- •1.Поняття і сутність міжнародного права. Функції міжнародного права.
- •2.Загальна характеристика системи і структури міжнародного права.
- •3.Джерела міжнародного права. Ст. 38 Статуту Міжнародного Суду оон про джерела міжнародного права.
- •4.Міжнародний звичай у сучасному міжнародному праві.
- •5.Поняття та характерні риси норм міжнародного права. Значення норм міжнародного “м`якого права”.
- •6.Класифікація міжнародно-правових норм.
- •7.Правовий зміст і характеристика основних принципів міжнародного права.
- •8.Співвідношення міжнародного та національного права.
- •10.Визнання держав та урядів. Теорії визнання. Його форми.
- •9.Суб`єкти міжнародного права.
- •11.Правонаступництво держав.
- •12.Міжнародно-правова відповідальність. Підстави та види
- •13.Сучасна система міжнародно-правових санкцій.
- •14.Види території у міжнародному праві.
- •15.Припинення і призупинення дії міжнародних договорів.
- •16.Етапи укладення міжнародного договору.
- •17. Загальна характеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.
- •18.Поняття та класифікація міжнародних договорів.
- •19.Порядок набрання міжнародним договором чинності.
- •20.Підстави визнання міжнародних договорів недійсними.
- •21.Вплив збройних конфліктів і революцій на долю міжнародних договорів.
- •22.Поняття права зовнішніх зносин та його визначення.
- •23.Поняття та система органів зовнішніх зносин.
- •24.Дипломатичний корпус: поняття, природа, функції.
- •25.Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •26.Поняття, система і джерела консульського права.
- •27.Структура і персонал консульських установ.
- •28. Сучасна система міжнародних організацій. Їх класифікація.
- •29. Система органів оон.
- •30. Вплив системи оон на розвиток міжнародного права.
- •31. Загальна характеристика спеціалізованих установ оон: цілі, склад, структура, основні принципи і напрями діяльності.
- •32. Правова природа створення і функціонування регіональних організацій.
- •33. Поняття права збройних конфліктів( міжнародного гуманітарного права) і його характерні риси, як галузі сучасного загального міжнародного права.
- •34. Джерела та принципи права збройних конфліктів:
- •35. Міжнародно-правові наслідки початку війни
- •36. Міжнародно-правовий захист жертв війни і культурних цінностей
- •37. Мирні засоби розв’язання міжнародних спорів.
- •38. Поняття, правова основа і класифікація міжнародних судових установ.
- •39. Характеристика спеціальних принципів міжнародного морського права.
- •40 .Класифікація морських просторів.
- •41. Принцип свободи відкритого моря в сучасному міжнародному праві та його складові.
- •42.Поняття, сутність та мета міжнародного повітряного права.
- •43.Міжнародні організації в галузі цивільної авіації: статус і основні функції.
- •44. Поняття, головні особливості, суб’єкти та об’єкти міжнародного космічного права.
- •45.Загальна характеристика та зміст джерел міжнародного космічного права.
- •46. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл.
- •47. Міжнародна-правова відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами.
- •48. Міжнародні конференції як традиційна форма співробітництва держав.
- •49. Міжнародно-правовий режим Антарктики.
- •50. Захист прав людини у період збройних конфліктів.
- •51. Правовий режим державних кордонів.
- •52. Поняття імперативних норм міжнародного права та особливості їх творення.
- •53. Класифікація міжнародних договорів.
- •54. Переговори і консультації як мирний засіб розв’язання міжнародних спорів.
- •55.Держави як основні суб'єкти міжнародного права
- •56.Структура персонал функції дипломатичних представництв
- •57.Правовий статус повітряного простору і порядок користування ним
- •58.Особливості правосуб'єктності міжнародних організацій
- •59.Поняття та види міжнародних злочинів
- •60.Поняття та склад території з міжнародним режимом
- •61.Поняття та склад державної території
- •62.Механізм вирішення територіальних спорів
- •63.Правовий режим Арктики
- •64.Питання правонаступництва щодо міжнародних договорів та активів срср.
- •65.Система органів зовнішніх зносин України.
- •66.Дипломатичні класи та ранги.
- •67.Призначення глави дипломатичного представництва.
- •68.Порівняльна характеристика міжнародного правового звичаю і міжнародного правового договору.
- •69.Поняття “міжнародний збройний конфлікт”. Збройні конфлікти міжнародного та неміжнародного характеру
- •70.Учасники збройних конфліктів
- •71.Міжнародно-правові наслідки початку війни.
- •72.Міжнародно-правова регламентація закінчення військових дій і стану війни
- •73. Заборонені методи та засоби ведення військових дій
- •74.Поняття і види нейтралітету. Нейтральні держави і держави, що воюють: права та обов’язки.
- •75.Правова природа створення і функціонування регіональних організацій.
- •76. Загальна характеристика регіональних організацій: цілі, правова база, членство, структура, функції, участь в міжнародних відносинах.
- •77.Поняття, види, статус міжнародних конференцій.
- •78.Види актів міжнародних конференцій і їх правове значення.
- •79.Визнання уряду у сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії,доктрини.
- •80.Поняття, юридична природа і значення правонаступництва.
- •81.Об`єкти правонаступництва.
- •82.Види правонаступництва.
- •83.Система договорів сот.
- •84.Організаційна структура сот.
- •85.Європейський Союз як приклад регіональної інтеграційної моделі.
- •86.Сучасні міжнародні судові установи.
- •87.Правовий режим континентального шельфу
28. Сучасна система міжнародних організацій. Їх класифікація.
Міжнародні організації - це організаційно-правова форма міждержавного співробітництва. У системі міжнародних організацій для координації діяльності створюються спільні органи, координаційні комітети.Класифікація міжнародних організацій, зумовлена їх значною кількістю, різноманітністю сфер діяльності, здійснюється за такими базовими критеріями.1. За характером членства та юридичною природою учасників розрізняють міждержавні (міжурядові) і неурядові.Міжнародна міжурядова організація - це об'єднання держав, створене на основі договору з метою досягнення спільних цілей, для якого характерним є членство держав, наявність установчого міжнародного договору, постійних органів, здійснення діяльності в інтересах держав-членів, поважаючи їх суверенітет як суб'єкта міжнародного права. Неурядова міжнародна організація створюється на основі об'єднання фізичних чи юридичних осіб у формі асоціацій, федерацій і діє в інтересах членів для досягнення конкретних цілей.2. За предметом діяльності виокремлюють політичні, економічні, кредитно-фінансові, військово-політичні, з питань охорони здоров'я, культури, торгівлі та ін.3. За колом учасників міждержавні організації поділяються на універсальні, відкриті для участі всіх держав (ООН та її спеціалізовані установи), і регіональні, членами яких можуть бути держави одного регіону.4. За компетенцією розрізняють організації загальної та спеціальної компетенції. Діяльність організацій загальної компетенції охоплює всі сфери відносин між державами-членами: політичну, економічну, соціальну, культурну (ООН, Рада Європи, Ліга арабських держав).Організації спеціальної компетенції налагоджують співробітництво в окремій сфері (Всесвітня поштова спілка, Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров'я, Міжнародне агентство з атомної енергії).5. За характером повноважень міжнародні організації поділяються на міждержавні й наддержавні (наднаціональні). До першої групи належать майже всі міжнародні організації, метою яких є здійснення міждержавного співробітництва і рішення адресовані державам-членам. Головною метою наддержавних організацій є здійснення інтеграції, а їх рішення поширюються безпосередньо на фізичних та юридичних осіб держав-членів. Наприклад, такою наддержавною організацією є Європейський Союз (ЄС).6. За умовами участі міжнародні організації поділяються на відкриті, у яких будь-яка держава може стати членом, і закриті, де прийом проводиться згідно із запрошенням засновників.7. За цілями і принципами діяльності: правомірні - створюються відповідно до міжнародного права; протиправні - створюються з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права із цілями, що суперечать інтересам міжнародного миру та міжнародної безпеки.
29. Система органів оон.
Організація Об'єднаних Націй має шість головних органів: Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат .Генеральна Асамблея ООН (ГА ООН).Генеральна Асамблея — ГА (General Assembly)— є головним політичним консультативним органом ООН. Кожна держава може бути представлена в ній делегацією щонайбільше з п'яти осіб. Одна держава має в Генеральній Асамблеї один голос. Кожна країна представлена в ГА дипломатом високого рангу, але час від часу міністри закордонних справ і навіть голови держав також відвідують сесії ГА. Рішення з таких важливих питань, як підтримання миру і безпеки, прийом нових членів і бюджетні питання, потребують більшості в дві третини голосів. Рішення з інших питань приймаються простою більшістю голосів. Рада Безпеки ООН.Рада Безпеки, згідно зі Статутом, несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. У 1965 р. кількість її членів було збільшено з 11 до 15 (перша поправка до Статуту ООН): п'ять постійних членів — Великобританія, Китай, Росія, США, Франція — і десять членів, які обираються Генеральною Асамблеєю на два роки за географічною ознакою. П'ять з десяти членів переобираються щороку. Кожен член Ради має один голос. На відміну від інших органів ООН, тільки Рада Безпеки має право приймати рішення, обов'язкові для виконання всіма членами ООН. Рада Безпеки проводить свої засідання у Нью-Йорку, коли в цьому виникає необхідність. Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР).Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) — головний орган з координації економічної діяльності ООН та спеціалізованих установ, пов'язаних з ООН. Членів ЕКОСОР обирають строком на три роки, щорічно по 18 членів. Кожен член Ради має один голос, рішення приймаються простою більшістю голосів.ЕКОСОР проводить щорічно дві сесії тривалістю в один місяць: у Нью-Йорку і в Женеві. Як один із шести головних органів ООН Економічна і Соціальна Рада має такі функції і повноваження:—обговорює міжнародні економічні й соціальні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН;проводить дослідження, складає доповіді, розробляє рекомендації з міжнародних проблем в економічній і соціальній сферах Генеральній Асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам;заохочує держави до дотримання прав людини і основних свобод для всіх;—скликає міжнародні конференції і розробляє для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять до її компетенції;—веде переговори зі спеціалізованими установами відносно домовленостей, угод, що стосуються взаємовідносин цих установ з ООН;погоджує діяльність спеціалізованих установ через консультації з ними і надання рекомендацій;надає послуги і допомогу (за ухвалою Генеральної Асамблеї) членам ООН, а також спеціалізованим установам на прохання останніх;консультує відповідні неурядові організації з питань, які входять до її компетенції.Рада з Опіки ООН.Рада з Опіки — один із шести головних органів 0014, на який покладено завдання спостереження за управлінням підопічними територіями (територіями, що були колоніями). Рада уповноважена вимагати і розглядати звіти держав, що управляють цими територіями відносно політичного, економічного, соціального прогресу підопічних територій, розглядати (консультуючись з місцевою владою) петиції з підопічних територій і направляти туди спеціальні місії. Міжнародний Суд.Міжнародний Суд — головний судовий орган ООН, до юрисдикції якого входять усі питання, що передаються йому державами, і всі питання, передбачені Статутом ООН і чинними договорами і конвенціями. Цей орган складається з 15 суддів, яких окремо обирають Генеральна Асамблея і Рада Безпеки на дев'ять років. Судді обираються за рівнем кваліфікації, а не за національною ознакою. Місцезнаходження суду — Гаага (Нідерланди). Країни-члени можуть передавати на розгляд Міжнародного Суду справи про прикордонні суперечки, право на рибну ловлю, право на корисні копалини та інші спірні питання.Секретаріат ООН.Секретаріат — адміністративний орган ООН, який обслуговує інші органи, виконує програми і втілює в життя політику, розроблену ними. Робота Секретаріату включає: керівництво операціями з підтримування миру; організацію міжнародних конференцій з проблем світового значення; підготовку оглядів світових економічних та соціальних тенденцій і проблем; здійснення досліджень; перекладання виступів, документів; забезпечення світових засобів масової інформації відомостями про діяльність ООН. Секретаріат очолює Генеральний секретар, якого призначає Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки.
