9.Малюнок сім’ї як метод дослідження сімейних відносин.

Можливість надання психологічної допомоги сім'ї залежить насамперед від правильного виявлення її проблеми на основі психодіагностичних даних. Існують такі психологічні методи вивчення сім'ї[13]: • науково-дослідні, спрямовані на теоретичне узагальнення даних, що розширюють професійний кругозір психолога-практика; • діагностичні, за допомогою яких отримують конкретні дані, необхідні для роботи з певною сім'єю; • корекційно-діагностичні, або психотерапевтичні, спрямовані на визначення форми і змісту корекційної роботи з сім'єю. При цьому психологічна діагностика сім'ї передбачає розв'язання таких завдань[22]: • з'ясування того, чи є проблема сім'ї об'єктом впливу психолога або інших фахівців (психіатра, юриста, дефектолога тощо); • виявлення об'єкта психологічної допомоги (дитина, її батьки, сім'я загалом); • вибір способу впливу (індивідуальна робота з дитиною, її батьками, подружньою парою, дитиною і батьком, групою дітей, батьків, сім'єю загалом); • психодіагностика під час корекційного впливу з метою визначення тактики корекційного процесу (реакції членів сім'ї на психолога й один на одного, особливості їхньої поведінки тощо). Особливе значення як об'єкт психодіагностики сімейних стосунків має сім’я з дитиною, оскільки найчастіше саме у проблемах дитини відбиваються проблеми сім'ї загалом. Зовнішнім проявом проблем дитини є конфлікти з оточуючими. У цьому зв'язку О. Бодальов і В. Столін пропонують таку схему психодіагностики дитини без аномалій психічного розвитку [27]: 1. Виявлення зони конфлікту в бесіді з батьками і дитиною, а також за допомогою тестових методик («незавершених речень», «малюнка сім'ї» та інших проективних методик). У цьому разі важливо дослідити різні аспекти життя дитини (її становище в сім'ї, ставлення до батьків, братів і сестер, інших родичів, особливості виховання в сім'ї, застосування заохочення та покарання і реагування дитини на них, ставлення до школи (дитсадку) й однолітків, педагогів і вихователів), виявити її інтереси і можливості. При цьому можна виокремити такі зони конфлікту: сім'я (загалом, з одним чи з обома батьками, із братами і сестрами, іншими родичами), формальні чи неформальні об'єднання однолітків, суспільні інститути виховання (школа, дитсадок), конфліктні стосунки з окремими педагогами чи вихователями. 2. З’ясування змісту конфлікту під час бесіди з дитиною, а також за допомогою психодіагностичних методик, спрямованих на виявлення індивідуальних особливостей дитини, її психічного, і насамперед емоційного, стану (настрій, рівень тривожності, страхи тощо), характеру взаємодії з оточуючими. На практиці використовують такі методики, як тест Люшера, шкалу самооцінки рівня тривожності Спілбергера-Ханіна, САН, шкалу депресії, методику вивчення самооцінки Будассі чи Дембо-Рубінштейн, шкалу рівня суб'єктивного контролю, тест «Будинок. Дерево. Людина», тест «Неіснуюча тварина», «Малюнок сім'ї» тощо. 3. Визначення особливостей поводження дитини в конфлікті на основі безпосереднього спостереження за нею, а також на підставі даних при застосуванні тесту Томаса, проективних методик (наприклад, малюнкового тесту Розенцвейга), бесіди з дитиною про її проблеми. При цьому необхідно враховувати вікові особливості проблем дітей. Так, відхилення в поведінці дошкільнят і молодших школярів часто пов'язані з проблемами їхньої емоційної сфери, викликаними переживанням почуття сорому, приниження, провини через недостатню сформованість довіри до світу, що трансформуються в переживання різних страхів. Характерне для підлітків прагнення до розширення сфери спілкування, самостійності, самоствердження може призвести до конфліктів з оточуючими через відсутність достатніх комунікативних навичок, нестабільність самооцінки, неадекватність рівня домагань, підвищену вимогливість до оточуючих. Отримані в такий спосіб відомості є основою для подальшої роботи психолога з дитиною і сім'єю. Графічні проективні методики широко застосовуються у практичній психології. Серед проективних методик особливої популярності набули малюнкові  методики, що використовуються психологами і для дослідження взаємовідношень у сім’ї (В. Вольф, Д. Кауфман, М. М. Кольцова, У. Лео, І. Корман, В. Халс, Г. Т. Хоментаускас та ін.). 10. Особливості проведення групового тестування.

Групові тести — це такий тип методик, який дозволяє одночасно проводити випробування з дуже великою групою людей (до декількох сотів чоловік). Оскільки інструкції і процедура проведення детально розроблені, експериментатор винен неухильно їх виконувати. При груповому тестуванні особливо строго дотримується одноманітність умов проведення експерименту. Обробка результатів об’єктивізована і не вимагає високої кваліфікації. Результати більшості групових тестів можуть оброблятися на ЕОМ.

Проте слід зазначити і певні недоліки групового тестування. Так, у експериментатора значно менше можливостей встановити взаєморозуміння з випробовуваним, збудити його інтерес і заручитися його співпрацею. Будь-які випадкові стани випробовуваного, такі як хвороба, стомлення, неспокій і тривожність, які можуть впливати на виконання завдань, набагато важче виявити в груповому тестуванні. В цілому особи, не знайомі з такою процедурою, скоріше покажуть нижчі результати при груповому тестуванні, ніж при індивідуальному. Тому в тих випадках, коли ухвалюване за наслідками тестування рішення важливе для випробовуваного, бажано доповнити результати групового тестування або індивідуальною перевіркою неясних випадків, або інформацією, отриманою з інших джерел.

Усні і письмові тести. Ці тести розрізняються за формою відповіді. Усними найчастіше бувають індивідуальні тести, письмовими — групові. Усні відповіді в одних випадках можуть формулюватися випробовуваним самостійно («відкриті» відповіді), в інших — він повинен з декількох запропонованих відповідей вибрати і назвати той, який вважає за правильне («закриті» відповіді). У письмових тестах відповіді даються випробовуваним або в тестовому зошиті, або на спеціально розробленому бланку відповідей. Письмові відповіді також можуть носити «відкритий» або «закритий» характер.

Бланкові, наочні, апаратурні, комп'ютерні тести.

Ці тести розрізняються за матеріалом, який використовується при тестуванні. Бланкові тести (іншою широко відомою назвою є — тести «олівець і папір») представлені у вигляді окремих бланків або зошитів, брошур, в яких містяться інструкція по застосуванню, приклади рішення, самі завдання і графи для відповідей. Передбачені форми, коли відповіді заносяться не в тестові зошити, а на окремі бланки. Це дозволяє використовувати одні і ті ж тестові зошити багато разів. Бланкові тести можуть застосовуватися як при індивідуальному, так і при груповому тестуванні.

У наочних тестах матеріал тестових завдань представлений у вигляді реальних предметів: кубиків, карток, деталей геометричних фігур, конструкцій і вузлів технічних пристроїв і т.п. Найбільш відомі кубики Кооса і тест складання фігур з набору Векслера, тест Виготського-сахарова. Наочні тести частіше проводяться індивідуально.

Апаратурні тести — це такий тип методик, який вимагає застосування спеціальних технічних засобів або спеціального устаткування для проведення дослідження або реєстрації отриманих даних. Широко відомі прилади для дослідження показників часу реакції (реактометри, рефлексометри), пристрою для вивчення особливостей сприйняття, пам'яті, мислення. Останніми роками апаратурні тести широко використовують комп'ютерні пристрої. В більшості випадків апаратурні тести проводяться індивідуально.

Комп'ютерні тести. Це автоматизований вид тестування у формі діалогу випробовуваного і ЕОМ. Тестові завдання пред'являються на екрані дисплея, а відповіді випробовуваний вводить в пам'ять ЕОМ з клавіатури; таким чином, протокол відразу створюється як набір даних (файл) на магнітному носієві. Стандартні статистичні пакети дозволяють дуже швидко проводити математико-статистичну обробку отриманих результатів по різних напрямах. При бажанні можна отримати інформацію у вигляді графіків, таблиць, діаграм, профілів.

За допомогою комп'ютера експериментатор отримує для аналізу такі дані, які без ЕОМ отримати практично неможливо: час виконання окремих завдань тесту, час отримання правильних відповідей, кількість відмов від рішення і звернень по допомогу, час, що витрачається випробовуваним на обдумування відповіді при відмові від рішення, час введення відповіді (якщо він складний) в ЕОМ і т.д. Ці особливості випробовуваних можна використовувати для поглибленого психологічного аналізу результатів, отриманих в процесі тестування.

Вербальні і невербальні тести. Ці тести розрізняються по характерустимулюючого матеріалу. матеріалу. У вербальних тестах основним змістом роботи випробовуваних є операції з поняттями, розумові дії, здійснювані в словесно-логічній формі. Складові ці методики завдання апелюють до пам'яті, уявою, мисленню в їх опосередкованій мовній формі. Вони дуже чутливі до відмінностей в мовній культурі, рівню освіти, професійним особливостям. Вербальний тип завдань найбільш поширений серед тестів інтелекту, тестів досягнень, при оцінці спеціальних здібностей.

Невербальні тести — це такий тип методик, в яких тестовий матеріал представлений в наочній формі (у вигляді картинок, креслень, графічних зображень і т. п.). Від випробовуваних потрібне розуміння вербальних інструкцій, саме ж виконання завдань спирається на перцептивні і моторні функції. Найвідомішим невербальним тестом є прогресивні матриці Равена. Невербальні тести зменшують вплив мовних відмінностей на результат випробування. Вони також полегшують процедуру тестування випробовуваних з порушенням мови, слуху або з низьким рівнем освіти. Невербальні тести широко використовуються при оцінці просторового і комбінаторного мислення. Як окремі субтести вони включені в багато тестів інтелекту, загальних і спеціальних здібностей, тести досягнень.