3.5. Технологічний процес ремонту вузла. Деталі

Ушкодження металевих поверхнею пасажирських вагонів в експлуатації виконується рідко і, головним чином, внаслідок випадкових ударів при порушенні правил маневрових робіт. Періодичність їх ремонту та об’єму, що виконуються при кожному виді ремонту, залежить від ступеня ушкодження

Металевих поверхонь корозією.

У пасажирських вагонів розбирають до металевої поверхні підлогу, а

бокові стіни – до верхнього рівня віконних промів. В тамбурах, туалетах,

котельних приміщеннях, службових відділеннях і малих коридорах всіх типів вагонів підлогу і стіни скривають до рівня верхньої обв’язки. В кухнях і роздавальних відділеннях вагонів-ресторанів, крім того, розбирають дах над кухнею і роздавальним відділенням.

З вагону видаляють все внутрішнє обладнання, обшивку стін, дерев’яну обшивку, ізоляцію. Після розбирання зовнішні і внутрішні поверхні кузова очищають від забруднень, корозії, старого лакофарбу вального покриття і оглядають настукуванням місць, що найбільш ушкоджені корозією. Особливу увагу звертають на стан зварених швів, віконних промів, підвіконних панелей і підлоги. Після виконання ремонтних робіт по усуненню виявлених несправностей на всі внутрішні поверхні наносять захисне покриття з використанням ґрунтовок, емалей і антикорозійних мастик.

Визначення товщини металу в місцях, що підвернені корозії, виконують товщиномірами різних типів, наприклад УТ-91П (КВАРЦ 15). Дозволяється визначати товщину металу свердлінням отворів з наступним їх заварюванням.

Обшивка м’яких і напівм’яких меблів (сидінь диванів, верхніх полиць, спинок і сидінь крісел) замінюють новою з негорючої винилшкіри ВО-Т-Н або нитроісшкіри. Колір обозного матеріалу в межах одного купе повинен бути однаковим. Верхні дивани повинні бути обладнані кріпленням для ременів безпеки.

Всі двері і вікна повинні бути зняті. Двері оглядають, ремонтують або замінюють на нові. Підвіконні піддони, ущільнююча гумка вікон, світлозахисні штори повинні бути замінені новими.

Дренажні отвори прочищають. Скло віконне повинно бути виготовлене з каленого скла товщиною 5-6 мм. Скло з незначними подряпинами дозволяється не замінювати.

На внутрішньому облицюванні стін з волокнистого пластика дрібні риски і

подряпини видаляють шліфуванням і полірують. Глибокі подряпини з

порушенням декоративного шару дозволяється покривати пастою із синтетичних смол відповідному основному покриттю кольору з наступним шліфуванням і поліруванням відремонтованого місця.

Ушкоджені місця пластики, павинола або винилшкіри на стінах і перегородках ремонтують шляхом вирізання ушкоджених частин і постановки на клею вставок з наступним фарбуванням в один колір.

Внутрішнє обладнання пасажирських вагонів оглядають, відсутнє поповнюють, виявлені несправності усувають. Ретельно перевіряють міцність кріплення диванів, поличок, столиків.

Ушкоджені і розбиті дзеркала замінюють. Вся фурнітура внутрішнього обладнання вагона повинна бути закріплена, а несправна – замінена новою або відремонтованою.

Дерев’яні бруски диванів, дверей та іншого обладнання, що потемніли, циклюють, покривають мастикою і лакують. Алюмінієва фурнітура внутрішнього обладнання, що потемніла, повинна бути відполірована, а металева – від хромована або пофарбована.

Підйомні рами повинні плавно опускатися і підніматися. Несправні пантографи і механізми підйому ремонтують, їх шарнірні з’єднання змащують.

Волого відвідні отвори під вікнами повинні бути прочищені. При встановленні рам перевіряють зазор по периметру між коробкою і рамою, який повинен бути не більше 2 мм.

Двері в процесі експлуатації можуть мати провисання на петлях, неповне прилягання до пройому, зношення гумових прокладок. Ослаблені петлі закріпляють, зношені – замінюють справними. Регулювання дверей виконують за допомогою регулювальних гвинтів з контргайками, що є на петлях. Ушкоджені гумові прокладки замінюють новими.

При сходженні задвижних дверей з рейки знімають карниз і регулюють обмежувальні болти, а також щільно закріплюють ролики дверей. Несправні дверні замки знімають і ремонтують. Їх несправності перевіряють багаторазовим повторюванням їх дії на вагоні. Після ремонту двері повинні щільно, без заїдань закриватися. Всі шарніри дверей змащують.

В процесі експлуатації вагонів з’являється порушення лакофарбувальних покриттів з-за корозії метала, дії атмосферних осадків, різких коливань температур та інших факторів. При ремонті вагонів у вагонних депо виконують поновлення порушених захисних покриттів.

Пасажирські вагони фарбують повністю при всіх планових ремонтах. Процес повного фарбування вагонів включає в себе операції по підготовці поверхонь під фарбування, ґрунтування, шпатлювання, шліфування і фарбування фарбами відповідного складу.

Роботи по нанесенню лакофарб них покриттів повинні виконуватися у приміщенні при температурі не нижче 10 С і відносній вологості повітря не більше 80%.

Підготовлення поверхонь до фарбування виконують механічним способом (електричними або пневматичними щітками шарошками) або хімічним методом з використанням водяних розчинів кислот або кислих солей.

Ґрунтування – це нанесення першого шару лакофарбового покриття, який служить для захисту металу від корозії, а дерева від гниття. Від якості ґрунтування залежить міцність і довговічність всього покриття. Найчастіше для ґрунтування кузовів і рам використовують ґрунтовки марок ФЛ-03К, ГФ-0119. ПФ-0244. Для прискорення сушіння ґрунтування додають сикатив НФ-1. ґрунтування наносять розпилювачем або пензликом рівномірним шаром і просушують.

Шпаклювання – нанесення шпаклівки на нерівності кузова за допомогою шпателя або пульверизатора шаром не більше 0,5 мм; на окремі ділянки кузова дозволяється наносить шпаклівку в декілька шарів, але загальна її товщина повинна бути не більше 2 мм. Кожний шар шпаклівки просушують і шліфують. Металеві і дерев’яні поверхні кузова шпаклюють пентафталевою шпаклівкою ПФ-002.

Шліфування поверхонь абразивними матеріалами виконують з метою

усунення нерівностей після шпаклювання. Шліфують водостійкою шліфувальною шкіркою або шліфувальними дисками за допомогою різних машинок.

На внутрішні поверхні кузова пасажирського вагона для захисту від корозії наносять антикорозійну протишумову мастику АМП або проти корозійний склад БАС.

Фарбування виконують нанесенням одного або декількох шарів фарби, при цьому нанесення наступних шарів виконують після висихання попереднього. Пасажирські вагони при деповському ремонті фарбують в один шар. Для фарбування кузовів і обладнання пасажирських вагонів найчастіше використовують емалі ПФ-115, ПФ-1246 різного кольору. Кузова пасажирських вагонів ззовні, як правило. Фарбують у зелений колір різними способами.

Фарбування вручну за допомогою малярних пензликів або накатних валиків забезпечує хорошу якість покриття, але дуже трудомістке і малопродуктивне. Його використання оправдане при фарбуванні важкодоступних місць і підфарбуванні місць, не пофарбованих механічним способом.

Найбільш розповсюдженим методом фарбування у вагоноремонтному виробництві є фарбування повітряним розпиленням. Установки повітряного розпилення прости у виготовленні і продуктивні. Метод заключається у роздробленні фарби стисненим способом і нанесенням її тонким шаром на поверхню, що фарбується. Істотним недоліком даного метода є утворення фарбового туману і значні втрати фарби.

Прогресивним і продуктивним методом є фарбування безповітряним розпиленням, який оснований на розпиленні рідкої фарби під високим тиском (15-22 МПа) з пістолета-розпилювача. Цей метод, у порівнянні із способом повітряного розпилення, дозволяє скоротити витрати фарби і значно покращити умови праці працівників, так як туманоутворення мінімальне.

Фарбування кузовів вагонів в електростатичному полі з використанням

установок типу УЕРЦ основана на утворенні електростатичного поля між

кузовом вагона і фарборозпилювачами. Краплі фарби, що вилітають з розпилювача, набувають від’ємний заряд і притягуються до додатного зарядженої поверхні кузова. Цей спосіб економічний і високопродуктивний, дозволяє отримати покриття любої товщини. Недоліком метода є висока вартість і складність обладнання і неповне фарбування вагонів складної конфігурації.

Сушіння фарбованих поверхонь вагонів виконують натуральним та штучним способами.

Натуральне сушіння – довгостроковий процес, що часто не забезпечує потрібної якості покриття. Може бути використаний для швидковисихаючих лакофарбу вальних матеріалів.

Для підвищення продуктивності праці і покращення якості захисних покриттів потрібно використовувати конвекційне або терморадіаційне сушіння. Конвекційне сушіння виконується в сушильних камерах за рахунок обдування фарбованої поверхні гарячим повітрям. Терморадіаційне фарбування основане на поглинанні фарбувальної поверхні інфрачервоних промінів від спеціальних панелей. Проміні вільно проникають через шар фарби і нагрівають метал кузова. Сушіння покриття починається з нижньої зони і виключає утворення на пофарбованій поверхні пузирів і зморшок. Це можливе при конвекційному методі сушіння, де висихання лакофарбу вального покриття починається з верхніх шарів.

На пофарбовані і просушені поверхні вагона наносять знаки та написи певної величини у встановленого розташування у відповідності з технічною документацією.