Запитання і завдання

1. Назвіть основні жанри наукової літератури.

2. Чим тези доповіді відрізняються від наукової статті?

3. Які основні ознаки монографії?

4. Що входить до автореферату?

5. У яких випадках пишуться рецензії?

Завдання 1. Проаналізуйте тексти різних наукових жанрів: тез, статті, автореферату, монографії за наступною схемою:

• обсяг;

• структура;

• наявність посилань;

• наявність списку використаних джерел;

• мовно-стильові особливості.

Завдання 2. Напишіть рецензію на свою наукову роботу.

Цілісність і зв’язність як конструктивні ознаки тексту

Текст є інформаційною і цілісною єдністю. Цілісність і зв’язність є основними конструктивними ознаками тексту.

Зв’язність може бути локальною (зв’язність фраз та міжфразових єдностей) і глобальною (внутрішня зв’язність усього тексту). Локальна зв’язність визначається міжфразовими синтаксичними зв’язками (модальними словами, займенниками, часовими формами дієслова, лексичними повторами, порядком слів, сполучниками тощо). Глобальна зв’язність виявляється через ключові слова, які тематично і концептуально об’єднують текст.

Цілісність тексту – це передусім єдність теми, концепції і модальності. Змістова цільність полягає у єдності теми. Єдність теми виявляється у регулярній повторюваності ключових слів. Наприклад:

Ефективний виховний процес повинен ґрунтуватися на достатньо дієвій інформаційній техніці, пов’язаній з реалізацією суб’єкт-суб’єктної взаємодії, у просторі якої він розгортається. Йдеться про методичну досконалість педагога у плані інформаційного забезпечення власної виховної діяльності, яка б щоразу наближала його до досягнення мети розвитку високоморальної особистості. Тож методична досконалість, про яку тут говориться, у кінцевому підсумку вимірюватиметься прогресивними змінами в інтелектуально-емоційній сфері вихованця, на основі якої й відбувається його особистісне зростання.

Ключові слова створюють навколо себе єдиний змістовий контекст.

Основною одиницею вираження теми є фраза. Під фразою необхідно розуміти мовні структури, які забезпечують повну або можливу предикацію змісту (ствердження або заперечення існування факту). Основним критерієм розмежування предикативних та напівпредикативних структур є здатність фрази реально або потенційно щось стверджувати або заперечувати.

Фрази об’єднуються тематичним зв’язком. Тематична структура виявляється саме у тематичних зв’язках між фразами. Тематичні структури бувають однорідні, неоднорідні й аморфні.

Однорідною є така тематична структура, яка має одну тему, що проходить через усі фрази. Тематичні відхилення допустимі не більше, ніж на одну фразу. Неоднорідною тематичною структурою є структура, що має мінімум дві теми, одна з яких є основною. Аморфною називається тематична структура, у якій складно виділити основну тему.

Однорідній тематичній структурі властиві такі типи зв’язку:

• основний тематичний (фрази пов’язані одним предметом розповіді);

• субтематичний (наступна фраза підпорядкована попередній);

• макротематичний (попередня фраза підпорядкована наступній).

Неоднорідній тематичній структурі властиві такі типи зв’язку:

• асоціативний формальний (паралельна тема утворюється на основі асоціації);

• асоціативний змістовий: ситуативний асоціативний (наступна фраза є висловлюванням про предмет, що має просторове чи часове відношення до предмета попередньої фрази), предикативний асоціативний (наступна фраза виражає каузальність, місце, час до основного предмета розповіді).

Для наукових текстів більш характерною є однорідна тематична структура, хоча у гуманітарно-наукових текстах іноді використовується неоднорідна з асоціативним типом зв’язку.

Для володіння технікою аналізу тематичної організації твору необхідно знати методи її аналізу, інтерпретації та аналізу розкриття актуальної теми.

До методів тематичного аналізу належать методи:

• фразового членування твору;

• пофразового визначення теми твору;

• тематичного прогнозування;

• рубрикації;

• моделювання тематичної структури.

Застосування методу пофразового визначення теми твору є зручним способом тематичного аналізу, оскільки цей метод дозволяє вловлювати різні тематичні відхилення, бачити загальну тематичну систему й структуру твору. Метод тематичного прогнозування полягає в тому, що шляхом зіставлення наявного змісту фраз із прогнозованим, формуються висновки про рівень досконалості тематичної організації твору. Метод рубрикації передбачає складання плану твору з метою групування фраз у тематичні фрагменти. Метод моделювання тематичної структури полягає у створенні моделей, схем тематичної організації твору з метою об’єднати елементи змісту у змістові частини, з’ясувати їх підпорядкованість та ін.

Однією з ознак теми є її актуальність: суспільна зумовленість, суспільна цілеспрямованість, суспільна доцільність.

Для визначення актуальності теми застосовуються методи:

• якісної оцінки теми;

• прогнозування читацьких реакцій.

Метод якісної оцінки теми застосовують для з’ясування можливої розбіжності між головною й актуальною темами або у випадку, коли неможливо виділити потенційну основну тему через наявність багатьох мікротем. Метод прогнозування читацьких реакцій полягає у передбаченні читацьких реакцій на твір.

Структура аналізу актуальності теми включає:

• інтерпретацію факторів написання матеріалу, зокрема комунікативної мети;

• аналіз мікротеми в системі інтерпретованих факторів;

• визначення причин, що послаблюють актуальність теми або роблять усі мікротеми неактуальними.

Текст може вважатися досконалим, якщо він має дві ознаки – структурну зв’язність і змістову цілісність. Причому ці ознаки нерозривні. Наявність однієї не свідчить про правильно побудований текст. У формальному аспекті текст може бути зв’язним (використані засоби синтаксичного зв’язку; дотримана тема-рематична послідовність), проте у плані змісту такий текст може виявитися абсурдним. Наприклад:

ХХ століття стало в історії економічної думки етапом макроекономіки. Макроекономіка – наука про сукупну економічну поведінку людей. Поведінка людей не завжди відповідає нормам моралі. Норми моралі буди сформульовані ще в Давній Греції. Давня Греція складалася з автономних міст-держав – полісів.

Такий текст не розкриває заявлену на початку тему, а навпаки уводить від неї, хоча структурні правила побудови тексту дотримуються – чітко представлені тема-рематичні послідовності на рівні фраз. Без змістової цілісності текст немовби втрачає орієнтацію, комунікативне завдання.

Семантико-структурна і комунікативна організація тексту здійснюється в результаті дотримання певних правил, серед яких важливе місце посідає повторна номінація, тобто вибір засобів заміни для вже використаних слів з метою уникання повторів. Повторна номінація у науковому тексті є досить складною, адже не завжди можна підібрати заміну науковому поняттю або терміну. Як повторні номінації можуть використовуватися займенники (цей, той, який, там, туди тощо), слова і словосполучення вказівного значення (це питання, ці відомості, такі висновки тощо), загальні поняття, перифрази, синоніми (Ярослав Мудрий – князь; Володимир Винниченко – письменник, митець, автор; людина – суб’єкт, особа). Можуть використовуватися слова абстрактного плану: феномен, поняття, явище.