Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
часть1.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

викликають скисання молока в результаті перетворення молочного цукру (лактози) в молочну кислоту. Звідки й видова назва "lactis".

Міжнародна система класифікації бактерій, представлена у "Bergey’s Manual of determinative bacteriologi", який видається Американським товариством мікробіологів, до складу якого залучають найбільш компетентних спеціалістів усього світу.

За нею царство прокаріот (Procaryotae) ділиться на два відділи: ціанобактерії та бактерії. Кожний відділ ділиться на частини, частини - на порядки, порядки - на родини, родини - на роди, роди - на види.

  1. Морфологія та систематика грибів

Гриби - численна і різноманітна група мікроорганізмів, що широко розповсюджена у природі. Вони не мають хлорофілу і для розвитку їм необхідні готові органічні сполуки. У природі гриби зустрічаються на різних субстратах, у воді, ґрунті. Вони відіграють важливу роль у кругообігу речовин, розкладають і мінералізують органічні сполуки. Гриби дуже різні за формою, розмірами, будовою, місцем проживання, значенням, характером живлення і біологічними особливостями. Більшість грибів за способом живлення є сапрофітами (розвиваються на різних неживих органічних субстра­тах). Поселяючись на харчових продуктах, гриби можуть викликати їх псування. Розвиваючись на промислових матеріалах і виробах, шкірі, деревині, вони спричинюють їх руйнування.

Деякі гриби використовують при виробництві спирту, вина, пива, сирів, хліба, ковбасних виробів, лимонної кислоти, для отримання антибіотиків, ферментних препаратів та ін.

Серед грибів зустрічаються паразити, які розвиваються на живих організмах і викликають захворювання людей, тварин, уражають рослини, наносячи шкоду сільському господарству і лісовим насадженням.

Будова грибів. Тіло грибів (талом) являє собою сплетення тонких розгалужених ниток-гіфів (трубочок), які утворюють міцелій або грибницю.

Мікроскопічні гриби можуть бути багатоклітинними і одноклітинними.

29

У багатоклітинних грибів гіфи розділені поперечними перегородками (септами). У одноклітинних перегородки відсутні, і міцелій є однією дуже розгалуженою клітиною (рис. 11).

Рис. 11. Міцелій гриба: a - одноклітинний; б - багатоклітинний

Гіфи грибів відрізняються розмірами, зовнішнім виглядом, рельєфом поверхні.

Гіфи мають довжину до 10 см і більше, діаметр їх коливається від 1 до 25 мкм. Поверхня гіфів є гладкою, волокнистою, місцями складчастою, з шипами або сітчастою. Гіфи можуть бути прямими, зігнутими, спіралеподібними, із здуттям і заглибленнями, потовщен­нями, короткими відростками-корінцями.

Гіфи ростуть вершиною або корінцями розгалужень. Гіфи, які сильно розгалужуються і розростаються у субстраті або вростають у продукт, утворюють субстратний, внутрішній, вегетативний (ендофітний) міцелій. Функцією субстратного міцелію є всмоктування води і поживних речовин із середовища. Значна частина гіфів розміщена на поверхні субстрату й утворює повітряний, поверхневий (епіфітний) міцелій у вигляді пухнастих, павутинних, тонких, ніжних скупчень або оксамитового нальоту. У повітряному міцелію є плодоносні гіфи, на яких формуються спори. Гіфи деяких грибів можуть щільно переплітатись і, навіть, зростатися між собою. Із щільно переплетених гіфів утворюються плодові тіла, в яких знаходяться органи розмноження.

Плісені розвиваються тільки за наявності повітря, тому цвіллю покривається поверхня продуктів. Всередині продукту плісень з’явля­ється тільки в тих випадках, коли в ньому є пустоти, заповнені повітрям.

Будова клітин грибів подібна до інших рослинних організмів, але у них відсутні пластиди (рис. 12).

ЗО

1.3. Морфологія та систематика грибів

Рис. 12. Будова клітини грибів:

1 - клітинна оболонка; 2 - цитоплазматична мембрана; З - цитоплазма;

4 - ядерна мембрана; 5 -- пори у ядерній мембрані; 6 - ядерця; 7 - вакуоля;

8 - рибосоми; 9 - ендоплазматична сітка; 10- жирові включення; 11 - лізосоми;

12 - мітохондрія; 13- апарат Гольджі

Клітинна стінка у грибів багатошарова, складається переважно з хітину та хітиноподібних речовин, глюканів, білків, ліпідів, полі фосфатів. Зовнішні шари оболонки часто містять пігменти, які надають клітинам різноманітне забарвлення. Цитоплазма являє собою гідрофільний колоїд, що містить структурні білки і не пов’язані з органоїдами ферменти, амінокислоти, вуглеводи і ліпіди. Цитоплазматична мембрана, яка розміщена під клітинною стінкою, тришарова, складається із білків і ліпідів, регулює надходження речовин із навколишнього середовища у клітину, відокремлює цитоплазму від клітинної стінки.

У грибній клітині, залежно від виду грибів, може бути одне, два або декілька ядер. Ядра звичайно дрібні (2-3 мкм у діаметрі) і різноманітні за формою. Вони мають подвійну мембрану, ядерний сік, ядерце і хромосоми. Ядро є носієм спадкових властивостей гриба і контролює процеси життєдіяльності цитоплазми за допомогою генів, дезоксирибонуклеїнової (ДНК) і рибонуклеїнової (РНК) кислот.

Ендоплазматична сітка являє собою систему білково-ліпоїдних трубочок, які пронизують цитоплазму, зв’язана з цитоплазматичною мембраною і мембраною ядра, виконує циркуляційну і синтетичну функції.

31

Мітохондрії - найважливіші органели клітини. Вони заповнені стромою і оточені двошаровою білково-ліпоїдною мембраною. Внутрішня мембрана випинається всередину, утворюючи кристи. На поверхні кристи і в стромі мітохондрій розміщена велика кількість ферментів, які здійснюють біологічне окиснення органічних речовин. При цьому виділяється енергія, яка частково запасається в макрозв’язках АТФ. Форма і кількість мітохондрій залежать від фізіологічного стану клітини та умов культивування гриба.

Рибосоми - дрібні кулясті тільця, які складаються з білка і матричної РНК. Вони утворюються в ядерці, потім виходять із нього і розташовуються в ядрі, цитоплазмі, мітохондріях, і на поверхні ендоплазматичної сітки, беруть участь у синтезі білка.

Лізосоми - дрібні органоїди клітини, які містять ферменти і здійснюють розщеплення поживних речовин, що надійшли.

Апарат Гольджі виконує функцію транспорту речовин і видалення з клітини продуктів обміну.

У клітини грибів є вакуолі, заповнені клітинним соком; запасні поживні речовини такі як глікоген - дрібними гранулами рівномірно розміщений по всій цитоплазмі; поліфосфати - знаходяться у колоїдному стані у вакуолях; ліпоїди і жирові речовини мають вигляд крапельок.

Розмноження грибів. Особливістю грибів є різноманітність способів і органів розмноження. Один і той же гриб може мати декілька форм розмноження.

Гриби розмножуються вегетативним, нестатевим і статевим шляхом.

Вегетативним шляхом гриби розмножуються будь-якими шматками міцелію, що потрапляють на поживне середовище.

При нестатевому і статевому розмноженні гриби на певній стадії свого розвитку утворюють спори.

Нестатевим способом деякі багатоклітинні гриби розмно­жуються за допомогою оїдій (артроспор) - окремих овальних клітин міцелію, які відокремлюються з кінця гіфів. Кожна така клітина є початком нового міцелію (рис. 13).

32

Рис 13. Органи нестатевого розмноження грибів: a - оїдії; б - конідієносець (1) зі стеригмами (2) і конідіями (3); в - спорангієносець зі спорангієм (4) і сгюрангісспорами (5)

У грибів з багатоклітинним міцелієм спори утворюються на вершині плодоносних гіф, які називають конідієносцями. На них розташовані спеціальні клітини витягнутої, шишкоподібної форми (стеригми) на яких знаходяться конідії- зовнішні спори (екзоспори).

Конідії можуть бути розміщені поодиноко, групами, ланцюжками, у вигляді булави, китиці. Після дозрівання конідії осипаються, а коли потрапляють на живильне середовище, проростають у новий міцелій гриба (рис. 14).

Рис. 14. Міцелій гриба, який розвивається зі спори

У одноклітинних грибів утворюються спорангії зі спорами. Спорангії - це особливі клітини, що мають великі розміри, кулясту форму і розташовані на особливих довгих плодоносних гіфах міцелію спорангієносцях. Спорангієносці завжди піднімаються догори, тоді як міцелій стелиться по поверхні субстрату. У середині спорангіїв міститься безліч спор, що називаються спорангієспорами.

Базидії та аскуси інколи розташовуються на міцелії поодиноко, але частіше вони розвиваються групами чи шарами в особливих плодових тілах, що складаються із щільно переплетених гіф.

33

За формою, будовою і забарвленням плодові тіла дуже різноманітні. Спорангієспори утворюються шляхом розпаду багатоядерної цитоплазми на окремі частини.

У деяких грибів в спорангіях утворюються рухомі спори, які називають зооспорами. Коли спорангії дозрівають, вони розтріс­куються і з них висипаються спори. Попадаючи на поживне сере­довище, спора спочатку набрякає, а потім в одному чи кількох місцях на її поверхні утворюються нарости, які, розростаючись, починають розгалужуватись і дають початок новому міцелію.

Спорангії та конідії мають завжди те чи інше забарвлення, завдяки чому весь гриб здається забарвленим у зелений, чорний, брунатний чи якийсь інший колір. Міцелій же гриба завжди безбарвний. Тому молодий гриб, який ще не почав плодоносити, видається білим.

При статевому розмноженні грибів утворенню спор передує злиття двох клітин. Утворена нова клітина розростається, покри­вається грубою багатошаровою темною оболонкою і перетворюється на спору, яка називається зиготою або зигоспорою (рис. 15).

Рис. 15. Органи статевого спороношення плісеневих грибів:

1 - базидія з базидіоспорами; 2 - аскус з аскоспорами; З - зигота

У деяких вищих багатоклітинних грибів при статевому процесі як орган розмноження утворюються базидії зі спорами, у інших - сумки (аскуси) зі спорами.

Базидії - це вирости (зазвичай чотири), на яких утворюється по одній спорі. Такі спори називаються базидіоспорами.

Аскуси мають вигляд циліндричних клітин, всередині яких знаходяться спори (звичайно вісім), які називають аскоспорами.

*

34

У циклі розвитку деяких грибів спостерігається утворення хла-мідоспор і склероцій. Хламідоспори являють собою ущільнені, покри­ті грубою оболонкою окремі ділянки гіф. Склероції мають вигляд твердих утворень із щільно переплетених гіф різної форми і розмірів.

Систематика грибів. Природна систематика грибів відно­ситься до найбільш складних і теоретичних проблем мікології. Дотепер усе ще немає єдиної загальноприйнятої системи.

Відомо понад 100 тис. видів грибів. Вони виділені у самостійний відділ нижчих рослин Fungi, царство Mycota, яке поділяють на два відділи: слизові гриби (Myxomycota) і власне (істинні, справжні) гриби (Eumycota).

Слизові гриби об’єднують своєрідну групу, яка не має клітинної будови. Вегетативне тіло їх являє собою голу цитоплазму з численними ядрами. У циклі розвитку спостерігається утворення плодових тіл зі спорами.

Справжні гриби залежно від характеру і способу розмноження, морфологічних і біологічних особливостей поділяють на шість класів: хітридіоміцети, ооміцети, зигоміцети, аскоміцети і дейтероміцети. Класи в свою чергу діляться на порядки, родини, роди і види.

Клас Хітридіоміцети (Chitridiomycetes) - найпримітивніші гриби, у яких дуже слабо розвинутий міцелій. Розмножуються вони безстатево - одно джгутиковими зооспорами. їх нараховується близько 300 видів. Більшість грибів цього класу є внутріклітинними паразитами нижчих та вищих рослин. У пошкоджених органах та клітинах рослин вони утворюють особливі спори-цисти з дуже щільними та товстими оболонками.

Одним із представників цього класу є гриб сінхітріум (Synchitrium endobioticum), який викликає рак картоплі. На пошкоджених бульбах біля вічок утворюються м’ясисті нарости (пухлини) різного розміру з нерівною горбкуватою поверхнею. В цих наростах міститься значна кількість спор гриба - цист з товстою тришаровою оболонкою золотистого кольору. При руйнуванні наростів цисти потрапляють у ґрунт і там перезимовують. Навесні вони проростають і утворюють рухомі зооспори, які й заражають молоді рослини (рис. 16).

35

Рис. 16. Рак картоплі:

1 - уражений кущ; 2 - листкова форма раку; З - уражені вічка; 4 - циста і вихід зооспор; 5 - паразит у рослині; б - сорус зооспорангіїв; 7 - вихід зооспор, їх популяція; 8 - уражені рослини; 9 - цисти; 10- зооспори

36

Гриб альпідіум (Olpidium brassicae) є збудником чорної ніжки капусти. Цей внутрішньоклітинний паразит поселяється у кореневій шийці рослин і зумовлює їх відмирання. Вегетативне тіло гриба на певному етапі розвитку покривається оболонкою, перетворюючись у один або декілька зооспорангіїв. Зооспори, що виходять із зооспорангіїв прискорюють зараження рослин (рис. 17).

Рис. 17. Olpidium brassicae на капустяній розсаді:

1 - уражені рослини капусти; 2 - зооспорангій у клітині господаря; З - зооспори

Клас Ооміцети (Oomycetes). Об’єднує гриби з добре розвиненим міцелієм. Розмножуються гриби цього класу конідіями, а також зооспорами, які мають два джгутики. Статеве розмноження - по типу утворення ооспор.

Типовими представниками ооміцетів є плазмо пара і фітофтора. Плазмо пара (Plasmopara viticola) - збудник мільдью (несправжньої борошнистої роси) винограду. Гриб уражає листя й ягоди. У місцях Ураження рослини виникають хлорозні, буруваті або сіруваті плями. При загальному ураженні спостерігається деформація окремих органів або всієї рослини. Міцелій гриба розвивається всередині клітини, а на поверхню листків виходять конідієносці з конідіями, що Утворюють павутинний наліт. У другій половині літа у тканинах рослини виникають ооспори паразита, що зимують у рослинних залишках, а навесні проростають (рис. 18).

37

Рис. 18. Плазмо пара (Plasmopara viticola) на винограді:

1 - уражений листок; 2 - уражене гроно винограду; 3 - конідіальне споро ношення; 4 - утворення спор; 5 - зооспора;

6 - проникнення гриба у клітину

Фітофтора (Phytophthora infestans) або картопляний гриб пошкоджує бульби і бадилля картоплі. Міцелій гриба викликає відми­рання клітин рослини. На поверхні уражених ділянок з’являється білуватий пушок, який складається із маси спорангієносців. Спорангії мають овальну, яйцевидну або лимоноподібну форму. У вологому середовищі утворюють зооспори, у сухому спорангій безпосередньо проростає у гіфу. Фітофтора є причиною масового псування картоплі при зберіганні. Вона не передається на здорові бульби, але є причиною зниження імунітету (стійкості) картоплі до інших захворювань.

Клас Зигоміцети (Zigomycetes) об’єднує гриби, які мають добре розвинений одноклітинний міцелій. Нестатево вони розмножуються за допомогою нерухомих спорангієспор, статево - зигоспорами. Зигоміцети є збудниками псування харчових продуктів, фруктів,

38

овочів, зустрічаються на стінах сирих приміщень, у людей і тварин викликають ураження очей, легенів та інших органів.

До цього класу відносять широко розповсюджені у природі гриби роду мукор, різопус і тамнідіум.

Гриби роду мукор (Mucor) утворюють великі спорангії на одиничних простих або розгалужених спорангієносцях (рис. 19). Види цього роду відрізняються між собою розмірами, формою і забарвленням спорангієспор. Мукорові гриби найчастіше пошкоджують продукти, багаті на крохмаль, зволожені текстильні товари, шкіру, шпалери, спричиняючи їх пліснявіння.

Рис. 19. Спорангіеносці зигоміцетів: a - Mukor; б - Rhizopus; в - Thamnidium

Деякі мукорові гриби продукують органічні кислоти, ферменти, зброджують цукор в етиловий спирт і мають практичне значення, зустрічаються мукорові гриби-паразити, які є збудниками хвороб людей і тварин.

Гриби роду різопус (Rhizopus) утворюють міцелій від якого відходять гіфи (столони), які стеляться та нагадують вуса суниці. За допомогою столонів гриб прикріплюється до субстрату товстими коренеподібними утвореннями - ризоїдами. При їх розвитку формується вузол, від якого відходять спорангієносці подібні до кущика. Спорангії великі, темно-бурого кольору, мають вигляд чорних головок. Різопус розповсюджується дуже швидко, уражає фрукти, овочі, ягоди, спричинює повний розклад тканин.

39

Плісеневі гриби роду тамнідіум (Thamnidium) формують спорангії двох видів. На верхівці спорангієносця утворюється великий багато споровий спорангій, а на бокових гілках розвиваються дрібні спорангії (спорангіоли) з відносно невеликою кількістю спор.

Клас Аскоміцети (Ascomycetes) або сумчасті гриби нараховує більше ЗО тис. видів. Ці гриби мають добре розвинений багатоклі­тинний міцелій. У деяких видів вегетативне тіло представлене міцелієм, що брунькує. У сумчастих грибів, за винятком голо сумчастих, при розмноженні безстатевим шляхом утворюються конідії, іноді вегетативно - оїдії та хламідоспори. Загальною ознакою всього класу є наявність сумок, всередині яких у результаті статевого процесу утворюються аскоспори.

Залежно від місця розташування сумок і характеру їх утворення клас аскоміцети поділяють на голосумчасті, у яких відсутні плодові тіла і сумки розташовуються поодиноко або шарами безпосередньо на міцелії та плодосумчасті, у яких сумки утворюються в справжніх плодових тілах.

Представниками голосумчастих грибів є гриби роду ендоміцес (Endomyces). Міцелій їх часто розпадається на окремі клітини, які розмножуються брунькуванням. Гриб еремотеціум Ешбі (Eremothecium ashby) використовують для промислового отримання рибофлавіну (вітаміну В2).

Важливими представниками неміцеліальних голосумчастих грибів є дріжджі.

До плодосумчастих грибів відносяться широко розповсюджені гриби родів аспергилус (Aspergillus) і пеніциліум (РепісіПіит).

Гриби роду Aspergillus утворюють переважно безколірний міцелій. Розмножуються вони конідіями, які мають кулясту форму і сіро-зелене, жовто-зелене, сіро-буре, жовто-коричневе або інше забарвлення. Молоді конідії світло-зелені, а потім темніють. Аспергил часто зустрічається на зерні, борошні, хлібі. Він є збудником псування різних харчових продуктів, паперу, текстилю, промислових виробів, тари.

Деякі види грибів аспергилус використовують у промисловості, зокрема, Asp. oryzae і Asp. awamori - для одержання ферментних препаратів (амілаз, пектиназ, глюкооксидаз), Asp. niger - при вироб­ництві лимонної та глюконової кислот, Asp. terreus - ітакової кислоти. Зустрічаються аспергили, які продукують афлатоксини - отруйні речовини, що сприяють утворенню пухлин. Окремі аспергили є

40

збудником аспергильозів у людей і тварин, при яких уражаються дихальні шляхи, шкіра, слизові порожнини рота, носа тощо.

Гриби роду Peniciliium утворюють багатоклітинний безколірний розгалужений міцелій. На верхівках гіф розміщені стеригми з ланцюжками конідій, сіро-зеленого, сіро-бурого, зеленого, жовто- зеленого, голубого забарвлення або безколірні, які нагадують пензлик. Пеніцилові гриби, розвиваючись на харчових продуктах та інших товарах, викликають їх пліснявіння, особливо в умовах з високою вологістю.

Важливе значення мають гриби Pen. notatum та Pen. Chryso- genum, які є продуцентами антибіотика пеніциліну, Pen. griseofulvum - грізеофульвіну. Плісені Pen. rogueforti та Pen. camamberti використовують у виробництві специфічних сирів рокфор і камамбер.

До аскоміцетів відносять також споринью (Claviceps purpurea). Цей гриб паразитує на злаках, особливо на житі. Тверді, подібні до ріжок тіла темно-фіолетового кольору, що трапляються на колосках серед звичайних зерен, є щільними переплетеннями гіф, так званими склероціями цього гриба. Опалі на землю склероції зимують у полі, а навесні проростають і утворюють спори. Останні переносяться вітром на квітки злаків. Тут вони проростають у міцелій і руйнують квітки. Комахи, перелітаючи з однієї квітки на іншу, переносять конідії та заражають інші колоски. Ріжки значно знижують урожай, а борошно із зерна з домішкою ріжок - отруйне, оскільки містить токсичні алкалоїди.

Розповсюдженим і небезпечним є гриб склеротинія (Sclerotinia) - збудник білої гнилі фруктів і овочів при зберіганні та вентурія (Venturia) - збудник парші яблук і груш.

До плодосумчастих грибів відносять трюфелі й зморшки, пло­дові тіла яких споживають, а також строчки, які є умовно їстівними.

Клас Базидіоміцети (Basidiomycetes) - є, численною групою багатоклітинних грибів, яка нараховує біля ЗО тис. видів. Нестатеве розмноження конідіями у них спостерігається рідко. Статево базидіоміцети розмножуються базидіоспорами, які утворюються у базидіях. Базидії за будовою є одноклітинні та багатоклітинні.

Базидіальні гриби з одноклітинними базидіями утворюють на коротких виростах (стеригмах) чотири базидіоспори. Базидії розташовані на великих плодових тілах шарами. До цієї групи базидіоміцетів належать шапкові та домові гриби і трутовики.

41

Шапкові гриби складаються із плодового тіла і міцелію, який розвивається у ґрунті. Плодове тіло має шапку і ніжку. За будовою шапкові гриби поділяють на пластинчасті (сироїжка, опеньок) та трубчасті (білий гриб, моховик, підберезник). На бокових поверхнях пластинок і на внутрішніх стінках трубочок знаходяться базидії зі спорами.

Трутовики - гриби, які уражують деревину. На стовбурах дерев вони утворюють плодові тіла різної форми, величини, консистенції та забарвлення. Міцелій гриба живе у стовбурі дерев, утворює в них пустоти і тріщини (рис. 20).

Рис. 20. Справжній трутовик (Fomes fomentarius):

1 - схема поширення гнилі в стовбурі; 2 - розтин через плодове тіло;

З - базидіоспори; 4 - округлі пори; 5 - гіфи, які утворюються в старих порах

Домові гриби є шкідниками дерев’яних частин будівель. На поверхні ураженої деревини утворюється білий ватоподібний міцелій з жовтуватими або рожевими плямами і краплями водянистої рідини. Домові гриби утворюють щільні тяжі із зрослих гіф довжиною декіль­ка метрів. Плодові тіла утворюються рідко і мають м’ясистоплівчасту структуру. Порожня деревина стає м’якою і загниває.

Базидіальні гриби з багатоклітинними базидіями переважно не мають плодових тіл, утворюють чотири витягнуті клітини, на яких

42

знаходяться по одній базидіоспорі. До них відносять головневі та іржасті гриби.

Головневі гриби уражають пшеницю, жито, кукурудзу. Міцелій заражає рослину під час проростання зерна або при утворенні моло­дих пагонів. Уражені частини злакових рослин виглядають обвугле­ними або попеченими через наявність у них великої маси темних хламідоспор.

Іржасті гриби уражають культурні рослини і характеризуються різноманітністю форм спороношення. На окремих частинах рослин з’являються іржаві плями, які обумовлені наявністю у міцелію і спорах цих грибів крапель олії оранжевого забарвлення.

Клас Дейтероміцети або недосконалі гриби (Deuteromyces, Fungi imperfecti) нараховує близько 25 тис. видів. Ці гриби утворюють багатоклітинний септований міцелій. Недосконалими їх називають тому, що розмножуються вони тільки вегетативно конідіями і шляхом поділу міцелію.

Недосконалі гриби паразитують на культурних рослинах, є збудниками псування харчових продуктів, пліснявіння бавовняних тканин, вовни, паперу тощо, деякі викликають захворювання шкіри (дерматомікози) у людей.

Альтернарія (Alternaria) викликає чорну гниль фруктів, овочів, поражає м’ясо, молочні продукти у вигляді чорних плям. Гриб утво­рює великі, багатоклітинні, темного кольору конідії грушоподібної або загострено витягнутої форми, які розміщені поодиноко або короткими ланцюжками на бокових гілках вегетативних гіф, які виконують функцію конідієносців (рис. 21 д).

Ботрітіс (Botritis) уражає плоди, ягоди, овочі у вигляді пухнастого сірого нальоту, при цьому їх тканини стають водя­нистими, м’якими і буріють. Гриб утворює деревоподібні розгалужені конідієносці, які на кінцях несуть велику кількість одноклітинних конідій. На міцелії часом утворюються чорні склероції.

Кладоспоріум (Cladosporium) має слабо розвинений міцелій, на повітряних гіфах якого формуються великі округлі або овальні оливково-зелені конідії у вигляді гроноподібних скупчень. Пліснява уражає м’ясо, м’ясні вироби, сири, масло, бавовняне волокно у вигляді чорних плям (рис. 21 а).

Катенулярія (Catenularia) - шоколадно-коричнева пліснява, яка утворює дрібні, блискучі коричневі конідії, які відходять від кінцевих

43

ниток повітряного міцелію у вигляді довгих ланцюжків. Деякі види є збудниками псування вершкового масла (рис. 21 б).

a - кладоспоріум

б - катенулярія

в - молочна плісень

г - фома

д - Альтернарія

Рис. 21. Недосконалі гриби

Монілія (Monilia) - гриб, який не має справжніх конідієносців. конідії розташовані на коротких відростках міцелію і сполучені у прості або розгалужені ланцюжки. Його вважають перехідною формою від одноклітинних грибів, що брунькуються, до багато­клітинних. Монілія є активним збудником псування фруктів.

Оїдіум (Oidium) утворює розгалужений білий міцелій, гіфи якого розпадаються на оїдії. Один з видів цього гриба Oidium lactis утворює пухнасту плівку на кисломолочних продуктах, сирі, квашених овочах, яка надає їм неприємного запаху і смаку (рис. 21 в).

Гриб Фома (Phoma) є збудником псування різних харчових продуктів і рослин. Він утворює безколірні одноклітинні конідії різної форми (рис. 21 г).

44