Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lebedev-V_M_-Akribologia-obschaya-chast-1999_1 (1).doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
816 Кб
Скачать
☆

Глава 7. Суб'єкти акрібологіі. Працівник.

Первинний виробничий колектив.

1. Загальні вимоги, пропоновані до сумлінної виконавцю, носять, насамперед, моральний характер. Вони закріплюються в етичних, корпоративних нормах, звичаях, традиціях організації. Їх правове регулювання нерідко є результатом санкціонування нормотворческим органом зазначених правил трудової поведінки, у тому числі і роботодавцем в локальних нормативних актах.

У відомому сенсі загальні вимоги, пропоновані до представників роботодавця, поширюються і на працівників. Їх особливо стосовно найманим робітникам обумовлені підлеглим становищем виконавця в процесі праці. Відносно працівника з роботодавцем на перший план виступають такі вимоги, як уміння підкорятися, зазнавати господарську владу, розпорядження безпосереднього керівника робіт; дбайливо ставитися у майну господаря; бути вдячним, вдячним роботодавцю за надану можливість трудитися, заробляти собі на життя, утримувати свою сім'ю і т. п.

Соціально-трудова трагедія сучасного робітника - вчорашнього радянського трудящого - в різкій (одномоментної) зміні моральних, правових вимог, сформульованих в даний час роботодавцем. Те, що вчора було аморальним, сьогодні отримує схвалення. Індивідуалізм прийшов на зміну колективізму; користолюбство, накопичення, прагнення одного вижити за рахунок інших отримали моральну амністію. В даний час вважається моральним рішення роботодавця провести скорочення штатів в організації, щоб підвищити прибуток організації, збільшити свої доходи. У кадрових працівників немає часу на адаптацію до нових умов праці, для зміни соціальних орієнтирів, засвоєння вимог нової моралі.

Якщо раніше, в радянський період у робочого заохочувалися такі якості як громадський обов'язок, колективізм, необхідність впливати на інших своїми ідейними якостями, пишатися робітничою професією, династією і т.п., то сьогодні ці якості не приносять сумлінному виконавцю нічого, крім ускладнень з роботодавцем і товаришами по роботі.

З цієї точки зору стають зовсім зрозумілими різкі зміни в трудової мотивації працівників. За даними ВЦИОМ питома вага працівників, які ще в 1989 р вважали свою працю цікавим впав з 54% до 14% і в перебігу подальших п'яти років не піднімався вище 23%. У теж час кількість працівників, які трудилися «заради грошей», навпаки, збільшилася в 2,3 рази, а в наступні 1995-1998 роки не опускалося нижче 45%.

 Сучасного робочого важко засвоїти, наприклад, такі вимоги:

- Служи справно, будь відданий тому, хто тебе найняв, тобто кому ти пообіцяв за трудовим договором віддати свої знання, вміння, навички, свої сили, здібності, талант.

- В умовах безробіття будь-яка робота, отримана тобою - гідна саме тебе. Зумій довести роботодавцю свої можливості, привілей себе в будь-якій роботі найбільш повно, заслужи увагу та інтерес до себе роботодавця.

- Умій свою честь, своє загострене почуття власної гідності погодити з аналогічними якостями господаря, керівника, товаришів по роботі або зовсім приховати їх від стороннього погляду.

- З будь-яким керівником, представником роботодавця, господаря навчися спілкуватися, володіючи собою настільки, щоб бути привітним і чемним навіть тоді, коли відчуваєш до нього неприязнь, коли розумієш, що він намагається тебе принизити, вивести з рівноваги, заподіяти зло. У разі виникнення конфлікту більше втрачаєш ти, ніж твій кривдник.

- Не слід демонструвати, виносити на загальне обговорення образи, нанесені керівником або товаришами по роботі. В умовах ринку праці, безробіття, в процесі з'ясування відносин з господарем може статися, що ні хто тебе не підтримає.

Трудовий борг сучасного робітника - це продуктивна праця на господаря, обов'язок за винагороду сумлінно виконувати обіцяне йому за трудовим договором, тобто «це матерія обов'язковості», зрозуміла, засвоєна і внутрішньо прийнята найманим працівником.

Наведений перелік загальних вимог до сучасного найманому працівнику працедавцем, державою, громадянським суспільством можна було б продовжити. Однак це не змінить їх характеру, основного змісту, якщо можна так сказати, їх духу, яким просякнута сучасна форма соціально-трудової матерії.

Ми іноді примітивно судимо про формах матерії, пов'язуючи їх з предметами - видимими, так чи інакше виявляються елементами природи, з її структурою. Насправді це далеко не так. Якщо існує поряд з людиною його соціальне оточення, отже, існує і відповідна форма соціальної матерії, яка дозволяє особистості, колективу самореалізуватися.

Соціальна форма матерії заповнює вакуум, що виникає навколо фізичної, біологічної особини людини. В іншому випадку виключалася б всяка можливість його спілкування з собі подібними. Образно кажучи, це не тільки такі соціальні заплави, а й неспокійні хвилі і бурі, які змушують (примушують) людини вчитися плавати, виживати, долати їх простір і глибину, робити це краще, швидше, спритніше, щоб не потонути, чи не зникнути безслідно як особистість.

Особистість з цих позицій - це постійне непостійність, ідентичність ідентичності, оскільки ми звикли ототожнювати фізичну й біологічне з соціальним, тобто з особистістю.

Фізичне та біологічне в людині перманентно змінюється, але в основі його все ж залишається щось, що ми ототожнюємо зі спадковістю. Соціальна сутність людини змінюється не тільки і не стільки з віком, скільки з ускладненням сукупності, напруги суспільно-значимих зв'язків його, які нерідко виникають, існують і змінюються всупереч волі і бажанню суб'єкта. Разом з ним змінюється і особистість людини, найманого працівника. У цьому полягає об'єктивна можливість формування та самовиховання сумлінного виконавця. Освічені працівник і роботодавець повинні розуміти і використовувати можливості, закладені в соціально-трудової матерії. Це багато в чому полегшить їх співробітництво, створить сприятливі умови для їх самореалізації у процесі праці, забезпечить їм відповідну пізнань свободу дій в організації.

Вже сьогодні можна говорити про аналіз соціально-трудової матерії, наприклад, за параметрами особистості, суб'єктам або видами соціально-трудових норм. Теоретичний аналіз дозволив виділити психологам три основні параметри особистості: широта зв'язків людини зі світом; ступінь їх иерархизированность і загальну структуру. У структурі соціально-трудової матерії завжди виявляється при взаємодії роботодавця та найманого працівника, їх представників ціла система полів з різним вмістом, напругою та інтенсивністю формуючого впливу: поле моральності, правове поле, поле корпоративного взаємопритягання та ін.

Дослідники поля моральності відзначають його об'єктивний характер, підкреслюючи, що будь-які «перекроювання» поля моральності »з кон'юнктурних міркувань не тільки звужують сферу моралі і моральної регуляції, але і не дають здійснюватися моральному вибору особистості у всій повноті, що веде до порушень духовного обличчя суб'єкта моралі .

2. Добросовісний виконавець, природно, мислиться, насамперед, як фізична особа, підпорядковане роботодавцю, його представникам і виконує певну трудову функцію в організації за їх керівництвом, контролем. Залежно від змісту технологічного процесу для виконання конкретної трудової операції або їх сукупності в ряді випадків потрібно не один найманий працівник, а первинний виробничий колектив, наприклад бригада, екіпаж і т.п.

Конкретні трудові обов'язки найманого працівника, первинного виробничого колективу об'єктивно зумовлюються завданнями, цілями, змістом того ланки (операції) технологічного процесу, для виконання якого вони роботодавцем затребувані. Саме цим, насамперед, обумовлюються вимоги до виконавця за його професійній підготовці (знання, вміння, навички), за станом здоров'я (хороший зір, слух - для водія громадського транспорту), статево особливості (заборона наймати на певну роботу неповнолітніх, жінок, інвалідів ) і т.п. Стало бути, сумлінний виконавець не є насправді якимсь єдиним, раз і назавжди визначеним втіленням соціально-значущих якостей працівника, відповідальним стандартним вимогам роботодавця або перевищують їх за своїми, наприклад, творчим потенціям.

Різновиди сумлінного виконавця представляють не що інше як певні відмінності працівників, їх цільову диференціацію, відомий віяло трудових характеристик, як своєрідні (використовуючи термінологію І. Бентама) Порізми соціально-трудової матерії. Саме тому, в першу чергу, ми можемо об'єднати окремі прояви сумлінного виконавця в процесі праці єдиним поняття, сенс якого не залежить від тієї чи іншої частини його (пори). Він один і той же стосовно до чоловіка і жінки, підліткові і інваліду, працівникові «гарячого цеху» і експериментальної майстерні.

Спеціальні вимоги до сумлінної виконавцю звичайно закріплюються в законодавстві про працю, локальних нормативних актах. У силу цього, для роботодавця, його представників важливо мати такі обов'язкові вимоги закріпленими в посадових положеннях та інструкціях, положеннях про підрозділи організації, правилах внутрішнього трудового розпорядку. У разі їх відсутності або суперечності чинному законодавству застосовуються тарифно-кваліфікаційні довідники, кваліфікаційні характеристики посад службовців і загальногалузевих професій робітників; посад керівників, спеціалістів та інших службовців, в яких сформульовані спеціальні вимоги до найманого працівника. В основі їх лежать такі обов'язки працівника: 1) точно слідувати розпорядженням (вимогам) технологічного процесу, не допускати відхилення від них (завищення режимів обробки; користування іншим Вимірювач, або взагалі робота без нього; використання несправного або невідповідного обладнання; скорочення числа переходів в операції ; неправильного застосування допоміжного матеріалу або робота без нього; обробки або використання явно непридатних матеріалів, напівфабрикатів та виробів; невиконання інших правил про порядок виконання роботи, її безпеки, інтенсивності та доброякісності, у тому числі вимог щодо охорони праці, протипожежної безпеки, санітарії та гігієни ); 2) дотримуватися режиму робочого часу, продуктивно використовувати робочий час, тобто виконувати екстенсивні (власне трудові) вимоги у процесі праці, не допускати їх порушення (неправомірних невиходів на роботу; появи в нетверезому вигляді, токсичному або наркотичному стані; несвоєчасного початку роботи; мимовільних перерв; ходіння по території організації без діла; заняття іншими сторонніми справами; аггравации, тобто перебільшення незначного розладу здоров'я, що не заважає роботі; симуляція хвороби та інших форм невиробничого використання робочого часу або ухилення від виконання своєї трудової функції); 3) неухильне виконання виробничих правил (виконувати доручення роботодавця і його представників у межах своєї трудової функції; дотримуватися встановленої міру праці, вимоги до якості вироблюваної продукції; дбайливо ставитися до знарядь, засобів виробництва, продукції, тобто власності роботодавця; не порушувати правил виробничої субординації (супідрядності в процесі праці), співпраці і взаємодопомоги, зокрема, вимог загальних правил поведінки, наприклад, образи товаришів по роботі і представників роботодавця, азартні ігри на робочому місці або території організації, пустотливі і хуліганські дії, сторонні розмови під вчасно роботи , що заважають співробітникам виконувати доручену їм роботу і т.п.).

3. Вирішення питань формування сумлінного виконавця в чому залежить від можливостей зміни роботодавцем правового стану працівника в процесі праці, його соціального статусу.

У гуманітарних науках соціальний статус розуміється як положення соціальної групи або індивіда в соціальній системі, яке визначається по ряду економічних, професійних, етичних та інших специфічних ознак для даної системи. Поряд з соціальним статусом використовується поняття «статусу» як правової категорії. Під статусом зазвичай розуміється «правове становище (сукупність прав та обов'язків) громадянина чи юридичної особи».

Використовуючи єдину систему соціальних норм, мабуть, доцільно ставити питання і про єдиній структурі соціального статусу, включно до його складу статус як юридична, закріплене державою становище особи в громадянському суспільстві, моральний і корпоративний статус, тобто виділяти його складові в залежності від тієї групи норм, якою визначається соціальне становище особи в суспільстві.

Правове дослідження повинно органічно вписуватися в систему гуманітарних розробок з даної проблеми. Їх взаємозв'язок і взаємозумовленість очевидна. В даний час важко зрозуміти, чому юристи без належної мотивування, з одного боку, нехтують дослідженням проблеми соціального статусу, а, з іншого, чомусь «статус» - категорію суто юридичну - іменують «правовим статусом». Для представників інших гуманітарних наук поняття «правовий статус» представляється у відомому сенсі тавтологією, зайвим уточненням, не викликає необхідності.

Загальний статус працівника, його модифікацію на рівні спеціального або індивідуального слід розглядати в межах соціально-трудової матерії, її своєрідного прояви, відповідної Порізми. Соціальний статус найманого працівника можна схематично зобразити у формі зростаючого дерева, де корені, стовбур, гілки і листя складають єдине і неподільне ціле, хоча всі ці частини його добре помітні і кожна з них виконує свою роль. Можна досліджувати, використовувати кожен окремий листок або гілку, тобто окремі його Порізми, але все це зовсім не означає, що користувач заперечує існування стовбура або коріння. Більше того, раціональне використання у розумного господаря передбачає усвідомлення їм взаємозв'язку цілого і частини і можливі наслідки порушення зазначеної взаємозалежності соціально-трудової матерії.

Отже, соціальний статус сумлінного виконавця являє собою сукупність моральних, корпоративних, юридичних, професійних якостей. Вже зараз можна стверджувати, що в російських умовах буде завжди затребуваний найманий працівник широкого профілю з фундаментальною підготовкою, що дає йому можливість не тільки швидко адаптуватися до змін технології виробництва, але і самому брати активну участь у вдосконаленні технологічного процесу, в поліпшенні якості та кількості продукції, що випускається, наданні послуг, виконанні робіт.

Соціальний статус працівника не завжди збігається з тими вимогами, які пред'являє наймач виконавцю. Безумовно, зустрічаються вимоги, з якими працівник погоджуватися не може або не хоче. Від цього залежить подальше його співпрацю з роботодавцем і характер цієї співпраці. Нанимающийся може відмовитися працювати в організації або, навпаки, увійти до складу її виробничого колективу, перебуваючи в положенні прихованої конфронтації, нехтуючи вимогами роботодавця, неприйнятними для нього. Латентні суперечності можуть перейти у відкрите непокору. Результатом якого може бути або звільнення найняла або під впливом роботодавця трансформація трудової установки працівника, прийняття ним вимог господаря, його представників. На ці процеси накладають свій відбиток характер, темперамент, здібності сторін, що беруть участь у формуванні трудового поведінки, сумлінного виконавця. Тому особистість в акрібологіі завжди розглядається системно.

Акрібологія при вивченні особистості сумлінного виконавця виходить не тільки з єдності вимог наймача, держави, а й з особистісної диференціації працівника і роботодавця. Наймач повинен керуватися цілями, завданнями організації, застосовуючи до нанимающемуся вимоги, сформульовані в спеціальних нормах, з урахуванням психофізичних, професійних можливостей працівника або заздалегідь відмовлятися від його послуг при прийомі на роботу або протягом випробувального терміну. Це (восьме) правило акрібологіі можна було б назвати мистецтвом можливого в процесі формування дієздатного виконавця.

Сумлінні працівники зовсім не обов'язково складають дієздатний виробничий колектив, хоча це одна з важливих умов його створення. Звідси і дуалізм у конструкції суб'єкта акрібологіі: сумлінний виконавець (працівник, первинний виробничий колектив).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]