства: діагностику платоспроможності, фінансової стійкості та ділової активності.

Схема проведення фінансової діагностики зображена на рис. 10.

Діагностика рентабельності та ділової активності, які характеризуються показниками оборотності, є основними етапами фінансової діагностики. Показники рентабельності розподіляють на показники за продажами й капіталом. Рентабельність відіграє важливу роль у процесі розгляду можливості санації підприємства, припинення процедури ліквідації. Рентабельність характеризується зіставленням витрат з результатами, визначаючи так фінансову ефективність підприємства. У разі дослідження рентабельності застосовують поняття чистого й балансового прибутку.

Критичне значення для коефіцієнтів рентабельності активів й рентабельності власного капіталу  вартість капіталу (q). Вартість капіталу (норма фінансування) – це очікувана інвестором віддача на кожну гривню коштів, що вкладені в інвестиційний проект, а саме у фінансування активів підприємства.

Бізнес вважають ефективним, якщо віддача на вкладений капітал не нижча вартості капіталу для даного виду бізнесу.

Рентабельність активів розраховують так:

де БП – балансовий прибуток;

А – сума всіх активів.

Рентабельність власних коштів (фінансова рентабельність) Rв.к.:

,

де ЧП – чистий прибуток;

ВК – власні кошти.

Загальна рентабельність авансованих фондів Rзаг.:

,

де ОЗ – основні засоби;

ЗВ – запаси та витрати.

У цьому випадку повинна виконуватися умова: Rак.<q; Rв.к.<q; Rзаг.<q.

Рентабельність продажу можна розраховувати за чистим й за балансовим прибутком:

,

де В – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг).

Рентабельність інвестицій Rін. визначає успіх інвестиційної діяльності підприємства. У цьому разі повинна виконуватися умова Rін.<q.

Коефіцієнт оборотності активів Коб.ак показує швидкість формування грошових потоків:

.

Коефіцієнти оборотності характеризують відношення виручки (валового доходу) до обсягу, відносно якого розраховується оборотність основних засобів, оборотних коштів, власного капіталу та ін.

Подальшим етапом фінансової діагностики є аналіз платоспроможності, який проводиться за такими показниками: коефіцієнтами поточної ліквідності, забезпеченості, відновлення платоспроможності та ін.

Коефіцієнт поточної ліквідності (Клік.) – універсальний коефіцієнт, який розраховують як відношення активів до пасивів (його значення повинне перевищувати 2):

,

де ПА – поточні активи;

ВМА – витрати майбутніх періодів;

ПП – поточні пасиви;

РНВ – резерви наступних витрат;

ОК – оборотні кошти;

КЗ – короткострокова заборгованість.

Коефіцієнт забезпеченості Краб. показує, як підприємство забезпечене власними активами (Кзаб. повинен бути більший 0,1):

.

У випадку, коли одночасно виконуються умови Краб.>0,1 і Клік.>2, то структуру балансу вважають позитивною. Якщо навіть одна з нерівностей порушується, то структура балансу визначають незадовільною.

Якщо структура балансу незадовільна, але існує тенденція підвищення Кзаб. і Клік., то розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності Кв.п. Нормативний період відновлення платоспроможності дорівнює 6 місяцям:

,

де Клік.(норм.) – нормативне значення коефіцієнту поточної ліквідності;

Клік0 – фактичне значення Клік. на початку звітного періоду;

Клік1 – фактичне значення Клік. наприкінці звітного періоду;

Т – тривалість звітного періоду (в місяцях).

Рис. 10. Схема проведення фінансової діагностики

Гармонізація результатів фінансової діагностики і формування остаточних висновків

Розробка рекомендацій

Виявлення зв’язків між причинами (фінансовою політикою підприємства, її засобами, організацією, методами управління, зовнішніми факторами, взаємодією різних видів діяльності) та наслідками (прибутковість підприємницької діяльності, фінансовим станом підприємства)

Продовження рис.10.

Якщо Кв.п.>1, то це означає, що підприємство здатне відновити свою платоспроможність протягом півріччя, якщо Кв.п.<1, то відновлення платоспроможності протягом півріччя неможливе.

У випадку, коли структура балансу позитивна, тобто Клік. >2 і Краб.>0,1, однак протягом часу їх значення знижуються, то розраховують коефіцієнт втрати платоспроможності (Квт.п.) за 3 місяці:

,

Якщо Квт.п.>1, то підприємство має можливість зберегти платоспроможність протягом 3 місяців, у іншому випадку воно втрачає свою платоспроможність у даному періоді.

Наступний етап фінансової діагностики є аналіз фінансової стійкості та поточної платоспроможності.

Ступінь наближення до втрати платоспроможності й подальшого банкрутства добре характеризує коефіцієнт автономії (Кавт.):

.

Коефіцієнт автономії повинен бути більший 0,5. Він може відображати інвестиційну привабливість підприємства.

Коефіцієнт маневреності Км відображає мобільність власних коштів. Чим він вищий , тим вища й фінансова стійкість (він повинен бути вищий 0,3, а краще 0,5):

,

де ВОК – власні оборотні кошти.

Коефіцієнти Кавт. і Км відображають платоспроможність підприємства в довгостроковому періоді.

Фінансова стійкість пасивів у довгостроковому періоді характеризується коефіцієнтом фінансової стійкості Кф.ст. (значення Кф.ст. не повинно перевищувати 1):

,

де ІП – інші пасиви;

ДПК – довгострокові позикові кошти;

Коефіцієнт фінансування Кфін. вказує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів. Погано, коли фінансується підприємство переважно з позикових джерел, тому значення Кфін. (як відношення власних коштів до позикових) не повинно бути менше 1:

,

де ПК – позикові кошти.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості) Каб.лік. вказує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на певну дату. Значення Каб.лік. повинне бути не менше 0,20,3.

Показник оборотних коштів (оборотний капітал) являє собою різницю поточних пасивів і короткострокових зобов’язань (тобто витрат майбутніх періодів), тому оборотний капітал є на підприємстві за умови що поточні активи більші поточних зобов’язань. Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує, у скільки разів оборотні кошти покривають короткострокові поточні зобов’язання (заборгованість). Власні оборотні кошти (чистий оборотний капітал) визначають як різницю між оборотними коштами й короткостроковою заборгованістю.

Для більш детального аналізу ліквідності застосовують загальний коефіцієнт ліквідності ЗКлік., який відрізняється від поточного коефіцієнта Клік. чисельником: від показників поточних активів не віднімається короткострокова заборгованість, витрати майбутніх періодів (коефіцієнт ЗКлік. повинен бути 23):

.

Показники покриття відображають здатність підприємства погасити кредиторську заборгованість, достатність всіх видів коштів підприємства для її усунення.

Коефіцієнт покриття інвестицій Кп.ін. розраховують так:

,

де ДПК – довгострокові позикові кошти.

Коефіцієнт покриття інвестицій Кп.ін. повинен бути вищий 0,750,90.

Коефіцієнт покриття поточних активів Кп.п.ак. розраховують так:

,

де ВОК – власні оборотні кошти;

ЗВ – запаси й витрати.

Кп.п.ак. повинен перевищувати 0,1, бажано, щоб він ще й був вищий 0,5.

Перевагою фінансової діагностики є те, що її результати мають наочну економічну інтерпретацію й корисні як орієнтири для фінансового планування діяльності підприємства. Дані фінансової діагностики можуть служити матеріалом для більш поглибленого аналізу стану підприємства. Так, деякі коефіцієнти, які відображають стан підприємства, є індикаторами його діяльності, за допомогою яких розпізнавальна система проводить діагностику стану, тому фінансова діагностика має аналітичну цінність, її результати можуть служити матеріалом для оцінки стану підприємства та впливати на прийняття управлінських рішень. Фінансова діагностика повинна проводитися безперервно. У цьому полягає сутність фінансового контролю. Деякі показники фінансового стану відображають тенденцію розвитку тільки в динаміці. Відхилення можуть носити сезонний характер, а основна тенденція прослідковується лише через довгий проміжок часу. Моніторинг фінансового стану є невід’ємною частиною фінансового контролю. Його дані підвищують вірогідність прийнятих рішень на основі аналізу тенденцій фінансового розвитку, роблять конкретнішою й точнішою інтерпретацію економічних процесів.

Питання до практичного заняття

1. Мета фінансової діагностики підприємства.

2. Основні завдання фінансової діагностики підприємства.

3. Схема проведення фінансової діагностики підприємства.

4. Основні показники, що характеризують якість фінансової політики на підприємстві.