13.Сутність прогнозу як компонента діагнозу.

Діагноз нерозривно пов'язаний з прогнозом. На думку Л. Виготського, зміст прогнозу і діагнозу збігається, але прогноз будується на умінні глибоко зрозуміти внутрішню логіку процесу, щоб на основі минулого і теперішнього часу окреслити шляхи майбутнього розвитку. Рекомендується розбивати прогноз на окремі періоди і вдаватися до тривалих повторних спостережень. Наприклад, за структурою інтелекту можна прогнозувати легкість і швидкість засвоєння арифметики, труднощі у граматиці, і навпаки. Однак при цьому слід враховувати весь комплекс параметрів у взаємодії.

За допомогою психологічного діагнозу констатують такі особливості людини: рівень розвитку креативності (винахідливість і гнучкість мислення); рівень вербального інтелекту (словесно-логічне (абстрактне) мислення); низький рівень здатності до концентрації уваги; риси соціальної екстраверсії (підвищена комунікабельність, товариськість); внутрішній локус контролю (підвищена відповідальність і включеність самооцінки у діяльність); проникливість меж Я (уразливість) на основі провідної мотивації досягнення соціального успіху та ін.

Деякі риси та особливості у певних ситуаціях конфліктують між собою, спричинюючи внутрішні кризи у розвитку особистості. Тому глибинна особистісна психодіагностика повинна виявляти психічні властивості, які увійшли у цю суперечність.

Структурованим психологічним діагнозом є згруповані у систему різноманітні параметри психічного стану людини (за рівнем значущості, походженням, причинно-наслідковим впливом). Взаємодію різних параметрів у структурованому діагнозі фахівці відображають у формі діагностограм - схем відповідності діагностичних факторів і діагностичних категорій, що містять у деяких випадках посилання на методичні прийоми отримання інформації про фактори, а в найбільш формалізованих -; розгорнутий алгоритм діагностичного пошуку, погоджений з моделлю прийняття рішення про методи психологічного і непсихологічного (наприклад, адміністративного або педагогічного) втручання. У найпростішому випадку функцію діагностограми виконує у психології психодіагностичний профіль, на якому значущі параметри зображують зростаючою прямою на ламаній лінії-графіку, менш значущі - спадаючими прямими на цій лінії. Параметри і форма діагностограм залежать від сфери діяльності та конкретного завдання, заради розв'язання якого здійснюють психодіагностування.

Процес встановлення психологічного діагнозу український психолог Юрій Гільбух (1928-2000) розглядає як побудову і перевірку відповідної гіпотези, узагальнення фактологічного матеріалу. Він передбачає такі етапи:

1) констатація неблагополуччя у діяльності чи поведінці певної особистості;

2) усвідомлення можливих причин неблагополуччя;

3) аналіз конкретних особливостей і пропонування робочої гіпотези про найімовірнішу причину цього явища;

4) збір додаткової інформації, необхідної для перевірки гіпотези;

5) перевірка припущення за допомогою аналізу наявних даних (за непідтвердження первісної гіпотези її відкидають і висувають іншу);

6) формулювання психологічного діагнозу, який прогнозує подальший розвиток;

7) розроблення рекомендацій, програми психокорекційної або роз ви вальної роботи;

8) здійснення програми, контроль за її виконанням. Дані фіксують у психодіагностограмі - спеціальному

документі, в якому відображають алгоритм вибору і перевірки певної гіпотези. Прикладом діагностограми є запропонована Ю. Гільбухом перевірка висновку вчителя про наявність специфічного відставання учня з математики.