Розділ6 Економічні основи розвитку нутріївництва
Зміни в економічній системі нашої країни при переході до ринкових умов господарювання, які відбулися за останні роки, вимагають критичного перегляду теорії економічної ефективності. Першочергового значення набуває орієнтація на розвиток галузей народногосподарського комплексу та збут їх продукції. Цілий ряд критеріїв і показників економічного розвитку, що використовуються з метою оцінки результатів господарювання, часто не відповідають економічним законам, не віддзеркалюють об'єктивну направленість економіки. В той же час, самі по собі критерії та показники, навіть абсолютно адекватні об'єктивним економічним процесам, не гарантують перехід до ефективного господарювання. Потрібний діючий механізм їх реалізації, включення у систему розвитку звірогосподарств [65, 158, 183].
У сучасних умовах для ефективного ведення виробництва хутра необхідно виробляти не максимальну кількість продукції, яка призводить до перенасичення попиту, зниження цін, прибутку і економічної ефективності, а кількість продукції, що користується підвищеним попитом і яку можна реалізувати за вигідними цінами. Необхідно враховувати інтереси всіх учасників ринку: одним - забезпечити стійкі і сталі умови для рентабельного виробництва, іншим - доступ до продукції очікуваної якості, в необхідній кількості, у відповідних місцях та часі [66, 128, 241].
При підвищенні продуктивності та якості хутросировини, зростає економічна ефективність її виробництва. При цьому збільшення кількості продукції за незмінного обсягу ресурсів збільшує масу грошової виручки і прибутку. Вищої ефективності можна також досягнути, затративши меншу кількість ресурсів на виробництво заданого обсягу продукції, скорочуючи нераціональні затрати і зменшуючи втрати у процесі виробництва. Вказані шляхи ведуть до зниження питомої ваги собівартості продукції у виручці і збільшують частку прибутку, що й характеризує категорію економічної ефективності [164, 183].
Складність взаємодії макро - і мікроекономічних чинників у системі звірівництва робить важкопередбачуваним результат виробництва і не дозволяє виміряти економічну ефективність галузі одним показником. Тому залежно від мети дослідження, її глибини, використовують систему показників економічної ефективності за допомогою яких співставляють результат виробництва у вартісній формі з витратами ресурсів на виробництво [128].
Нутріївництву, як галузі сільського господарства, притаманні специфічні організаційно-економічні особливості, що мають вплив як на функціонування ринку, так і на ефективність виробництва продукції. До них належать: сезонний характер галузі, оскільки основні підгалузі звірівництва мають річний виробничий цикл, що вимагає авансування оборотного капіталу; низький рівень механізації основних процесів, високі затрати живої праці і її нерівномірна напруженість протягом річного виробничого циклу; роль кормової бази, як основи стійкості виробничого процесу; попит на продукцію звірівництва, що формується під дією сукупності складнопрогнозованих чинників, носить сезонний характер; малодоступність хутра для більшості сімей внаслідок низької купівельної спроможності населення. Крім того, продукція нутріївництва є товаром індивідуального споживання і кінцевого попиту, який не є предметом першої необхідності і використовується не всім населенням, а окремими групами та особами.
Історико-економічний аналіз розвитку галузі показує, що на рівень економічної ефективності звірівництва впливають такі глобальні чинники, як технологічність виробництва, стан хутрового ринку і доступність кормів. При цьому ціну на хутросировину встановлює хутровий ринок, а ринок кормів і технологія визначають рівень виробничих затрат. Коливання рівня ефективності є наслідком змін у собівартості продукції і цінах її реалізації, а також залежить від попиту на хутровому ринку [162].
Виробнича система кліткового нутріївництва існує не ізольовано, а перебуває в просторовому, економічному і правовому середовищі системи національного господарства, постійно знаходиться під впливом численних різновекторних чинників, зокрема зовнішнього середовища – ринковий, сировинний, конкурентний, економічний, фінансовий, державний, міжнародний, біологічний, кліматичний, соціально–демографічний, науково–технічний та внутрішнього – генетичний, людський, технологічний.
Підвищення ефективності функціонування звірівництва, збільшення обсягів виробництва потребують вирішення важливих проблем: економічних – зростання ефективності виробництва, в першу чергу за рахунок зниження собівартості виробництва та зменшення витрат кормів; формування стабільного ринку збуту хутра за рахунок активізації внутрішнього попиту за умови підвищення заробітної плати населення; організаційних – розвиток сировинної бази для забезпечення економічної заінтересованості товаровиробників у розведенні нутрій, що сприятиме збільшенню асортименту конкурентоспроможної продукції [11].
На думку В. С. Слугіна, до негативних явищ які заважають ефективному розвитку звірівництва належить: розрізненість дій звірогосподарств, погана інформованість та компетентність керівників і спеціалістів, відсутність або недостатня кількість нормативно-технічної інформації та керівних матеріалів, слабка кормова база, неякісний генофонд звірів, спад науково-дослідної діяльності [175].
Подальша інтенсифікація хутрового звірівництва може розвиватися на інноваційній основі. Це потребує вирішення загальної проблеми галузі у формуванні оборотних коштів відповідно до власних потреб. Розв'язання цих питань неможливе без залучення значних інвестиційних ресурсів [23, 159, 204].
Підвищення рівня розвитку нутріївництва можливе при переході на інтенсивну основу виробництва, з врахуванням її основних елементів: раціональне розміщення звірогосподарств з врахуванням природноекономічних умов; використання у виробництві продуктивних звірів; освоєння найбільш ефективної системи утримання звірів; впровадження у виробництво інтенсивної технології годівлі і дотримання науково обґрунтованих раціонів; реконструкція і модернізація звіроферм шляхом їх переоснащення високопродуктивним технологічним обладнанням [2, 160].
Важливе значення у підвищення ефективності галузі є розвиток та удосконалення інтеграційних процесів між звірогосподарствами і постачальниками кормів, переробниками хутрової продукції та торгівельними організаціями. Окрім вже існуючої інтеграції виробництва і переробки хутросировини на господарському рівні, необхідно сформувати інтегровані господарські структури також на міжгосподарському, регіональному і галузевому рівнях [38, 54, 163].
В сучасних умовах стає неможливим подальше існування і розвиток галузі без державного регулювання. Необхідно посилити роль держави у становленні ринку хутра, розробити і затвердити програму розвитку хутрового звірівництва, яка передбачає заходи державної підтримки, спрямовані на підвищення ефективності ведення галузі та зростання її експортного потенціалу [46, 72, 101, 105, 174].
Формування насиченого і динамічного хутрового ринку країни в сучасних умовах можливе лише при правильному застосуванні принципів та методів маркетингу, що спрямовують звірогосподарства на одержання максимального прибутку при наявності конкуренції та коливанні цін. Розвиток і вдосконалення маркетингової системи в хутровому звірівництві дасть можливість формувати ринок хутра та виробів з нього на основі зміцнення виробництва з врахуванням попиту та купівельної спроможності населення, збільшення експорту і відповідно зменшення імпорту хутрової продукції [43, 170, 173].
Розробка і реалізація заходів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей нутріївництва базуються на таких основних принципах: узгодженість параметрів ведення виробничого процесу і збуту хутросировини; врахування ринкової кон'юнктури; раціональна організація постачання звірів кормами; відповідність обсягів виробництва хутросировини місцевій кормовій базі; диверсифікація виробництва, організація підсобних виробництв на основі глибокої переробки побічної продукції [73, 106, 171].
Ефективну реалізацію хутросировини неможливо організувати, не спираючись на ринковий попит.
Для того, щоб збалансувати виробництво хутра із запитами на нього на ринку, необхідно виявити побажання потенційних покупців, користувачів виробів з хутра за допомогою особливих інструментів, одним з яких може бути соціологічне дослідження [126].