- •Міністерство освіти і науки України
- •Москвіна т.П.
- •Житомир – 2007
- •Загальна характеристика аномальних дітей. Основні закономірності вікового розвитку дитини
- •Предмет та завдання дефектології
- •Взаємозв’язок дефектології з іншими галузями знань
- •Становлення і розвиток дефектології як науки
- •Причини виникнення дитячих аномалій
- •Головні закономірності психічного розвитку аномальної дитини
- •Діти з порушенням аналізаторів Діти з порушення слуху
- •Класифікація глухих і приглухуватих дітей
- •Педагогічна класифікація дітей з порушенням слуху р.М. Боскіс
- •Діти з порушенням зору.
- •Діти з порушеннями інтелектуального розвитку
- •Класифікація олігофреній за глибиною дефекту.
- •Діти з порушенням мовлення.
- •З історії розвитку логопедичної допомоги дітям
- •Мовленнєві порушення
- •Класифікація заїкання
- •Діти з затримкою психічного розвитку /зпр/.
- •Діагностика зпр
- •Діти з комплексними порушеннями Сліпоглухонімі діти.
- •Діти з поєднанням сенсорного та інтелектуального дефектів.
- •Діти з порушенням опорно – рухового апарату
- •Реактивні стани
- •Порушення спілкування
- •Класифікація рда (Росія, 1987 р.)
- •Конфліктні переживання
- •Діти з психопатичними формами поведінки
- •Акцентуації характеру (особистості)
- •Основні напрямки діяльності мппк
- •Порядок роботи комісії
- •Склад комісії
- •Установи для аномальних дітей
- •Заклади системи Міністерств освіти, соціального забезпечення і охорони здоров’я
- •Педагог-дефектолог
- •Словник спеціальних скорочень
- •Словник спеціальних термінів
- •Використана література
Педагог-дефектолог
Навчально-виховну та корекційну роботу в спеціальних закладах для аномальних дітей здійснюють педагоги-дефектологи. Їм належить вирішальна роль у підготовці учнів до самостійного трудового життя на основі корекції розвитку особистості дитини, зокрема її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери, системи потреб та мотивів, фізичного розвитку.
Закладаючи основи корекційної педагогіки, В. Кащенко, насамперед, висував соціально-професійні вимоги до особистості дефектолога-практика. На його думку, кожен педагог спеціальної школи має усвідомити, що його робота ґрунтується на таких положеннях:
по-перше, ця діяльність вкрай соціально необхідна;
по-друге, педагог має опанувати широкий спектр професійних знань, зокрема, чітко знати соціальні фактори, що визначають розвиток дитини;
по-третє, необхідно заволодіти дитячим середовищем, конкретною соціальною ситуацією. Це визначальне завдання педагога.
Педагог-дефектолог повинен демонструвати високі зразки моральності, етичної та естетичної культури, організованості, громадянської зрілості. Інтерес до особистості вчителя, позитивне ставлення до нього є важливим факторами, які визначають ставлення аномальних дітей до того чи іншого навчального предмета.
Педагог-дефектолог – людина, авторитетне оціночне судження якої з приводу поведцнки дитини є для неї дуже важливим, бо впливає на положення учня в системі стосунків між членами дитячого колективу.
Аномальні діти відчувають потребу в спілкуванні з вчителем; якщо ця потреба не задовольняється, то виникають порушення дисципліни, щоб привернути до себе увагу.
Дефектологи повинні проводити спеціальну роботу, спрямовану на максимально можливу корекцію недоліків психофізичного розвитку аномальних дітей, на їх всебічний компенсаторний розвиток з метою забезпечення соціалізації та соціальної адаптації вихованців. Для цього необхідні знання особливостей розвитку кожної категорії аномальних дітей та оволодіння системою тих специфічних психолого-педагогічних засобів компенсаторно-корекційної роботи, які розроблені у відповідних галузях наукової та практичної дефектології.
Дефектологові необхідні такі якості, котрі б відповідали вимогам суспільства до людини, якій доручено справу виховання громадянина. Педагогу-дефектологу мають бути притаманні такі якості: чуйність, терпіння, наполегливість, твердість, послідовність, організованість, педагогічний такт.
Словник спеціальних скорочень
ВВМ –неважкі вади мовлення.
ВНД – вища нервова діяльність.
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я.
ДЦП – дитячий церебральний параліч.
ЗПР – затримка психічного розвитку.
ЗВМ – значні вади мовлення.
ЛФК – лікувальна фізкультура.
МПК – медико-психолого-педагогічна комісія.
НЗМ – незначні вади мовлення.
НКП – навчальні комп’юторні програми.
ПМР – порушення мовленнєвого розвитку.
РДА – ранній дитячий аутизм.
ЦНС – центральна нервова система.
Словник спеціальних термінів
А Абулія – хворобливе ослаблення волі, виступає як безвольність, незібраність, невміння спрямовувати зусилля на досягнення мети.
Аграматизм – порушення мовної діяльності, це неправильне використання мовних елементів і форм.
Аграфія – розлад мови, що виявляється у повній втраті здатності писати або значних дефектів на письмі (перекручення слів, пропуски складів і літер, нездатність сполучати літери і склади у словах).
Агнозія – розлад процесів впізнавання подразників, який полягає в тому, що при збереженні зорового, слухового, дотикового аналізаторів порушується пізнання видимого, чутого, відчутного на дотик тощо. Порушується пізнавання частин власного тіла, що виникає внаслідок руйнування коркових зон головного мозку.
Адаптація – це зміна чутливості внаслідок тривало діючого подразника. Це пристосування поведінки та будови живих організмів до умов існування. Адаптованість – здатність правильно і швидко реагувати на зміну цих умов.
Адитивна поведінка – негативний вид поведінки, зумовлений залежністю від різних хибних пристрастей. Спричиняється хімічними речовинами (наркотики, їжа), емоційними залежностями (комп’ютерні ігри, азартні ігри).
Ажитований – збуджений.
Акалькулія – порушення здатності лічити, яке виникає внаслідок недорозвитку або осередок ураження тіменно-потиличниій області лівої півкулі головного мозку.
Акцентуації – це крайні варіанти норми. А. характеру – стійкі характерологічні відхилення, які не виходять за межі норми.
Амбівалентність – спотворення волової сфери, коли у хворого одночасно мають місце два протилежні спонукання.
Амімія – відсутність виразних рухів мускулатури обличчя.
Ангедонія – відсутність почуття задоволення.
Андрогенія – поєднання у людини традиційних чоловічих і жіночих якостей.
Анестезія – повна втрата чутливості до подразників при відсутності органічних змін у рецепторах, провідних шляхах і кірковому центрі аналізаторів.
Анорексія – повна відсутність відчуття голоду з відмовою від їжі.
Анослія – втрата нюху, чутливості до запахів, що виникає на базі ураження нюхового аналізатора (хвороби носа, горла, вуха, алергія, нервові розлади тощо).
Антиципація – здатність передбачати результати дій, наслідки поведінки, вчинків до того як вони здійсненні. А. ґрунтується на здатності моделювати характер і результат на основі інтелектуальної діяльності, інтуїції, знань та практичного досвіду.
Апраксія – нездібність здійснення складної цілеспрямованої дії (одягтись, застебнути ґудзики тощо) при відсутності парезу або паралічу. Хворий втрачає здатність користатися предметами за призначенням, наприклад одягнутися, запалити сірник.
Арифмомания – считать окна, двери, ступеньки.
Артикуляція – робота органів мови, при проголошенні того чи іншого звука.
Асертивна людина – самодостатня людина, з якостями впевненості, відповідальності, гідності. Асертивна поведінка – система вчинків, які визначаються контролем над ситуацією і правильним прийняттям рішень на вчинок.
Асертивність – соц-психологічна якість, риса характеру, життєва позиція людини. Це своєчасна організація волі, інтелекту, емоцій.
Астенія – нервово-психічна слабкість, яка виникла внаслідок інфекційного соматичного захворювання або травматичного ураження мозку і виявляється у втомлюваності, роздратованості і зниженої працездатності.
Астереогноз – порушення узнавання предметів при обмацуванні їх із закритими очима (тактильна агнозія).
Атаксія – порушення координації рухів: рівновага при стоянні, дрижання кінцівок.
Атонія – втрата тонусу м’язів.
Аудіологія – вчення про слух.
Аутоагресія – вид саморуйнівної поведінки. Агресивність спрямована на себе.
Афект – нервово-психічне збудження, виникає при травмуючих обставинах.
Афонія – відсутність голосу при збереженні мови (шепіт), при захворюванні гортані, при істерії.
Б Брайлевська система навчання – система навчання грамоти сліпих, яка заснована на рельєфно-крапковому шрифті.
Брока центр – руховий центр мовлення. При його порушенні людина розуміє мову, але втрачає здатність вимовляти слова.
В Векслера тест (шкала Векслера для вимірювання інтелекту, тест інтелекту Векслера) – група психодіагностичних методик для визначення рівня розумового розвитку (130 і більше – досить рівень інтелекту, 120-129 – високий, 110-119 – “хороша” норма, 90-109 – середній рівень, 80-89 – знижена норма, 70-79 – граничний рівень розвитку, 69 і менше – розумовий дефект.
Верніке центр – слухомовна зона кори головного мозку. При порушеннях цього центру людина не втрачає здатності вимовляти слова, але не розуміє мови інших людей.
Вестибулярний апарат – периферична ділянка органа чуття, положення й руху тіла в просторі. Міститься у внутрішньому вусі.
Г Габітуація – це звикання, коли певні подразники стають настільки звичними, що перестають впливати на активність вищих відділів мозку.
Гальмівний тип – слабкий тип нервової системи, сильно розвинений пасивно-оборонний рефлекс і слабкість нервових процесів.
Галюцинації – чуттєво-суб’єктивне переживання, сприймання образів, предметів і явищ, яких у реальному житті не існує.
Генезис – поняття, пов’язане з моментом виникнення і розвитку Це першопочаток, базується на аналізі сукупності усіх чинників виникнення і розвитку.
Геронтофілія – статевий потяг до людей похилого віку.
Гідроцефалія – водянка головного мозку, збільшення кількості спинномозкової рідини в черепній порожнині. Є вроджена і набута гідроцефалія. Призводить до розумової відсталості.
Гіпербулія – порушення поведінки у вигляді рухового розгальмування.
Гіпермнезія – посилення пам’яті.
Гіперстезія – підвищення чутливості до подразників звичайної сили, що діють на органи відчуття.
Гіпобулія – рухова загальмованість (ступор).
Гіпоксія – киснева недостатність організму.
Гіпомнезія – послаблення пам’яті.
Гіпостезія – зниження чутливості подразників.
Гіпотимія – депресивний афект, для якого характерна зневіра, туга з невизначеним почуттям нещастя, що загрожує; ніщо не приносить радості, задоволення. Психічна загальмованість.
Гіпотиреоз – недостатність функції щитовидної залози. Тяжки форми гіпотиреозу – мікседема, кретинізм.
Гіпофорія – стан постійної незадоволеності, відсутності позитивного самопочуття.
Гіпохондрія – форма психічного розладу у дитини, що характеризується численними скаргами внаслідок страху занедужати на хвороби.
Глаукома – захворювання очей, при якому підвищується внурішньоочний тиск ( 27 мм рт. ст. ).
Гомосексуалізм – статевий потяг до осіб своєї статі, у жінок (лейсбіське кохання, трибадія);
Гомоцидні дії – вбивство незнайомих, знайомих, родичів, близьких.
Госпіталізм – глибока психічна і фізична відсталість, яка виникає внаслідок дефіциту спілкування; виявляється у запізненому розвитку рухів дитини, відставанні в оволодінні мовленням, емоційній збіднілості, низьких антропометричних показниках.
Д Дактилогія – ручна азбука, форма зносин глухих.
Девіантна поведінка – окремі вчинки або їх система, які відрізняються від існуючих соціальних поглядів на норму. Д.п. може визначатись як позитивна (обдарованість, активне сповідування здорового способу життя), так і негативна (раннє вживання тютюну, алкоголю, наркотиків, аморальна поведінка тощо).
Девінтна поведінка батьків – система вчинків батьків, що порушує норми моралі або підпадає під статті Кримінального Кодексу і переслідується нормами права.
Дедукція – форма умовиводу від загального знання до одиничного (окремого).
Делінквент – делікт (лат. delictum)) – провина, правопорушення; делинквент (лат. delinquens) – особа з поведінкою, що має соціальні відхилення (злочинці, порушники dстановлених правил
Деменція – слабоумство, із зниженням пізнавальної діяльності та емоційно-вольової сфери. Деменції передує період нормального розвитку.
Депривація емоційна – брак можливостей встановити інтимні, емоційні взаємини з певною особою або розрив емоційного зв’язку, якщо він уже відбувся. Д.е. небезпечна, оскільки у дитини можливі психічна й емоційна затримка розвитку, що може позначитися на її інтелекті, характері, сприятиме формуванню інших негативних якостей.
Депривація психічна– психічний стан, який виникає в умовах, коли суб’єкту не дається можливості для задоволення його основних психічних потреб в достатній мірі і на протязі достатньо довгого часу. (Недостатнє задоволення психічних потреб на протязі довгого часу.)
Дзеркальне письмо – вид порушення письма, коли дитина пише букви так, як вони відображені у дзеркалі.
Дидактогенія – негативний психологічний стан учня, який викликано порушеннням педагогічного такту з боку педагога (акцент уваги на дефект).
Дипсоманія – потяг до запечи.
Дисимуляція – це приховування хвороби та її ознак.
Дисмнезія – різні види послаблення пам’яті, зниження здатності запам’ятовування, збереження і відтворення.
Дисморфобія – хворобливе переживання своєї фізичної недосконалості, недоліків зовнішності.
Дистрофія –понурий, буркотливо-дратівний, злісний і похмурий настрій з підвищеною чутливістю до будь якого зовнішнього подразника, із розлюченістю і вибуховістю.
Дисфорія – злісно-гнівливий настрій.
Дромоманія – психічний розлад, що виявляється у непереборній, невмотивованій потребі у втечі з сім’ї, навчально-виховного закладу і у потягу до бродяжництва.
Е Емансипація – звільнення від залежності, покори, всього застарілого, відмова від обмежень,зрівняння в правах.
Ендогенний – стан, породжений причинами, що лежать у внутрішньому середовищі організму (на відміну від екзогенного).
Еротизм – підвищений статевий потяг; важкі форми мають місце при олігофренії, епідермічному енцефаліті та інших захворюваннях.
Етіологія – вчення про причини хвороби (чому вона виеикає).
Ехолалія – патологічне порушення мовної діяльності, яке виражається в автоматичному повторюванні слів співрозмовника (при розумової відсталості).
Ехопраксія – повторення хворим рухів, зроблених кимось.
І Інверсія – переставляння, перевертання. У мовознавстві – зміна звичайного порядку слів у реченні. У музиці – мотив або теми у зворотному русі.
Інволюція – зворотний зв’язок, згасання організму.
Іннервація – зв’язок органів і тканин з НС за допомогою нервів.
Інтоксикація – самоотруєння.
Інфантилізм – затримка фізичного та психічного розвитку
К Катагенез – відомості про хворого.
Каталепсія – «симптом воскової гнучкості», застигання хворого в одній позі, сохранение пози на протязі тривалого часу.
Катамнез – дані спостереження за хворим після того, як його виписали із стаціонару.
Кататонія – нерухомість, застигання хворого в одній позі (симптом шизофренії).
Клаустрофобія – боязнь замкнутого простору, форма нав’язливого стану.
Коммоція – струс головного мозку.
Конвергенція – зближення осей очних яблук при погляді на близький предмет.
Конфабуляція – розлад пам’яті, при якому замість реальних подій в пам’яті виникають вигадані.
Копролалія – потяг до вживання нецензурних виразів.
Криптомнезії – розлади пам’яті, при яких хворий привласнює чужі думки, дії собі.
Л Лабильность – рухливість, нестійкість психіки, фізіологічного стану, температури тіла тощо.
Логопатія – вади мови у людей з нормальним слухом. Усуненням таких порушень займається логопедія.
М Макропсія – збільшення.
Макроцефалія – збільшення розмірів голови.
Маразм – фізичний і психічний розпад організму.
Маргінальність – приналежність людини до певних цінностей та форм поведінки, що не вписуються у норми суспільства.
Мікропсія – розлад сприйняття у вигляді зменшения размірів оточуючих предметів.
Мікроцефалія – аномально малі розміри черепа при нормальних розмірах інших частин тіла; відповідно мала вага мозку. Мікроцефалія пов’язана із зниженням розумового розвитку – від імбецильності до ідіотії.
Морія – стан безпричинних, безглуздих веселощів, немотивований сміх..
Муковісцидоз – проблеми з диханням; дитина часто давиться.
Мутизм – відсутність мовного спілкування з оточуючими в результаті будь-якої психічної травми.
Н Нав’язливі стани (обсесії) – хворобливий стан людини, що супроводжується думками, сумнівами, страхами тощо. Це бажання все підраховувати, страх простору, самотності.
Нарцисизм – самозакоханість, статевий потяг до власного тіла (при огляді, у дзеркалі).
Негативізм дитячий – безглузда протидія дитини будь-якому втручанню інших, протидія заради самої протидії.
Нейротизм – особливість людини, що виражається в її схильності до невротичних реакцій, нервових зривів, стану тривоги тощо.
Нозофобія – страх захворіти.
О Онтогенез – індивідуальний розвиток організму (фізичний і психічний), (від народження до смерті).
П Панфобія – інколи у одного хворого спостерігаються майже всі відомі страхи.
Патогенез – як розвивається хвороба, у чому її суть.
Парестезія – відчуття оніміння, повзання мурашок, електричного струму тощо.
Педофілія – потяг до дітей.
ичного струму тощо.
Перверзна форма психопатії – статеві збочення.
Перверсія – статеві збочення.
Персеверація – повторення психічно хворим одного й того самого слова або жесту, руху, образів, думок.
Персеверація мислення – одноманітне повторення одних і тих самих думок та їх сповільнення. Її спостерігають про органічних ураженнях мозку, шизофренії, хвороби Піка.
Праксис – порушення маніпулювати предметами: зачесатися, застебнути гудзик, зав’язати шнурки, показати як пиляють дрова, чистять зуби, розмішують цукор у чашці.
Превентивне виховання – запобігання Рсоціальної поведінки.
Превенція вторинна– зусилля, спрямоваЭі на дітей, що відносяться до групи ризику. Виявити і надати допомогу: соціально-педагогічну, медико-психологічну.
Превенція первинна – соціаЫьні дії, спрямовані на забезпечення умов позитивного виховання в суспільстві, зокрема в сім’ї.
Преморбід особистості – якою вона була перед хворобою.
Преморбідний – дохворобний.
Пресенільний – передстаречий.
Психогенні – породжені психічною травмою (неврози, реактивні стани).
Психопатія – патологічно змінний характер.
Психопатологія – симптоматика психічних хвороб.
Р Ремісія – тимчасове поліпшення в перерізі хвороби.
Ретардація – незавершенность отдельных этапов развития, при которой происходит смена болем ранних форм развития болем прогрессивными.
Ригідність – непластичність, нездібність коректувати програму діяльності у відповідності з вимогами ситуації.
С Сенсибілізація – це різко підвищена чутливість до певного подразника.
Сенільний – старечий (старческий).
Соматичний – тілесний, фізичний (протилежний психічному).
Соматоагнозия – расстройство узнавания частей собственного тела.
Сопор – глибоке виключення свідомості.
Спазмофілія – судомні напади в дітей, хворих на рахіт.
Спонтанний – мимовільний (произвольний).
Ступор – остовпіння, загальмованість.
Сугестологія – наук.досл., яке вивчає навіювання та
Соматичний – тілесний
Т Танатофобія – страх померти від будь-якої хвороби або інструментального обстеження.
Транквілізатори – заспокійливі.
Тремор – тремтіння.
Токсикоз – хворобливий стан в результаті накопичення в організмі отруйних речовин.
Токсоплазмоз – паразитарне захворювання; збудник – паразит, який заражає людину від свійських і диких тварин і птахів.
Ф Фенілкетонурія – порушення обміну речовин, незасвоєння білків, цукру (галактеземія), або чогось.
Філогенез –історія розвитку різних родів і видів організмів ( під впливом умов життя ).
Фонастенія – слабкість голосу, яка виявляється у швидкій його втомлюваності.
Фонація – голосоутворення.
Фонма – одиниця мови.
Ц Церебральний – мозковий.
