- •1. Будівлі та споруди на залізничному транспорті
- •2. Основні вимоги до будівель та їх елементів
- •3.Типізація, уніфікація та модульна координація розмірів у будівництві
- •4. Фізико-технічні основи проектування будівель та споруд
- •5. Конструкції будівель залізничного транспорту
- •5.1. Основи та фундаменти
- •5.3. Стіни будівель із великорозмірних елементів заводського виготовлення
- •5.4 Перекриття та підлоги
- •5.5.1 Проектування суміщених покриттів
- •5.5. Покриття будівель
- •5.5.2 Горищні покриття
- •5.6. Вікна, двері
- •5.7 Сходи, пандуси, підйомники
- •6. Житлові будинки
- •7. Пасажирські будівлі
- •8. Виробничі будівлі залізничного транспорту
- •8.1 Одноповерхові виробничі будівлі
- •8.2 Багатоповерхові виробничі будівлі
- •8.2.1 Каркаси багатоповерхових виробничих будівель
- •8.2.2 Будівлі з монолітними несучими конструктивними елементами
- •9. Проектування та експлуатація будівель в особливих умовах
5.4 Перекриття та підлоги
Перекриття – це внутрішня площина, горизонтальна або нахилена несуча і огороджувальна конструкція, що розділяє внутрішній об’єм будівлі на поверхи.
Перекриття призначені сприймати навантаження від власної ваги та корисного навантаження, і передавати їх на несучі стіни чи інші конструктивні елементи. Для цього вони повинні бути міцними і жорсткими (мати мінімальний прогин в середині прогону). Крім цього ізолювати приміщення суміжних поверхів одне від одного (звуко, теплоізоляція).
Найпростіше перекриття схематично представлено на рис. 5.4.1
Рис 5.4.1. Схема міжповерхового перекриття
Підлога – одно – або багатошарова конструкція, яка утворена з послідовно розташованих шарів, що укладаються в певному порядку на несучий диск.
Стеля – ізолююча і оздоблююча конструкція, що кріпиться до нижньої грані несучого диска.
Несучий диск – збірна або монолітна (залізобетонна) несуча конструкція, що може бути зведена з використанням металевих, залізобетонних чи дерев’яних будівельних виробів.
За призначенням перекриття поділяються:
міжповерхове (розділяє будівлю на поверхи);
горищне (відділяє приміщення останнього поверху від горища);
цокольне (в рівні з’єднання цоколя з несучими стінами);
над підвалами (нижче рівня землі);
над проїздами (наприклад, між будинками).
За конструктивним рішенням несучі диски бувають – балочні або плитні.
Балочні – диск являє собою конструкцію в якій окремі елементи з’єднані між собою в певній послідовності для забезпечення міцності і жорсткості. Такий тип з’єднання називається «балочною клітиною» (метал, залізобетон, деревина).
Плитні – монолітні або збірні залізобетонні плити.
Існують більш складні за конструктивним рішенням перекриття в яких утворений замкнений повітряний прошарок, що забезпечує більш надійну звукоізоляцію від повітряного та ударних звуків.
В залежності від способу зведення перекриття поділяються на:
- збірні – зводяться з використанням окремих будівельних виробів, виготовлених на спеціальних підприємствах (цехах, заводах);
- монолітні – зводяться безпосередньо на будівельних майданчиках;
- збірно-монолітні – комбінація збірних і монолітних елементів.
В малоповерхових житлових будинках зводять збірні перекриття з використанням дерев’яних або залізобетонних балок, залізобетонних плит, які спираються на несучі стіни. Балки укладаються з кроком 800÷1000мм і відстань між ними заповнюють вкладишами із дрібнорозмірних елементів. Дерев’яні балки по нижній і верхній гранях з’єднуються між собою щитами, дошками, брусками, а вільний простір заповнюється утеплювачем (звукоізоляційним матеріалом – як варіант).
Монолітні залізобетонні плитні (безбалочні) перекриття використовують в будівлях з повним і неповним каркасом і в цьому випадку плита (настил) спираються або на стійки (колони) каркаса, або на внутрішні колони та зовнішні несучі стіни.
В багатоповерхових промислових каркасних будівлях зводять монолітні залізобетонні балочні перекриття, які включають в себе систему перехресних балок (головних і другорядних) на які спирається плита і всі ці елементи монолітно зв’язні між собою за рахунок з’єднання арматурних виробів та безперервного бетонування одночасно всіх елементів. При цьому верхні грані головних та другорядних балок і плит заходяться на одному рівні.
Можливий варіант зведення перекриття в таких будівлях з використанням металевих балок. Тут головні та другорядні балки утворюють балочну клітину на яку укладається настил, в основному металевий лист з рельєфною зовнішньою поверхнею (проти ковзання). Як варіант на металеву балочну кліть укладається залізобетонний чи дерев’яний настил.
Залізобетонні збірні плоскі перекриття зводять із плит (панелей) розміром в плані на приміщення (кімнату). Такі елементи спираються на 2÷4 несучі стіни чи металеві (залізобетонні) балки-ригелі.
В будівлях із цегляними несучими стінами (із дрібно штучних каменів) для перекриттів використовують переважно багатопустотні збірні залізобетонні плити товщиною 220мм з круглими чи овальними пустотами.
В промислових будівлях при значних навантаженнях на перекриття, використовують як багатопустотні плити, так і збірні ребристі залізобетонні плити з двома (трьома) вертикальними поздовжніми ребрами які підсилені поперечними ребрами. Використовують також залізобетонні коробчасті настили з висотою перетину 450 і 600мм і довжиною до 12м при ширині перетину 1,5 та 3,0м.
Сумісно з конструктивним рішенням підлоги та стелі перекриття в цілому повинні відповідати нормативним (характеристичним) індексам ізоляції від шуму (повітряного чи ударного). Як відомо шум з силою більше 120÷140 дБ здатен викликати механічні пошкодження органів слуху, а шум рівня 100÷120 дБ на низьких частотах і рівня 80÷90 дБ на середніх та високих частотах викликає незворотні зміни в органах слуху. В зв’язку з цим, наприклад, між приміщеннями квартир рівень повітряного шуму не повинен перевищувати 51 дБ, а між навчальними аудиторіями – 47 дБ.
Підлоги як елемент перекриття повинні бути міцними і довговічними, жорсткими, стійкими проти ковзання в сухому і вологому стані, гігієнічними (легко змиватись, не виділяти шкідливих речовин, не утворювати пил), бути вогнестійкими, мати низький коефіцієнт теплозасвоєння, гармонічно поєднуватись з архітектурним рішенням інтер’єру.
Підлоги в перекриттях укладаються на основу (несучий диск, або безпосередньо на грунт), яка виключає можливість деформації (просідання). В залежності від цього, а також від загального призначення існує велика кількість конструктивних рішень підлоги, з різною кількістю шарів і з використанням різноманітних матеріалів. При цьому майже для всіх підлог характерна наявність покриття, підстильного шару (підготовки), прошарку, стяжки, гідроізоляції, пароізоляції.
Покриття – верхній шар, що зазнає експлуатаційних впливів (чиста підлога). За матеріалом цей шар може бути – бетонним, асфальто-бетонним, цементо-піщаним, керамічним, кам’яним, дерев’яним, із синтетичних матеріалів і т. д. За способом зведення – монолітні, штучні (із окремих плиток, каменів...), дощаті, щитові... За характером деформації – жорсткі, упругі, упруго-пластичні. За ступенем теплозасвоєння – теплі та холодні.
Підстильний шар (підготовка) – елемент підлоги, який розподіляє навантаження від покриття і корисного (експлуатаційного) навантаження на основу. Він може бути жорстким (бетон), або нежорстким (пісок щебінь) і вкладається безпосередньо на основу.
Прошарок – проміжний шар, що знаходиться між покриттям і підстильним шаром і виконує функції пружної постелі. В конструкцію підлоги можуть входити шари що виконують теплоізоляційні функції.
Стяжка – шар, підлоги, що призначений для вирівнювання поверхні нижче розміщеного шару, придання ухилу, укриття трубопроводів і т. д.
Гідроізоляція – перешкоджає проникненню через підлогу стічних (ґрунтових) вод і розміщується між підстильними шаром та основою.
Пароізоляція – захищає перекриття від вологи, що має місце в приміщеннях і розміщується по нижній грані несучого диска.
Гідроізоляція може бути обмазочна або обклеювальна.
Найбільш розповсюдженими на сьогоднішній день є підлоги з покриттям із керамічних плиток, природнього каменя, штучних листових матеріалів (ламінат, паркет...), рулонних та полімерних матеріалів (наливні – відносяться до категорії найбільш «чистих» і виготовляються з використанням синтетичних смол, пігментів і різноманітних домішок). Останні не утворюють пилу, мають гладку поверхню та привабливий вигляд.
В промислових будівлях (де мають місце значні навантаження на підлогу) для покриття використовують:
бетонні плити розміром 3×3м;
дрібно штучні бетонні плити, блоки;
природний камінь;
торцеві дерев’яні шашки;
чавунні та сталеві плити (дірчасті та перфоровані) і т. д.
Контрольні питання:
Дайте визначення терміну «перекриття»?
З яких елементів складаються перекриття?
Як поділяються прекриття за призначенням?
Назвіть існуючі конструктивні рішення перекриттів?
З яких елементів складається монолітне залізобетонне ребристе перекриття?
З яких елементів складається балочна клітина?
Які будівельні елементи входять до складу збірних балочних перекриттів?
Які існують варіанти спирання безбалочних перекриттів на несучі стіни?
Назвіть основні конструктивні елементи підлоги?
Література:
[4] – стор. 58 – 73;
[10] – стор. 379 – 404;
[42] – стор. 110 – 121;
[24, 43] – для самоопрацювання.
