Розділ2 Способи утримання нутрій

Ефективність виробництва продукції нутріївництва в значній мірі залежить від обраної системи та способу утримання звірів, яка повинна забезпечувати оптимальні біологічні, технічні й організаційні умови для одержання в найбільшій кількості й у відповідні строки високоякісної продукції при незначних затратах і високій продуктивності праці [104].

На початку минулого століття світовий попит на хутро спонукав підприємців зайнятися розведенням нутрій. При цьому практикувалось вільне утримання, при якому звірі постійно знаходились на волі, розмножувались, та після досягнення ними необхідних розмірів їх віддавали на реалізацію [17, 18, 31, 208].

Пізніше, з метою захисту тварин від хижаків та підвищення їх збереженості, водоймища, заселені нутріями, почали огороджувати, робити на берегах схованки, ставити годівниці. Були спроби організовувати нутріївницькі ферми [30].

У 30-40 роках минулого століття основна увага приділялась вільному утриманню звіра по болотах та озерах [16]. Але нутрії не здатні робити собі теплі гнізда, не можуть плавати та орієнтуватись під кригою як це роблять річкові бобри та ондатри, тому спостерігалась їх масова загибель від морозу, голоду та хижаків [32].

Тому у зонах з помірним холодним кліматом почали використовувати комбіноване утримання тварин, яке передбачало їх розведення у клітках з вільним випасом у тростинникових водоймищах у літньо-осінній період [63].

Вибір системи утримання тварин пов’язаний з інтенсифікацією виробництва. Перехід вітчизняного звірівництва на промислову основу сприяло переходу на клітковий спосіб утримання нутрій [75].

Багато авторів [89, 243] вказують на те, що кліткове утримання нутрій є найбільш економічним, має технологічні та санітарно-гігієнічні переваги.

В нутріївництві існує декілька систем кліткового утримання звірів: з басейнами або без басейнів для купання; у зовнішніх бетонованих клітках або сітчастих вигулах з будиночками; у відкритих неопалювальних шедах; у закритих опалювальних приміщеннях [192].

У природних умовах життя нутрій пов’язане з водоймищами, тому у перші роки розвитку галузі їх утримували у клітках з басейнами для купання. Така технологія застосовувалась ще у 1980-1990 рр. минулого століття в аматорських нутріївницьких господарствах, господарствах споживчої кооперації та в звірогосподарствах. У великих звірогосподарствах - «Караязський» (Азербайджан), «Акналицький» (Вірменія) поголів’я розташовувалось у бетонованих клітках або у загонах з басейнами для купання ємкістю від 50 до 150 л [6].

У вітчизняній та зарубіжній літературі наводиться опис різноманітних конструкцій кліток та обладнання для утримання нутрій у спорудах з водними басейнами та при безводному утриманні [155, 188, 189, 229].

Так, Зайцев О. Г. пропонує побудову шедів для утримання нутрій. Вздовж шеду передбачено центральний прохід, по боках якого розміщені клітки, які складаються з будиночку, вигулу та басейну [69, 70]. Загони для молодняку нутрій розміщують паралельними рядами (10-15 рядів). У кожному загоні з однієї сторони розміщують будиночок, а з протилежної – басейн. Середня частина лишається під вигул.

Вдале рішення побудови ферми для утримання нутрій було запропоноване Івановим В. Н [52]. З обох боків центрального проходу сараю під стінами встановлено клітки-ларі з перегородками, які розділяють клітку на гніздову зону та зону годівлі. З кожної клітини у стіні зроблено лаз на вигульний майданчик, який огороджено сіткою та обладнано ванною для купання звірів у літній період.

Знаходять застосування стаціонарні наземні клітки для утримання нутрій [33, 207]. При цьому будиночки роблять з цегли, підлога кліток, вигулів та огородження басейнів - з бетону. Воду у басейні замінюють в міру забруднення. Не дивлячись на високу міцність та довговічність цих будов, вони мають ряд недоліків. Головний з них - це низькі теплотехнічні якості огороджувальних конструкцій. У зв’язку з цим взимку у будиночках неможливо підтримувати оптимальну температуру, часто спостерігається відморожування хвостів та кінцівок у нутрій. Така система утримання тварин недосконала також і в технологічному плані, так як усі операції з обслуговування поголів’я, прибирання вигулів та басейнів виконуються вручну.

В звірогосподарствах «Северинський» Краснодарського краю та «Багаєвський» Ростовської області у клітках з басейнами утримують забійних звірів, а вагітні, лактуючі самки та підсосний молодняк розташовані у сітчастих вольєрах з будиночками та напувалками-ваннами ємкістю від 1 до 4 л. У зимовий період будиночки утеплюють соломою, сіном та іншими матеріалами. Та навіть ці заходи не завжди допомагають. При щенінні, в холодну пору року, спостерігається значний відхід щенят внаслідок переохолодження, відморожування хвоста та кінцівок [103].

Із самого початку промислового використання нутрій, як джерела отримання цінного хутра та дієтичного м’яса, найбільш дискусійним у науці та на практиці лишалось питання про доцільність водного та безводного (без басейнів) утримання дорослих тварин та молодняку [50, 80, 153, 218].

Тривалий час вважалось, що утримувати нутрій у клітках без басейнів не можливо, так як при цьому знижується якість хутра. При утриманні нутрій влітку та восени у клітках без басейнів та забої їх у 9-10 місячному віці якість хутра знижувалась на 20-30 % за рахунок збільшення дефектів, головним чином, через зваляність волосу [140, 141, 212].

Однак, в останні роки стає все більше прибічників «безводного» утримання нутрій. Дослідження зарубіжних вчених довели, що при утриманні у сітчастих вигулах без басейнів нутрії мають добрий розвиток і хутро високої якості [261]. Автори не встановили ніяких відмінностей у розвитку волосу у порівняні з контролем. Вони вважають, що зваляність волосу виникає, в основному, через забруднення води, недоліків у харчуванні, спадковості, а не через недостатню кількість води для купання звірів. На їхню думку, утримання нутрій на сітчастій підлозі без води для купання більш вигідне за утримання у бетонованих клітках з басейнами. При цьому тварини мають більш чистий волос, тому що не контактують з екскрементами та брудною водою. Відсутність можливості плавати не впливає негативно на ріст, розвиток та розмноження нутрій [262, 264].

У вітчизняній літературі також є багато робіт, які свідчать про можливість вдалого розведення нутрій у сітчастих вигулах без басейнів [21, 185, 195, 231]. Таке утримання не впливає на стан нутрій та їх продуктивність. Спаровування, вагітність та лактація у звірів проходили добре, молодняк інтенсивно ріс та розвивався, дефект зваляності волосу не спостерігався.

При «безводному» утриманні різко зменшуються витрати води, знижуються витрати на годівлю та утримання звірів [25, 26, 27].

Ряд науковців та практиків [83, 177, 219, 237] рекомендують для великих нутріївницьких ферм безводне (без басейнів) утримання на гранульованих кормах.

У той самий час інші дослідники вважають неможливим безводне утримання нутрій [180, 181].

У літературі є окремі згадки про альтернативні системи утримання нутрій, тобто проміжний варіант між водним та безводним [117, 232]. Автори наводять позитивні результати з якості отриманих шкурок від нутрій, яких вирощували у 2-3-х ярусних клітках, при зволоженні волосяного покрову за допомогою тонко струминних розпилювачів, пояснюючи позитивний ефект сприятливою дією температурно-вологісного стану мікроклімату приміщення.

Н. І. Фірсова, В. А. Волколупова та В. А. Пінчук вказують про можливість обладнання душем клітки-вигулу для утримання нутрій [207].

Чисельний літературний матеріал з питань систем утримання нутрій, обладнання приміщень, конструкцій кліток, вигулів, басейнів не визначає чіткого перспективного напряму. Як і раніше, лишається відкритим питання - як найкраще утримувати тварин: з басейном чи без нього?

На даний момент у практиці використовують обидві системи утримання, але якщо взяти до уваги, що при безводному клітковому утриманні витрати води за нормами становлять 7 л за добу на голову, а при водному (з басейном) - 235 л, що у 33,5 разів більше, то в умовах збільшення дефіциту води таке утримання стає дедалі більш недоцільним [89].

У країнах колишнього СРСР та за кордоном з успіхом застосовують утримання нутрій в сітчастих вигулах. Але при цьому на вулиці або у неопалювальних приміщеннях сітчасті вигули використовують у поєднанні з будиночками, підстилкою та з ваннами - коритом або басейном. У таких клітках обслуговування нутрій трудомістке. Навіть на півдні України взимку виникає необхідність перенесення клітки та звірів до теплого приміщення, збільшення та часто зміни підстилки. Це ускладнює обслуговування та значно збільшує витрати праці.

Для розведення нутрій у Центральній зоні України застосовують неопалювальні закриті приміщення, у яких використовуються утеплені клітки з будиночками і ваннами, які майже не відрізняються від споруд, що застосовуються при відкритій системі утримання [82, 84].

З 1970 року у нутріївництві почали застосовувати систему утримання звірів у закритих приміщеннях з опаленням. Закриті приміщення та технологічне обладнання ферм розраховані на цілорічне утримання усього стада нутрій у сітчастих вигулах без будиночків, підстилки та басейнів [217, 230, 242].

При розробці інтенсивної технології нутріївництва у звірогосподарствах «Майський» Кабардино-Балкарії, «Судиславський» Костромської області, «Крестовський» Московської області, «Северинський» Краснодарського краю, «Восточний» Татарстану, «Багаєвське» Ростовської області, ПП «Гора» Харківської області, ПП «Щербак» Донецької області була прийнята найбільш прогресивна система утримання нутрій - в закритих приміщеннях без басейнів для купання (з автонапувалками) [91, 191, 235].

При розробці інтенсивної технології нутріївництва у звірогосподарстві «Майський» використовують виготовлені з металоконструкцій закриті опалювальні приміщення.

Інтенсивна система утримання звірів у закритих приміщеннях з опаленням передбачає ефективне використання виробничої площі, скорочення фронту обслуговування тварин та економні витрати пального. Все це залежить від типу кліток чи вигулів та щільності утримання у них звірів [190].

У нутріївництві у закритих приміщеннях використовують одно - та двоярусні кліткові батареї для утримання звірів основного стада та відсадженого молодняку. Утримання нутрій у двоярусних сітчастих вигулах без суцільного перекриття між ярусами (одинарна сітчаста перегородка) дозволяє вдвічі збільшити місткість приміщень у порівнянні з одноярусними. При цьому вартість обладнання не дорожчає, а хутрова продукція має високу якість.

При розробці інтенсивної технології у звірогосподарствах «Майський» та «Крестовський» застосовують крім одноярусних також двоярусні сітчасті вигули для утримання молодняку нутрій у новому варіанті - з контактною установкою двох вигулів один на одний без жорсткого їх кріплення. Це зробило більш надійною перегородку між ярусами та полегшило ремонт вигулу [67].

Ю. А. Яковенко та В. Г. Козлов [244] рекомендують двоярусні вигули для утримання основного стада нутрій та триярусні - для молодняку. У триярусному блоці - вигулі розміром 1500 × 700 × 900 мм передбачалось утримувати 5-6 голів, тобто площа підлоги на 1 голову дорівнює 0,17 - 0,21 м2.

Типовими проектами ферм для кліткового утримання нутрій № 806-01-4 та № 806-01-5.84 передбачено утримання 5 - 6 голів молодняку нутрій у двоярусному вигулі розміром 2100 × 700 × 900 мм, площею 0,26 - 0,30 м2 на голову [130, 131].

Наведена технологія передбачає: цілорічне утримання тварин у будівлях з регулюємим мікрокліматом при розміщенні їх в одно - та двоярусних сітчастих вигулах без будиночків, підстилки та басейнів для купання; годівлю сухим повнораціонним гранульованим комбікормом із застосуванням автонапувалок; рівномірне протягом усього року виробництво молодняку, шкурок та м’яса при механізації основних виробничих процесів. Пропонується устаткування для виробничих ферм.

Афанасьєва В. А. наводить позитивні результати кліткового утримання різних груп нутрій та вважає цей спосіб найбільш перспективним. Яковенко Ю. А., Козлов В. Г. та Кузнєцов Г. А., оцінюючи типовий проект нутріївничих ферм № 806-01-4 дійшли висновку про можливість утримання вагітних та лактуючих самок нутрій у двоярусних батареях у закритих приміщеннях з мікрокліматом що регулюється [243].

Згідно норм технологічного проектування ВНТП 46.17-5.98 [37] передбачені розміри племінних ферм від 200 до 2000 голів самок основного стада, а товарних ферм - від 1000 до 6000 голів.

Для фермерських та селянських господарств можна використовувати типовий проект № 06 - 102 Б нутріївницької ферми на 120 самок, а також проекти на 25 та 30 самок.

Деякі автори пропонують використовувати незайняті тваринницькі приміщення під нутріївничі ферми [2, 197, 198]. Інші спеціалісти [119, 186, 187] не рекомендують розводити звірів у приміщеннях, де раніше утримували інші види тварин у зв’язку із необхідністю дотримання ветеринарно-санітарних та екологічних норм, вимог з профілактики захворювань та технологічних нормативів утримання нутрій.