14 Глобалізм та антиглобалізм: ідеологічні принципи та соціокультурні програми

Глобалізм – це соціокультурний феномен, змістом якого в теоретичному аспекті є сукупність ідей щодо створення уніфікованої цивілізації, а в практичному – формування єдиного соціокультурного простору. Онтологічним підґрунтям глобалізму виступає глобальна економіка та наднаціональне політичне регулювання з боку міжнародних інституці, а аксіологічним – культура світових супердержав. Глобалізм виступає стилем соціальної активності, за якої певне питання розглядається й вирішується в контексті загальнолюдських проблем і досвіду, що потребують для свого розв’язання спільних зусиль. Цінностями глобалізму виступають універсальність в організації соціального простору, принципи демократичного управління, свобода та права людини, глобальна держава, глобальний вільний ринок, інтеграція. Глобалізм зумовлює перехід соціуму від локального регіоналізму до глобального універсалізму, від відокремлених ідеологій та програм функціонування суспільства до загальнопланетарних стратегій розвитку, від індивіда, що локально мислить і діє, до “глобально вимірної людини”. Глобалізм свідчить про наростання раціоналізму в суспільній свідомості й організації, а також про зростання рівня організованості різних сфер суспільного життя у світі.

Глобалізм як принцип розвитку сучасного суспільства фактично веде до ігнорування і заперечення локальних соціокультурних цінностей і традицій, історичної спадщини, національного менталітету, а також до загострення в периферійних країнах етнополітичних, соціальних проблем, їх відособлення, появи елементів конфронтації з країнами-лідерами.

Антиглобалізм об'єктивно перешкоджає перетворенню світу на безальтернативну субстанцію, коли у людства віднімається право на різноманітність, на альтернативу розвитку і коли йому нав'язується якась модель, що сліпо копіює цінності, засади і устрій однієї країни або однієї цивілізації. Аналіз сучасного стану антиглобалістського руху дозволяє запропонувати ряд моделей, сценаріїв його розвитку: 1) рух антиглобалізму на основі повного розгортання наступального потенціалу стає віссю сил, що систематично протистоять ідеології і практиці глобалізації; 2) перетворення антиглобалізму на підсистему, чинник заборони, противагу міжнародного політичного суспільства, що веде в глобальному суспільстві боротьбу за максимальну широту, демократичність і ефективність контролю над глобалізаційними процесами; 3) включення антиглобалістського руху в інститути глобальної політичної влади і встановлення нових домінант розвитку світу. Неоднорідність складу антиглобалістського руху, рівень розвитку не дозволяють говорити про існування цілісної ідеології антиглобалізму, що розділяється всім спектром суспільно- політичних сил, що беруть участь в цьому русі.

Ідейними програмами антиглобалізму є: опір регулюванню світовими процесами з єдиного центру, без урахування інтересів інших країн та народів; мультикультурна демократія; боротьба з фінансовими спекуляціями і за домінування реального сектора економіки; збереження культурного розмаїття; захист малого та середнього бізнесу, врегулювання проблем “третього світу” тощо.