Причини виникнення дитячих аномалій

Залежно від причин виникнення дитячих аномалій їх поділяють на вроджені і набуті.

Вроджені аномалії пов’язані з дією різноманітних чинників: шкідливі впливи на зародок та плід під час внутрішньоутробного періоду, гормональні порушення у вагітної, несумісність крові матері і плода; дії генетичних (спадкових) факторів, алкоголізм батьків.

Набуті аномалії викликані різноманітними шкідливими впливами на організм дитини при народженні та в наступні періоди життя.

Вроджені		Набуті
Вплив на зародок та плід	Вплив дії генетичних (спадкових) факторів	При народжені:	Наступні періоди розвитку:
Здоров’я та спосіб життя вагітної: інфекції, інтоксикації, переохолодження, порушення живлення тощо	Типи порушень аналізаторів, форми розумової відсталості	Механічні ушкодження плода: неправильне положення плода, затяжні пологи (пологові травми)	Інфекційні захворювання: менінгіт, енцефаліт, грип, кір, дизентерія, скарлатина, поліомієліт тощо
Гормональні порушення	Порушення в будові та кількості хромосомних наборів батьків	Пологова асфіксія	Різні травми
Резусна несумісність групи крові матері та плода	Алкоголізм батьків		Інтоксикації
Застосування медикаментів, зрив вагітності, захворювання нирок, печінки, с.с.с., алкогольне отруєння.	Вплив ядерного опромінення, хімікатів, довготривале ослаблення організму матері

Головні закономірності психічного розвитку аномальної дитини

Аномалії у дітей зумовлюють своєрідність їхнього розвитку.

Ще в 30-ті роки видатний психолог і дефектолог Л.С.Виготський висунув ідею про складність структури аномального розвитку дитини, згідно з якою наявність дефекту якогось одного аналізатора чи інтелектуальної вади не спричинює ізольованого випадіння однієї функції, а призводить до цілої низки відхилень, внаслідок чого виникає цілісна картина своєрідного атипового розвитку.

Розглядаючи проблему порушень розвитку психіки в руслі Л.С.Виготського і аналізуючи складну структуру аномального розвитку психіки, розрізняють первинний дефект, який викликаний тим або іншим хвороботворним фактором, і вторинні відхилення (вторинні дефекти) та третинні відхилення (третинні дефекти), що виникають у процесі онтогенетичного розвитку дитини як наслідок первинного дефекту.

До первинного дефекту належать часткові та загальні порушення центральної нервової системи, а також невідповідність рівня розвитку віковій нормі (недорозвиток, затримка, асинхронії розвитку, явища ретардації, регресу та акселерації, порушення міжфункціональних зв’язків).

Первинний дефект є наслідком недорозвитку чи ушкоджень мозку. Можливе і поєднання їх – при ушкодженні підкіркових утворень виникає недорозвиток кори. Проявляється первинний дефект у вигляді порушень слуху, зору, паралічу, порушень розумової працездатності, мозкових дисфункцій і т. ін.

Вторинний та третинний дефекти виникають в ході розвитку дитини з порушеннями психофізичного розвитку в тому випадку, якщо соціальне оточення не компенсує цих порушень, а, навпаки, детермінує відхилення в особистісному розвитку.

Дефектологи звернули увагу на взаємодію первинних дефектів та вторинних ознак відхилень в розвиткові.

Важлива закономірність аномального розвитку: чим далі від першопричини (первинного дефекту) відстоїть вторинне відхилення, чим більш опосередковано воно пов’язане з первинним дефектом, тим легше воно піддається виправленню за допомогою педагогічних засобів впливу.

У складній структурі аномального розвитку вторинні ознаки можна розглядати не тільки з точки зору їх негативної характеристики, а й як прояви позитивних можливостей дитини з дефектом, що активізуються в процесі її пристосування до умов розвитку (опора на більш збережені функції, мова оточуючих людей).

Своєрідність розвитку аномальної дитини визначається ступенем вираження та якістю первинного дефекту; часовим фактором виникнення основного дефекту; середовищними умовами, в яких дитина виховується.