5.3. Стіни будівель із великорозмірних елементів заводського виготовлення

Стіни із великорозмірних елементів заводського виготовлення це крупноблочні та панельні.

Крупноблочні стіни зводять з використанням штучних або природних каменів великих розмірів масою до 3тон. Такі блоки виготовляють на заводах (полігонах) і вкладаючи в стінову конструкцію з допомогою підйомно-транспортного обладнання на шар розчину з перевязкою швів.

Будівлі з такими стінами можуть бути як каркасними (повний і неповний каркас), так і безкаркасними (стіновими). Різноманітність блоків за розмірами повинна бути по можливості найменшою, а самі розміри кратним округленому модулю.

Існують блоки для зовнішніх та внутрішніх стін, цокольні, карнизні, санітарно-технічні (з отворами для прокладки комунікацій).

При всіх їх різноманітності вони повинні бути простими у виготовленні, відповідати вимог теплостійкостісті (зовнішні стіни), а внутрішні при необхідності забезпечувати надійну звукоізоляцію.

В залежності від матеріалів, з яких виготовляються блоки, видам будівель, блоки відрізняються за призначенням – для житлових, громадських та виробничих (промислових) будов.

В житлових та громадських крупноблочних будівлях несучими являються в основному поздовжні стіни. По кількості блоків на висоту поверха відрізняються двох-, трьох та чотирьох рядну розрізку стін.

Двохрядна розрізка зовнішніх стін включає три типа блоків – простіночний, підвіконний та перемичечнийний. Конструктивне рішення підвіконних та перемичечних блоків забезпечувати спирання на них плит перекриття і облаштування підвіконних ніш (для радіаторів систем опалення).

Для зменшення маси простіночних блоків їх ділять на декілька частин, отримуючи трьох-, та чотирьохрядну розрізка стіни.

В самонесучих крупноблочних зовнішніх стінах використовується двохрядна розрізка, яка складається з простіночних та поясних блоків.

Бетонні блоки виготовляють з використанням легких та ніздрьованих бетонів на крупких пористих наповнювачах (керамзит, шлаки металургійного виробництва, шлаки теплових електростанцій, легкі природні камені) густиною не більше 1800 кг/м3. Для зменшення маси блоків і підвищення опору теплопередачі їх виготовляють з поздовжними круглими, овальними або щілеподібними отворами. Перемичечні блоки – залізобетонні (армовані).

Зовнішні поверхні (грані) блоків покривають декоративними кольоровими розчинами, керамічними плитками,..., а внутрішні готують під покраску чи наклейку шпалер.

Вертикальні шви проконопачують паклею і зачеканюють з зовнішньої сторони розчином, а з внутрішньої сторони заклеюють полосками гідроізоляції і штукатурять. Відкриті частини стиків закладають бетонними вкладишами, цеглою.

Просторова жорсткість блочних будівель забезпечується зварювання закладних деталей перемичечних блоків та перекритів, перемичечних та поясних блоків, поздовжніми та поперечними стінами.

Найбільш ефективними є багатошарові блоки, в яких один несучий шар виготовляється з важкого бетону (залізобетону) щільністю > 2200 кг/м3, а інші шари виконують функцію утеплення (легкі бетони) чи оздоблення.

Відомі приклади виготовлення стінових блоків (в заводських умовах) з використанням цегли та керамічних каменів. Геометричні розміри таких блоків відповідають вимогам модульної системи, наприклад, товщина 1,5÷2,5 цеглини (380÷640мм). Тут використовують як рядов так і облицювання цеглу, легкі бетони як утеплення, а перемичечні блоки мають залізоміцне перекриття. Вертикальні шви такі ж самі як і для бетонних блоків.

В виробничих будівлях велико розмірні блоки використовуються в меншій мірі (в порівнянні з житловими чи громадськими) і в основному тільки в тих випадках, коли техніко-економічні розрахунки підтверджують їх ефективність в порівняні з іншими стіновими матеріалами.

Велико розмірні блоки виготовляють довжиною до 3м, висотою 0,6÷1,8м при товщині 300÷500мм. По всім чотирьом граням в середній частині такі блоки мають пази для виконання горизонтальних та вертикальних швів.

Панельними називають стіни, що зводяться із великорозмірних плит малої товщини. Їх використовують в каркасних та безкаркасних будівлях а також в будівлях із обємних блоків. Просторова жорсткість забезпечується надійним зєднанням всіх збірних елементів будови між собою (зварюванням закладних деталей, замонолічуванням швів).

Панелі повинні бути простими в виготовленні, мати високу ступінь заводської готовності і мінімальну кількість типорозмірів, по масі не перевищувати вантажопідйомність будівельних машин. Особлива відповідальність тут покладається на шви зєднання,які повинні бути міцними і жорсткими, не продувались, не протікали, і не допускали конденсації вологи.

Відповідно до загального конструктивного рішення будівель панелі поділяються на житлового та виробничого призначення, а також для зовнішніх та внутрішніх стін, цокольні, карнизні, перемичечні, парапетні, простіночні. Відмінність зовнішніх панельних і великоблочних стін при наявності простіночних перемичечних і т.д. елементів полягає в більших розмірах панельних. Наприклад довжина панелей громадських будівель може бути до 6÷9м проти блочних – 3м, а промислових будівелях 6÷12м.

Панелі бувають одношарові(товщиною 200÷400мм і щільність до 1400кг/м3), та багатошаровими, в яких несучий шар виготовляється із залізобетона товщиною не менше 30мм, а інші шари виконують функції оздоблення, утеплення і т.д.

В навісних самонесучих панелях шар утеплювача зазвичай утворюється з внутрішньої сторони, а в несучих багатошарових панелях жорсткий і морозостійкий утеплювач (легкий бетон) розміщують з зовнішньої сторони.

Панелі внутрішніх стін відрізняються від панелей зовнішніх стін наявністю шару звукоізоляції.

З'єднання панелей з несучими елементами каркаса будівель здійснюється зварюванням закладних деталей, зєднань на болтах та замонолічуванням стиків. Для виконання стиків типові уніфіковані панелі мають спеціальні уступи. Суміжні панелі мають анкерні петлі, їх зєднують між собою скобами і заливають легким бетоном. Таке зєднання має достатню жорсткість і захищає закладні деталі від корозії. З зовнішньої сторони шви заповнюють матеріалами, що не пропускають пару, вологу, повітря.

В промислових будівлях панелі в основному навісні. Довжина панелей 6,9 та 12м, висота 1,2÷3м. (кратно 0,6м),а товщина 200-400мм. В відповідності до умов експлуатації відрізняють панелі для опслювальних та неопалювальних будівеь. З цим в першу чергу повязане їх конструктивне рішення і наявність утеплювача.

Навісні панелі при монтажі спираються на металеві столики консольного типу що приварені до закладних деталей каркаса будівлі і з’єднуються з каркасом зварюванням закладних деталей.

Таке зєднання є шарнірним і забезпечує незалежну деформацію панелей та каркаса будівлі. Стики між панелями заповнюють еластичним матеріалом.

До великорозмірних елементів стін (в основному житлових і громадських будівель) відносться щитові, та такі, що виготовлені з використанням дерев'яних брусів та колод. Для їх виготовлення використовують деревину хвойних порід. Щитові стіни зводять кріпленням деревяних багатошарових щитів до каркаса будівлі. Щити представляють собою деревяну рамку із бруса, що має внутрішнє та зовнішнє оздоблення між яким розміщені шари пароізоляції, утеплювача, звукоізоляції і т.д. Такі щити спроектовані для будівництва тимчасових будівель.

Стіни із деревяних колод та бруса особливі тим, що їх елементи виготовляють на спеціальних підприємствах під конкретні проектні рішення. Всі деталі проходять спеціальну обробку проти горіння ти загнивання, промарковані і мають необхідні зазори та елементи для з’єднання між собою.

Деревяні будинки характеризуються архітектурною виразністю, екологічністю та відносною екологічністю.

Контрольні запитання:

1. Чим відрізняються крупноблочні стіни від стін із дрібноштучних каменів?

2. Які бувають блоки за призначенням?

3. Які існуючи типи розрізки бетонних блоків?

4. Які матеріали використовують для виготовлення блоків?

5. Назвіть розміри блоків житлових і громадський будівель?

6. Дайте визначення терміну "панельні стіни"?

7. Як відрізняються стінові панелі в залежності від умов експлуатації?

8. З яких елементів зводять дерев'яні стіни?

Література:

[1] – стор. 143-148;

[4] – стор. 92-100.