5. Функціональна системність структури суспільства.

Суспільство представляє собою складне утворення, яке має свою структуру.

Суспільність це сукупність всіх способів взаємодії та форм обєднання людей. Структура перекл з лат побудова, порядок. Означає відносини стану, едність елементів. Їх відношень і цілісності обєкта. Своє бачення структури сформулювалитакі філософи я Аристатель (спільність людей, обєднаними соціальними інтересами) , О.Конт (результат чинностізакону функціонування складних систем). Перехід від складання елементів і підсистем до зясування способу взаємозвязку пояснюється. Як перехід від аналізу побудови суспільства до аналізу його функціонування. При цьому аналіз побудови, який О.Конт називав «соціальною статикою» називають структурним аналізом і відрізняють від функціонального вивчення соціальної системи тобто функціональність складаеться у виявлені елементів і визначення іх місця і значення.

7.Фактори суспільних змін.

Соціальні зміна - це будь-яка модифікація, що сталася в соціальних відносинах. У більш вузькому сенсі під соціальним зміною розуміється зміна соціальної структури суспільства. Фактори соціальних змін.

Соціальне зміни ставлять людей перед новими ситуаціями і спонукають їх виробляти нові форми діяльності. Зміни в поведінці людей, а також в культурі й структурі нашого суспільства викликає взаємодія безлічі факторів (розрізняються від ситуації, часу і місця): 1. Фізична середовище. Люди живуть у певному середовищі проживання. Якщо навколишнє середовище з якої-небудь причини змінюється, її мешканці, що виробили певний тип адаптації до неї, повинні відреагувати на ці зміни відповідними інституційними змінами, новими формами соціальної організації, новими технічними винаходами - людина пов'язана з навколишнім середовищем ланцюгом складних взаємних змін. 2. Населення. Зміна у чисельності, структури та розподілу народонаселення позначаються на культурі і соціальній структурі суспільства. 3. Конфлікти через ресурсів і цінностей. Інтереси індивіда та групи суперечать, один одному - конфлікт стає джерелом соціальних змін. 4. Підтримка цінності та норми. Цінності і норми діють як свого роду «цензори», дозволяють або забороняють якісь нововведення. Вони також можуть діяти як «стимулятори». 5. Інновації. 6. Дифузія - це процес, в ході якого культурні характеристики розподіляються від однієї соціальної системи до іншої.

8.Управліннясоціальнимипроцесами та управління державою: загальне та відмінне.

Управління, що розуміється в соціальному змісті, багатоманітне. У  самому широкому змісті воно може розумітися як механізм організації суспільних зв'язків. У подібному змісті можна говорити про те, що його завдання і функції практично виконують усі державні органи незалежно від їхнього конкретного призначення, а також суспільні об'єднання. Елементом системи соціального управління є також і місцеве самоврядування. Як об'єкт управління тут виступає все суспільство в цілому, усі варіанти суспільних зв'язків, що розвиваються в ньому.

Соціальне управління має і спеціальний зміст. У цьому варіанті його звичайно характеризують як державне управління, під яким розуміється специфічний вид державної діяльності, що відрізняє її від інших проявів (наприклад, законодавча, судова, прокурорська діяльність), а також від управлінської діяльності суспільних об'єднань і інших недержавних формувань (трудові колективи, комерційні структури і т.п.).

Прийнято поділяти соціальне управління на громадське та державне. Громадське – це управління, яке здійснюється органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, іншими недержавними організаціями. Державне – це специфічний вид державної діяльності, тобто виконавча діяльність, функціонування якої пов’язане з формуванням особливої правової галузі – адміністративного права.

Державне управління є видом соціального управління. Державне управління – це самостійний вид державної діяльності, що має підзаконний, організовуючий, виконавчо – розпорядчий характер органів (посадових осіб) щодо практичної реалізації функцій та завдань держави в процесі регулювання економічною, соціально – культурною та адміністративно – політичною сферами.

Сутність державного управління проявляється в його особливостях, а саме:

1)       другорядний, підзаконний характер;

2)       організуючий характер;

3)       систематична, неперервна діяльність, направлена на збереження соціальної системи, її зміцнення та розвиток;

4)       універсальний характер в часі та просторі, тобто здійснюється завжди і кругом, де функціонують людські колективи;

5)       суб’єкти державного управління використовують наявні у них правові та фактичні можливості для застосування позасудового, тобто адміністративного примусу;

6)       у віданні органів державного управління знаходиться фактична державна міць: правові, інформаційні, економічні, технічні, ідеологічні, організаційні ресурси, якими вони розпоряджаються;

7)       наявність великого державного апарату;

8)       підконтрольний характер діяльності.

9. Гобальні та локальні суспільні процеси Одна з характерних особливостей сучасного світу - загострення глобальних проблем, які за своїм характером виходять за рамки інтересів різних класів і суспільних систем, і від рішення яких вирішальною мірою залежить майбутнє, більше того саме існування людства. Сам термін «глобальні проблеми» увійшов до міжнародноголексикон у другій половині 60-х р., він походить від латинського «глобус», - тобто Земля. За своїм характером глобальні проблеми сучасності різні: від загрози ядерної війни до екологічної катастрофи, від зростаючого розколу світу на «багаті» і «бідні» країни і народи до перспективи виснаження традиційних і необхідності пошуку нових джерел енергії. У сучасному науковому творчості склався особливий напрям дослідження загальнолюдських проблем - глобалістика. Серед деяких вітчизняних і зарубіжних дослідників у 70-ті роки була поширена думка, що необхідна і достатня умова визнання проблеми «глобальною» полягає в породжуваної нею загрозу для людини і людства в цілому. Інші в якості головного критерію глобальності брали географічні масштаби поширення проблеми. Вузькість даного підходу була подолана в монографічних виданнях, що побачили світ протягом 80-х років двадцятого століття. У них визначено, що глобальними є проблеми, які по своїй суті, зачіпають інтереси всього людства; набувають всесвітній характер, охоплюючи всі основні регіони Землі; створюють реальну загрозу для майбутнього людства; вимагають для свого рішення міжнародного співробітництва в самому широкому масштабі.  Ці критерії мають важливе значення для класифікації глобальних проблем. Разом з тим зазначені критерії носять переважно кількісний, а не якісний характер. З них не зовсім зрозуміло, в чому причина виникнення глобальних проблем, відміну від соціальних проблем, які також встають перед людством і носять загальнийхарактер (боротьба проти експлуатації, гноблення та ін.) Тим часом термін «глобальний» має три значення: повсюдний, характерний для земної кулі в цілому, для всіх країн і народів; значний, масштабний; загальний, всеосяжний.  Розглянемо значення даного терміну. Значить одним з критеріїв глобальності може служити просторовий вимір. З цього випливає, що глобальній буде вважатися будь-яка проблема, що допускає картографування у всесвітньому масштабі. Мабуть, даний критерій необхідний, але далеко не достатній. Потрібні інші більш важливі критерії глобальності, які б дозволили з безлічі проблем суспільного життя, вичленувати вужче коло власне глобальних проблемУправління як суспільне явище, відпрацьоване і пристосоване людьми для розв’язання життєвих проблем, являє „собою цілеполагаючий (свідомий, навмисний, продуманий!), організуючий і регулюючий вплив людей на власну, суспільну, колективну і групову життєдіяльність” [1]. Безпосереднє управління всіма сферами суспільного життя здійснює держава. Відтак управління є цілеспрямованою діяльністю вищих її інституцій (президента, парламенту, уряду), яка грунтується на владній силі (законодавчій, виконавчій, судовій) і спрямована на вироблення та реалізацію регулюючих, організуючих і координуючих впливів на суспільство в інтересах держави.

З огляду на специфіку державного управління, а також значення ухвалюваних у цьому процесі рішень та масштаби їх застосування, слід зазначити, що не завжди вони приносять користь державі і спрямовуються на розвиток суспільних процесів. В сучасній Україні, зокрема, такі факти очевидні. Брак позитивних (запланованих) результатів є найчастіше наслідком поєднання багатьох причин, що характерно, як засвідчує світовий досвід, для молодих держав, особливо в сучасних надскладних умовах.