2.4. Дитина і тварини

Картина ігрової діяльності була б неповною, якщо б ми не торкнулися важливості спілкування дітей із навколишнім середовищем і особливо з тваринами. Незважаючи на соціальні потрясіння, зниження життєвого рівня населення, люди, як і раніше, залишаються прихильними до братів наших менших: тварин, рибок, птахів. Кішка і собака - живе диво для малюка. Не будемо позбавляти його цієї радості. Але гра з твариною вимагає особливого підходу і відповідних знань. Дитина має знати і відчувати, що наш Барсик або Дик—це не безмовні істоти, створені для розваг. Діти повинні не експлуатувати у грі своїх друзів, а піклуватися про них, бути добрими і милосердними. Ми, дорослі, у свою чергу, повинні навчити малюка елементарних правил поведінки з тваринами, вжити заходів безпеки, слідкувати за чистотою. При спільному піклуванні про четвероногих друзів вони стануть повноправними членами колективу і даруватимуть дітям щоденну радість і душевну рівновагу.

2.5 Комплексна гра

Найбільші потенційні можливості має комплексна гра, така гра, в якій використовується декілька вищезгаданих складових. Дитина, іграшки, дорослі. Дорослі, діти та іграшки. А ось ми на дачі. З нами собака, і ми навчаємо малюка грати з нею. Комплексна гра максимально наближена до життєвої ситуації і має найбільший виховний потенціал. Однак вона вимагає від учасників відповідних навичок, знань, досвіду. Ігрові ситуації, які постійно змінюються, спонукають діяти всіх. Чим старша дитина, тим складнішою повинна бути гра. Особливу увагу потрібно приділити сюжетно-рольовим іграм, які більше за все наближають дітей до реальності, моделюють її, дають можливість зробити плавний перехід до складних дидактичних ігор.

12

саме на цю проблему, а проблеми гри стануть вторинними. Важливо зафіксувати тіло дитини-інваліда, вивільнивши руки та голову. Для цього використовують терапевтичні клини, кутові сидіння, кутові лежаки для лежання на боці, спеціальні стільчики з фіксуванням ступні та тулуба, стендери з приставними столиками для іграшок тощо.

3.5. Мотивація стимулів та наслідування

Дорослі як організатори і, в той же час, учасники гри повинні пам'ятати, що діти-інваліди повільніше засвоюють ігрові прийоми і потребують підвищеного терпіння та здатності вчитися в ході гри. Кожна команда, яка дається під час гри, стимулює до дії. Але діти з обмеженими можливостями не завжди розуміють цю команду або розуміють її по-своєму. Тут їм на допомогу повинен прийти дорослий і пояснити (словом, жестом, дією, особистим прикладом), як треба виконати ту чи іншу команду. Необхідно мотивувати команду-стимул, розшифрувати її, а якщо необхідно, вдатися до наслідування і показати дітям, що і як треба зробити. Недаремно в народі говорять: "Краще один раз побачити, ніж десять разів почути". Діти люблять наслідувати. Мова жестів, дій їм зрозуміліша і доступніша. Дуже добре, якщо в ігровій мікрогрупі є здорові діти, що досконало виконують необхідні ігрові прийоми та створюють відповідні ситуації. Вони є неперевершеним мотивованим стимулом, яскравим прикладом для наслідування. Саме тому в групах соціальної реабілітації СІЛА, Канади, країн Європи разом із дітьми-інвалідами знаходяться здорові діти, які допомагають моделювати відкрите суспільство дорослих, своїм прикладом навчають пристосовуватися до майбутніх життєвих ситуацій.