Мова і стиль радіоповідомлень

Основні питання для розгляду

1. Загальні риси мови радіо. Вимоги до радіоматеріалів.

2. Представлення дійових осіб слухачам. Повтори в тексті. Зверненість до аудиторії.

3. Радіофонія повідомлення.

4. Синтаксис мови радіо. Використання «чужого мовлення» в радіоефірі.

1. Загальні риси мови радіо. Вимоги до радіоматеріалів

Та обставина, що преса сприймається візуально, а радіо – акустично, дає деякі переваги газетярам. Вони можуть не замислюватися над складністю речень, оскільки знають, що коли читач не вловить змісту фрази з першого разу, то може повернутися до неї і перечитати незрозуміле.

Радіожурналісти такої можливості не мають, оскільки їхні матеріали зачитуються й прослуховуються лише один раз. У слухача немає можливості ні перечитати, ні перепитати. Він має збагнути зміст повідомлення з першого разу – повторення неможливе.

З огляду на цю обставину практична радіожурналістика виробила низку рекомендацій щодо мовностилістичного оформлення радіоновин. Вони спрямо­вані на те, щоб сприймання коротких повідомлень на слух не викликало ніяких утруднень.

Відомо, що основними ефірними вимогами до інформаційних радіоматеріалів є лаконізм, правильність, ясність, точність. Необхідно описувати новину в розмовній манері, писати точно й коротко, що забезпечить стислість та ясність викладу, тому не потрібно писати надто розлого. У кількох реченнях варто вмістити головну суть. Крім того, речення мають бути змістовні та не переобтяжені зайвими деталями.

Зважаючи на вказане, практики рекомендують описувати новину короткими простими реченнями, які б містили одну думку й легко сприймалися б на слух. Фахівці вважають, що для нормального засвоєння тексту з ефіру речення має містити 10–15 слів. Деякі з них можуть бути із 3–4 слів, а деякі містити, скажімо, 19–20 слів. Чергування різних за розміром речень надає повідомленню динаміки, тоді як текст, побудований з однакових за розміром речень, звучить монотонно й одноманітно.

Необхідно оперувати конкретними точними словами. Неточно вжиті слова затуманюють зміст, роблять його нечітким і невиразним. Інформаційна служба вимагає від своїх авторів оперувати словами з конкретним точним значенням, а не розпливчастими й загальними. Звернемо також увагу на часті випадки неточного вживання замінників дієслова «сказав». Саме по собі це слово є оптимальним для інформаційної служби, оскільки воно коротке, ясне, нейтральне і, головне, постійно точне. Дієслово, як кажуть, на всі випадки життя. Але іноді, щоб уникнути одноманітності й досягти виразності, його доводиться замінювати іншими дієсловами. І тоді в ефірі лунає: далі сказав, продовжував, додав, наполегливо твердив, запевняв, на­рікав, натякав, застеріг, пояснив, нагадав, передбачив, підкреслив, відзначив, попередив, звинуватив, констатував, оголосив, прокоментував, висловився, декларував, висловив думку, вигукнув, саркастично зауважив, обрізав тощо.

Зайві слова. Варто вилучати із повідомлення всі зайві слова. Марнослів’я, на жаль, трапляється не лише у початківців, а й у досвідчених журналістів. Боротися із зайвими словами треба так: коли повідомлення написане, його слід уважно перечитати й викреслити із речень усе зайве. Як правило, зміст повідомлень після такого «очищення» стає яснішим і дохідливішим. Прагніть, щоб кожне слово у повідомленні працювало, було потрібним і виправданим. Вживайте добре відомі слова, доступні для сприймання, ясні й дохідливі.

Промовисті деталі. Для пожвавлення викладу і посилення виразності доцільно дещо прикрасити новину яскравими деталями, створити в слухачів зорове бачення описуваного.

Якщо ж в повідомленні наводять лише голі факти, без деталей, то тоді в ньому буде хребет і кістки, але не буде мускулатури, кольору, обличчя й напівтонів. Без промовистих деталей повідомлення втрачає образ, описувану новину важко уявити. Тому не розповідайте новину, а показуйте її. Не пишіть «він гнівався», а пишіть «він молотив по столу черевиком і очі: його блискотіли». Шукайте не прикметники, а сильні описові дієслова. Наприклад, фраза «машина збила дерево» є нейтрально, вона не стимулює уяви. Але напишіть «жовті «Жигулі» врізалися у велетенський дуб», і в уяві одразу ж виникає картина. Отже, описуйте побачене так, щоб за вашими словами відчувався колір, запах, твердість, вага, звук, температура, форма …

Для радіоповідомлень стиль – близький до розмовного, адаптований для усного сприйняття. Може поєднувати елементи – наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, художнього, розмовного.

Уникайте в тексті штампів і кліше. Штампи та кліше – споріднені поняття. Вони означають застосування трафаретних, стандартних слів і виразів. проте це й не синоніми,

Штампи – словесна форма без реального конкретного змісту на зразок «загострити питання», «колектив у творчому пошуку», «гарний подарунок приготували», «чорне золото», «солодкі корені», «короле­ва полів», «у світлому просторому залі», «гостинно зустріли» тощо. Такі сполучення роблять повідомлення сірим і нудним, відбивають охоту слухати його.

Інформаційна служба радіо активно бореться зі штампами, убачає в них не тільки мовне, а й психологічне явище – небажання або невміння автора говорити по-новому, кожного разу свіжо й оригінально. Водночас вона визнає неминучість штампів через величезний обсяг матеріалів, які щоденно доводиться переробляти її працівникам.

Кліше – словосполучення, що несе певний зміст, наприклад, «як сонце у краплі води», «всі як один», «твердий, мов скеля» «червоний півень» тощо. Від частого вживання їхня змістовна цінність звелася нанівець. До кліше інформаційна служба теж ставиться без особливих симпатій, але визнає, що за допомогою таких добре знайомих сполук легше доносити до слухачів новий зміст. Кліше економлять енергію сприймання. Вони немов би дозволяють переключати енергію сприймання на нове, відмінне, досі ще не пізнане.

Завжди існує спокуса скористатися штампом або кліше, бо вони лежать на поверхні. Але за цією спокусою завжди приховується небезпека втрати оригінального авторського бачення і викладу.