Запитання і завдання

1. Які компоненти містить традиційна за структурою промова?

2. Чи впливає тип аудиторії на побудову виступу?

3. Назвіть шляхи ефективного донесення головної ідеї.

4. Які варіанти завершення виступу, на Вашу думку, більш ефективні?

Завдання 1. Розробіть варіант вступної частини промови на тему «Перспективи розвитку Кременчука»

Завдання 2. Проілюструйте конкретними прикладами наступні прийоми привернення уваги аудиторії:

• апеляція до події, часу, місця;

• звернення до життєвих інтересів слухачів, до того, що турбує їх щоденно;

• пробудження зацікавлення (цьому сприяють незвичний факт, парадокс, дилема);

• звернення до боротьби, конфлікту;

• демонстрація наочності;

• розповідь про себе, свій особистий досвід, випадок з життя;

• цитування;

• цікавий історичний епізод;

• постановка проблемного питання або риторичне запитання.

Завдання 3. Розробіть варіант завершення промови на тему «Екологічні проблеми Полтавщини»

Аргументація

Аргументація є процесом приведення доказів, пояснень, джерел до системи для обґрунтування певної думки перед слухачами.

Завданням оратора є не лише запропонувати певну систему аргументів на користь ідеї, але й забезпечити її зрозумілість, доступність аудиторії.

Для досягнення мети аргументації необхідно користуватися найбільш сильними аргументами. Сила аргументу – поняття відносне, оскільки вона залежить від ситуації, емоційно-психологічного стану слухачів та інших факторів – статі, віку, професійної підготовки аудиторії тощо. Однак, можна виділити низку типових аргументів, які вважаються сильними. До них належать:

• наукові аксіоми;

• закони та їх наслідки;

• офіційні документи;

• результати експериментів;

• висновки експертів;

• посилання на визнані авторитети, цитати авторитетних авторів, джерел;

• показання свідків;

• статистичні відомості.

Аргументація існує у двох формах: доведення та спростування.

Доведення – це обґрунтування істинності одного положення за допомогою інших шляхом побудови відповідного міркування.

Спростування – обґрунтування хибності тези або невідповідності правилам доведення.

У структурі доведення розрізняють тезу (положення, що обґрунтовується), аргументи (положення, за допомогою якого обґрунтовується теза) та демонстрацію (форма логічного зв’язку між тезою та аргументами).

Залежно від способу встановлення істинності тези розрізняють пряме і непряме доведення.

Пряме доведення – доведення, в якому з аргументів, пов’язаних за певною мірою міркування, безпосередньо випливає висновок, який повністю збігається з проголошеною тезою.

Непряме доведення – доведення, в якому істинність тези обґрунтовується шляхом установлення хибності антитези.

Правила доведення.

• тезою може бути лише те положення, яке справді потребує обґрунтування за даних конкретних умов;

• теза повинна бути чітко визначеним тп адекватно сформульованим судженням (чи системою суджень);

• теза повинна залишатися незмінною, тотожною самій собі впродовж усього доведення;

• теза не повинна містити в собі логічну суперечність.

Правила стосовно аргументів.

• аргументи мають бути істинними. Причому їх істинність повинна бути встановленою;

• аргументи повинні бути судженнями, істинність яких встановлена незалежно від тези;

• аргументи повинні бути достатньою підставою для тези.

Існують різноманітні класифікації способів аргументації:

- однобічна і двобічна аргументація.

Однобічна аргументація передбачає використання або виключно аргументів «за», або виключно аргументів «проти».

Двобічна надає можливість порівняти точки зору, обрати з двох альтернатив.

Опонент при двобічній аргументації може бути як реальним, так і фіктивним. Такий прийом називається «опудалом опонента»: моделюється певна типова думка, викладається, розглядаються плюси й мінуси, робляться висновки.

Ефективність цих двох видів аргументації розглянута у таблиці.

Однобічна аргументація	Двобічна аргументація
Ефективна для впливу на людей, які мають усталені погляди на проблему	Ефективна для впливу на людей, які негативно ставляться до проблеми
Ефективна для впливу на людей з відносно низьким рівнем освіти	Ефективна для впливу на людей з високим рівнем освіти
Виробляє менш стійкі переконання	Сприяє виробленню імунітету до маніпулювання свідомістю, підвищує опір контрпропаганді, виробляє більш стійкі переконання
Вчить сприймати готові думки	Вчить аналізувати, робити самостійні висновки

- індуктивна і дедуктивна аргументація.

Індуктивна аргументація побудована на викладі від фактів до висновку. Наводяться конкретні факти, а потім робиться узагальнюючий висновок.

Індуктивна подача матеріалу ефективна у жіночій аудиторії, молодіжній аудиторії, у суспільно-науковій аудиторії.

Різновидом індуктивної побудови аргументації є побудова за аналогією. Ця форма аргументації істотно підвищує доступність ідеї, робить її наочною, але не підвищує переконливості викладу, адже будь-яка аналогія «кульгає», і, порівнюючи, наприклад, економіку України і Китаю або вирішення гендерних питань в Україні та Західній Європі, завжди можна почути від слухачів: «Це у них. У нас так ніколи не буде…».

Дедуктивна аргументація побудована від загальної ідеї до фактів. Вона частіше виявляється ефективною в чоловічій аудиторії, у природничо-науковій аудиторії, у дорослих слухачів. Цей різновид аргументації дає більший ефект у критично налаштованій аудиторії.

Необхідно пам’ятати, що наочність є важливим засобом аргументації. Відомо, що майже 80 % інформації людина отримує візуально. Ми говоримо «слухати лекцію», «прослухати доповідь». Проте насправді слухачі дивляться виступ. Наочність створюється у промові як прикладами, так і прямим використанням наочних засобів (таблиці, схеми, графіки, відеоматеріали, ілюстрації, предмети тощо). Вона не лише забезпечує запам’ятовування, але й сприяє підвищенню переконливості промови, оскільки виникає взаємодія лівої (логічної) і правої (образної) півкуль головного мозку.

Використання наочних засобів (презентації) у процесі усної промови потребує дотримання певних правил:

• не показувати нічого заздалегідь, робити це лише у потрібний момент;

• використовувати в таблицях і графіках шрифти, які буде видно з відстані останнього ряду слухачів. Коли інформацію не виднл, це дуже дратує аудиторію. Якщо оратор говорить: «Тут, правда, погано видно…», то радикально знижує рівень довіри до нього;

• усі надписи повинні бути виконані в горизонтальному напрямку (вертикальні читати незручно);

• найбільш ефективні графіки у формі різнокольорових прямокутників різної висоти;

• звертайтеся до слухачів, а не до зображень;

• не роздавайте наочність на руки – це відволікає аудиторію, знижує рівень уваги. Якщо роздали – зробіть паузу, дайте можливість слухачам подивитися;

• якщо демонструєте предмет, держіть його на рівні плечей або на п’ять сантиметрів вище.