5.5. Покриття будівель

Покриття будівель бувають:

• суміщені;

• горищні.

Суміщене – верхня несуча і огороджувальна конструкція будівлі в якому паро-, тепло- і гідроізоляційні шари укладені один на одному на підготовлену верхню поверхню несучого елемента покриття. при наявності теплоізоляційного шару покриття називають теплим, а при відсутності – холодним.

Самий верхній шар – покрівля, який може бути експлуатованим – мати захисне покриття, що забезпечує можливість вільно переміщуватись по ньому, обслуговувати встановлене обладнання, а також – не експлуатованими,та спеціальними.

Горищне покриття (дах) – верхня несуча і огороджувальна конструкція, що утворює з перекриттям останнього поверху приміщення, яке використовують для облаштування мансард, технічних поверхів.... В зв’язку з цим вони мають назву — прохідні, напівпровідні, технічні.

При проектуванні всіх елементів покриттів довговічність їх повинна складати не менше довговічності наземної частини будівлі (промислових - 30 років, житлових – min 50 років), а також надійний від води. При цьому необхідно також враховувати накопичення снігу та його переміщення під впливом вітру. для цього виступаючі частини повинні бути висотою не більше 1м, і не повинно бути занижених замкнутих просторів.

Надійний відвід води з покриттів забезпечується ухилом, який визначається відношенням висоти конька до довжини основи (і, %,) і може бути 1÷200 (або α, град. = 0,6º÷63º);

Ухил покрівель в залежності від виду покрівельного матеріалу та виду покриття регламентується ДБН В.2.6-14-97. Наприклад, для покрівлі з використанням черепиці при довговічності 60-100 років, маса покрівлі не повинна перевищувати 50 кг/м², а ухил і, % повинен бути не менше (27º÷45º).

5.5.1 Проектування суміщених покриттів

Суміщені покриття повинні мати окремі обов’язкові шари, що вкладаються на несучі елементи покриття:

• пароізоляція;

• теплоізоляція;

• елементи осушаючої вентиляції (повітряні шари і конпенсатори, вентиляційні канали, витяжки...);

• покрівельний шар;

• захисний шар.

Товщина шару утеплювача визначається теплотехнічним розрахунком.

До додаткових шарів відносяться :

• стяжка;

• шпаклівка (по необхідності);

• вирівнюючий шар;

• ухилостворюючий шар.

Найбільш масивний шар покриття – теплоізоляційний. який повинен мати міцність не менше 6 Н/см² та щільність не більше 600 кг/м³. Відповідно і навантаження на покриття не повинно суттєво перевищувати міцність утеплювача. При цьому в залежності від ухилу покриття, матеріалу утеплювача (плитний, сипучий...) необхідно дотримуватись вимог по його закріпленні на шарі пароізоляції (приклеювання, додаткові кріплення), щільності укладки. Поверхня монолітного утеплювача повинна бути огрунтована розчином бітуму.

Для захисту від зволоження теплоізоляційного шару від укладається безпосередньо на пароізоляційний шар – пароізоляцію.

Пароізоляція буває:

• окрасочна (гарячий бітум, бітумно-емульсійна суміш, бітумно-каучокова суміш і т.д.);

• прокладочна (пергамін, руберойд, поліетелен);

• обклеююча (руберойд по гарячому бітомі...).

Проектування системи осушаючої вентиляції направлене на виключення конденсації вологи в покриті. Шар цієї вентиляції вкладається безпосередньо на вирівнюючу стяжку, що улаштована по верхній грані утеплювача. Конкретне конструктивне рішення вентиляційної системи приймається на основі розрахунку.

Схема конструктивного рішення суміщеного покриття показана на рис. 5.4.1

Рис. 5.4.1 Схема конструктивного рішення суміщеного покриття :

1- несучий елемент покриття; 2- пароізоляція; 3-розділяючий шар (шар ковзання); 4- ухилоутворюючий шар; 5- теплоізоляція; 6-вирівнюючий шар; 7-вентиляційна система; 8- гідроізоляційний шар; 9,10- захисні шари.

Гідроізоляційний шар безпосередньо захищає покриття від атмосферних впливів, а захисні шари – від механічних пошкоджень.

Вирівнюючий шар (стяжка) це в основному цементно-пісчаний розчин товщиною 15 мм без армування, або товщиною 15-25мм – армований. Армований шар виконується в такій послідовності – підстиляючий (нижній) шар товщиною 10-15 мм, по ньому сітка із проволоки класу В-І (Вр-І) діаметром 3 мм і вирівнюючий шар (10-15 мм) з обробкою поверхні віброрейкою, пневматичною гладилкою і т.д.

Для створення ухилоутворюючого шару попередньо виконується розмітка і нівеліровка з виставкою маяків нижньої грані утеплювача по цим маякам.