2.1.4 Хроматографічні методи

Хроматографія – це динамічний сорбційний спосіб розділення сумішей, оснований на розподілі речовини між двома фазами, одна з яких рухома, а інша – нерухома, і пов’язаний з багатократним повторенням сорбційних і десорбційних актів. Нерухомою фазою звичайно служить тверда речовина (сорбент) або плівка рідини, нанесена на тверду речовину. Рухомою фазою є рідина або газ, що протікає крізь нерухому фазу.

Відмітною особливістю хроматографічних методів є їх універсальність, тобто можливість використання для: • очищення речовин; • концентрування речовин із сильно розбавлених розчинів; • розділення складних сумішей органічних і неорганічних речовин; • ідентифікація речовин; • визначення кількісного складу.

Істотна перевага хроматографічного методу полягає в тому, що, на відміну від інших методів розділення, виділення і концентрування, він дозволяє одночасно проводити ідентифікацію і кількісне визначення компонентів суміші, яку розділяють. [7., с.380]

2.2 Визначення лужності питної води

Лужність води – це її здатність нейтралізувати кислоти. Лужність зумовлена вмістом у воді основ (лугів), солей карбонатної кислоти, а також органічних основ та аніонів органічних кислот. Основами (лугами) найчастіше бувають гідроксиди натрію, калію, кальцію, магнію; основними солями – карбонати і бікарбонати цих металів. Лужність виражають у міліеквівалентах на літр. Вода з високою лужністю шкідлива для вживання та сільськогосподарського використання. За наявності вільного хлору його видаляють фільтруванням через шар активного вугілля або додаванням до проби тіосульфату натрію.

Визначення загальної лужності.

Загальна лужність води - це сума аніонів ОН^-, НСО^3-, СО3^2- та слабких кислот, які утворюють хлориди або сульфати під час взаємодії з соляною або сірчаною кислотою. Визначати лужність треба безпосередньо після відбору води, але не пізніше ніж через 24 години.

Ґрунтується визначення лужності на титруванні проби води робочим розчином кислоти (HCl або H₂SO₄) до певних значень рН, фіксованих за допомогою кольорових індикаторів або рН-метрично.

Посуд та прилади: піпетки місткістю 100 мл; колби конічні місткістю 250 мл; рН-метр зі скляним та каломельним електродами; пристрій для продування стисненого повітря через воду, яка міститься в колбі.

Реактиви та матеріали: 0,1 н розчин соляної або сульфатної кислоти, індикатор метилоранж.

Методика визначення: 100 мл проби титрують 0,1 н розчином соляної кислоти в присутності метилоранжу до переходу забарвлення з жовтого у золотисто-рожеве. Для точного визначення лужності у процесі титрування проби продувають повітрям для видалення діоксиду вуглецю.

Розрахунок результатів:

Загальну лужність води, розраховують за формулою:

де, С_HCl- нормальна концентрація робочого розчину HCl, моль ̸ дм³;

V_2HCl- об’єм робочого розчину 0,1Н HCl, витраченого на титрування в присутності метилового оранжевого, см³;

V_H2O – об’єм проби води взятої для дослідження, см³;

Визначення вільної лужності.

Посуд та прилади: піпетки місткістю 100 мл; колби конічні місткістю 250 мл; рН-метр зі скляним та каломельним електродами; пристрій для продування стисненого повітря через воду, яка міститься в колбі.

Реактиви та матеріали: 0,1 н розчин соляної або сірчаної кислоти, індикатор фенолфталеїн.

Методика визначення: 100 мл досліджуваної проби титрують 0,1н розчином соляної або сірчаної кислоти в присутності 5 - 10 крапель фенолфталеїну до знебарвлення розчину.

Розрахунок результатів:

Загальну лужність води, розраховують за формулою:

де, С_HCl- нормальна концентрація розчину HCl, моль ̸ дм³;

V_{1 HCl}- об’єм 0,1Н HCl, витраченого на титрування у присутності фенолфталеїну, см³;

V_H2O – об’єм проби води взятої для дослідження, см³; [1., с.4]

2.3 Результати досліджень.

Для визначення лужності відібрали 3 види питної води. Перший зразок – це вода із криниці, взята за адресою м. Житомир, Корбутівка, провулок Цюрупи, 3А. Другий зразок – це вода з під крану - був відібраний в лабораторії ЖДТУ. Третій зразок – не газована, бутильована вода фірми «Себек», придбана в супермаркеті «Люцина». Відповідно №1; №2; №3;.

З кожним зразком води було проведено досліди не менше трьох разів або до того моменту, поки кількість витраченої кислоти відрізнялись між собою не більше ніж на 0,1-0,2 см³.

Визначали загальну лужність наступним шляхом:

В конічну колбу місткістю 250 см³було відмірено піпеткою 100 см³ попередньо підготовленої досліджуваної води, після чого додали 2-3 краплі метилового оранжевого і титрував робочим розчином 0,1НHCl до переходу забарвлення від жовтого до золотисто-рожевого. Результати досліду наведені в таблиці 3.

Таблиця 2.1

Визначення кількості витраченого робочого розчину 0,1Н НCl на титрування.

Номер досліду	Кількість витраченого робочого розчину 0,1Н HCl на титрування, см3
	Кринична вода	Бутильована вода	Вода з під крану
Дослід №1	5,3	6,1	4,3
Дослід №2	5,5	6,2	4,4
Дослід №3	5,4	6,2	4,3
Середня кількість	5,4	6,1	4,3

Далі проводились розрахунки загальної лужності води за формулою:

Отриманні результати були наведені в таблиці 4.

Таблиця 2.2

Загальна лужність питної води різних зразків

Види питної води
Кринична вода	Бутильована вода	Вода з під крану
5,4	6,1	4,3

Що стосується даних із наведеної таблиці можна сказати, що тільки один вид питної задовольняє потреби Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною"

(ДСанПіН 2.2.4-171-10), а саме це бутильована вода фірми «Себек». За державними санітарними нормами та правилами загальна лужність води повинна не перевищувати показник 6,5, але й не бути меншою ніж 6,0.

Отже що стосується цього, то можна сказати, що корисною для вживання можна вважали лише бутильовану воду із всіх трьох відібраних зразків. Інші види води мають понижену загальну лужність, тобто таку воду не рекомендовано до вживання, так як це середовище здатне спровокувати велику кількість хвороб, а також є ідеальним середовищем для розмноження паразитів.