- •Характеристика предмету психології
- •Характеристика основних методів психології
- •Галузі психології
- •Характеристика типів темпераменту
- •Характеристика глобальних та ситуативних риси характеру
- •Спеціальні здібності
- •Характеристика загальних здібностей
- •Ознаки наявності здібностей
- •Неадекватна і адекватна самооцінка
- •Девіантна поведінка
- •Мотиви навчання та мотиваційні цілі
- •Обдарованість
- •Спрямованість
- •Типи поведінки у конфліктній ситуації:
- •Особливості навчальної групи
- •Фасцинативні здібності вчителя
- •24. Поняття про методи виховання.
- •25. Сучасні концепції навчання
Фасцинативні здібності вчителя
Фасцинативні здібності: креативність, афіліативне прагнення, мотивація досягнення успіху, вміння пояснювати поняття).
Креативність (від лат. Creation - творення) - творчі можливості (здатності) людини, які можуть виявлятися в мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності, характеризувати особистість в цілому або її окремі сторони, продукти діяльності, процес їх творення. Найчастіше Креативність розглядають як найважливіший і відносно незалежний фактор обдарованості, який рідко відображається у тестах інтелекту і академічних досягнень
Афіліація (від англ.- приєднання) – це прагнення до встановлення або підтримання стосунків з іншими людьми, прагнення до контакту і спілкування з ними. Сутність афіліації полягає в самооцінці спілкування. Афіліативне спілкування – таке спілкування, яке дає відчуття задоволення, захоплює, подобається людині.
Метою афіліативного спілкування можу бути прагнення здобути любов партнера у спілкуванні (або принаймні симпатію).
. Мотив досягнення – це прагнення досягти високих результатів і майстерності в діяльності. Мотивація досягнення виявляється у виборі складних завдань і намагання їх виконати.
Успіхи в будь-якій діяльності (у навчанні, спорті, професійні й діяльності) залежать не лише від здібностей, навичок, знань, а й від мотивації досягнення, тобто від прагнення досягти високих результатів у діяльності.
Людина з високим рівнем мотивації досягнень схильна докладати значних зусиль у роботі.
Прагнучи отримати вагомі результати, вона наполегливо працює для досягнення поставлених цілей.
23. Особистість учителя — це стрижньовий, системоутворюючий блок професійної компетентності педагога. Саме він визначає характер цілей і завдань педагогічної діяльності. Це система його ціннісних орієнтацій, мотивів і стилю індивідуальної діяльності та спілкування. Вона визначає унікальність і неповторність людини. У структуру особистості вчителя входять такі якості, як спрямованість і мотивація (соціальна, пізнавальна, професійна — що утримує педагога в цій професії). Особистість визначають і педагогічні здібності, які забезпечують успішне виконання роботи.
Останнім часом прийнято виділяти дві великі групи педагогічних здібностей: перцептивні, власне людинознавчі, які пов'язані з розумінням іншої людини, та управлінські, що лежать в основі впливу на неї. На особистісні прояви вчителя впливають і його характер, темперамент, психологічні стани, у тому числі й тимчасові, і все це складає резерв розвитку його особистості. До узагальнених характеристик можна віднести індивідуальний стиль педагогічної взаємодії педагога з учнями (вихованцями), під яким розуміється стійке поєднання завдань, засобів і способів діяльності та спілкування вчителя як педагога, що визначається його психофізіологічними особливостями й минулим досвідом.
24. Поняття про методи виховання.
Під методами виховання розуміють шляхи дослідження виховних цілей– як способи взаємозв’язаної діяльності вчителя і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки; інші – виховний “інструментарій”.
Крім поняття “метод” виховання існують поняття “прийом” і “засіб” виховання.
Прийом виховання - це частинка методу виховання, один з його елементів, необхідний для ефективного застосування методу в конкретній ситуації.Наприклад, бесіда з учнями будується як ціла система прийомів: прийом яскравого початку, прийом звертання до життєвого досвіду дітей, прийоми утримання і переключення уваги, прийом завершення розмови тощо.
Засоби виховання – надбання матеріальної та духовної культури (художня, наукова література, радіо, телебачення, інтернет, предмети образотворчого, театрального, кіномистецтва та ін.), форми і види виховної роботи (збори, бесіди, конференції, гуртки, ігри, спортивна діяльність) які задіюють під час використання певного методу. Є: бесіда, фронтальна бесіда, індивідуальна бесіда, лекція, диспут, метод прикладу, педагогічна вимога, прохання, довіря, недовіря, натяк, умова, осуд, погроза.
