5. Поняття про гормони.

Гормонами називають хімічні речовини, що утворюються і виділяються спеціалізованими ендокринними клітинами у внутрішнє середовище організму для регуляції обміну речовин та вегетативних функцій організму, гуморального забезпечення координації й інтеграції процесів життєдіяльності. У широкому розумінні – це біологічно активні речовини й носії інформації, за допомогою яких здійснюється зв’язок між різними клітинами, тканинами й органами. Інформація, що міститься в гормонах, досягає та впізнає свого „адресата” за наявності в ньому рецепторів. Клітини й органи, які мають такі рецептори називаються органами-мішенями. Взаємодія гормону з рецептором веде до зміни функціонального стану клітин чи органа-мішені. Окремі фрагменти молекул гормонів несуть різну функцію:  •    фрагменти (гаптомери), що забезпечують пошук місця («адреси») дії гормону; •    фрагменти, що забезпечують специфічність впливу гормону на клітину (актони); •    фрагменти, що регулюють ступінь активності гормону та інші властивості його молекули. Синтез гормонів ендокринними клітинами відбувається безперервно (тонічна секреція), його інтенсивність залежить не тільки від регуляторних сигналів ланок управління, але й від величини секреції. Гормони можуть депонуватися у тих же тканинах, де утворюються. Депонування гормонів ендокринною тканиною може здійснюватися у спеціалізованих гранулах (мозкова речовина надниркових залоз) або у спеціалізованих структурах залози (колоїд фолікулів щитоподібної залози). Гормони транспортуються кров'ю не тільки, у вільному (водорозчинні гормони), але і в зв'язаному з білками плазми крові або її форменими елементами вигляді. Існують білки плазми крові, які вибірково зв'язують певні гормони: γ - глобуліни, альбуміни, трансферон і інші білки, здатні утворювати комплекси з різними гормонами. Активність дії гормону в цьому випадку визначається не тільки концентрацію його в крові, але і швидкістю відщеплення від транспортуючих гормон білків або формених елементів. Функціональною властивістю володіє тільки вільна форма гормону, вона теж приймає участь у механізмах регуляції синтезу та вмісту гормонів в крові. Важливе значення має швидкість поглинання (і руйнування) гормонів клітинами органів і тканин; швидкість руйнування їх печінкою та іншими органами і виведена їх нирками. Усю різноманітність основних функцій гормонів зводять до кількох основних:  1) контроль росту та розвитку організму; 2) підтримання гомеостазу; 3) участь у пристосуванні (адаптації) організму до умов існуваня; 4) забезпечення процесів розмноження; 5) формування поведінки. Отже, гормони є універсальними регуляторами життєдіяльності організму. Така широта функцій обумовлена тим, що гормони є активними учасниками створення належного рівня обміну речовин і енергії. Саме ця функція визначає поліфункціональність гормонів.

6. Відмінності гормонів від інших біологічно активних речовин.

Гормони мають ряд специфічних властивостей:  1. Виділяються ендокринними залозами у кров або лімфу. 2. Кожен гормон діє лише на певні органи і функції, викликаючи специфічні зміни. 3. Гормони мають високу біологічну активність. Так, наприклад, 1 г адреналіну (гормону надниркових залоз) досить, щоб посилити діяльність 10 млн. ізольованих сердець жаби, інакше кажучи, адреналін діє на серце в кількості 1 х10- 7 г. Одного грама інсуліну (гормону, що виділяється острівцями Лангерганса підшлункової залози) достатньо, щоб знизити рівень цукру в крові у 125 000 кроликів. 4. Гормони характеризуються дистантною дією. Вони впливають не на ті органи, де вони утворюються, а на органи і тканини, розташовані на відстані від ендокринних залоз. 5. Гормони мають порівняно невеликий розмір молекули, що забезпечує їх проникнення через ендотелій капілярів, який відокремлює клітини органів і тканин від кров'яного русла, а також через мембрани (оболонки) клітин. 6. Гормони порівняно швидко руйнуються тканинами. Тому для підтримки достатньої кількості гормонів в крові і забезпечення більш тривалої або безперервної дії необхідно постійне виділення їх відповідною залозою. 8. Гормони характеризуються специфічністю дії, яка пов’язана з структурою гормону та місцем його вироблення. Наприклад, гормон адреналін відрізняється від норадреналіна (біологічно активної речовини) однією СН2-групою. Він є гормоном стресу, а у нервовій системі – нейромедіатором. 7. Більшість гормонів не має видової специфічності. Тому в клініці можливе застосування гормональних препаратів, отриманих з залоз великої рогатої худоби свиней та інших тварин. Однак деякі гормони, що мають білкову або поліпептидну структуру, дещо відрізняються у різних видів тварин.