35. Міжнародно-правові наслідки початку війни

Держави відповідно до Гаазької конвенції про початок воєнних дій 1907 року визнають, що воєнні дії між ними не повинні починатися без попереднього і недвозначного повідомлення у формі:мотивованого оголошення війни; ультиматуму з умовним оголошення війни. Про стан війни необхідно одразу повідомити нейтральним державам.Згідно із визначенням агресії, прийнятим Генеральною Асамблеєю ООН 1974 року сам факт оголошення війни, що не є актом самозахисту відповідно до ст. 51 Статуту ООН, не перетворює війну протиправну у війну законну, і є актом агресії. Початок агресивної війни без її оголошення є обставиною, що обтяжує та підвищує відповідальність агресора.Оголошення війни, навіть якщо воно не супроводжується власне воєнними діями, означає початок юридичного стану війни.Визначають такі міжнародно-правові наслідки оголошення війни:• припиняються дипломатичні і консульські зносини між державами, відкликається персонал посольств і консульств;• припиняють чинність політичні договори (про ненапад, нейтралітет, про воєнний союз). Деякі багатосторонні договори припиняють свою дію у відносинах між державами, які беруть участь у війні;• до громадян країни-противника може застосовуватися спеціальний режим: їх право на вибір місця проживання обмежується; вони можуть бути інтерновані або примусово поселені в певному місці (ст.ст. 41,42 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 р.).Багатосторонні міжнародні договори, що закріплюють норми і принципи права в період збройних конфліктів, починають діяти у відносинах між воюючими державами. З початком війни починається фактичне здійснення договорів і угод, що регулюють відносини між державами, які беруть участь у війні, з одного боку, та нейтральними й іншими невоюючими державами з іншого боку.Театром війни визначається вся територія воюючих держав (сухопутна, морська і повітряний простір над ними), на якій вони потенційно можуть вести воєнні дії.Водночас театром воєнних дій є територія, на якій збройні сили воюючих держав фактично ведуть воєнні дії. Забороняється використовувати в якості театру війни, тобто не можуть вважатися об'єктом нападу і знищення:а) територія нейтральних та інших невоюючих держав, демілітаризовані території;б) міжнародні протоки і канали;в) санітарні зони і місцевість на окупованій території з відмітними емблемами;г) культурні цінності, будинки, що мають велике національне і загальносвітове значення;д) райони розташування атомних електростанцій, дамб і гребель, руйнування яких призводить до катастрофічних та небезпечних наслідків для цивільного населення.

36. Міжнародно-правовий захист жертв війни і культурних цінностей

До жертв війни міжнародне гуманітарне право відносить: 1) поранених; 2) хворих; 3) які зазнали корабельної аварії із складу збройних сил на морі; 4) військовополонених; 5) цивільне населення.Правовий статус поранених і хворих визначений відповідними конвенціями 1949 Поняття «поранені» і «хворі» поширюється як на комбатантів, так і на некомбатантів. Відносно вказаних осіб не можна:1) зазіхати на життя і фізичну недоторканність;2) брати в заручники;3) зазіхати на людську гідність;4) без судового рішення засуджувати і застосовувати покарання. Медичні установи і медичний персонал користуються повагою і захистом, на них не можна здійснювати напад.Поранені і хворі воюючої армії, які потрапили у владу ворога армії вважаються військовополоненими, і до них повинен застосовуватися режим військового полону.До військовополоненим не можна застосовувати акти насильства, залякування та образи. Необхідно поважати їх особистість і честь. Не можнавчиняти дії, які можуть призвести до смерті військовополоненого або загрожувати його здоров'ю. Заборона дискримінації військовополоненого внаслідок його раси, національності, віросповідання, політичних переконань. Ці вимоги відносяться і до учасників збройного конфлікту неміжнародного характеру.Після взяття в полон військовополонені повинні бути відправлені в табори, очолювані офіцером зі складу регулярних збройних сил воюючої держави, розташовані далеко від зони військових дій. Військовополонені мають право носити відзнаки та державної приналежності. Їм дозволяється вести листування, отримувати посилки з продуктами харчування та медикаментами.Військовополонених офіцерів не можна залучати до робіт, а решту можна залучати, але до таких робіт, які не носять військового характеру. Як тільки припиняються військові дії, військовополонені повинні бути звільнені, якщо вони не залучаються до кримінальної відповідальності за військові злочини.Правовий статус цивільного населення, тобтоосіб, які не належать до комбатантам і не беруть участі у воєнних діях Цивільному населенню необхідно надати права і свободи без дискримінації за ознаками раси, національності, релігії та політичних переконань. Норми гуманітарного права спрямовані на пом'якшення страждань цивільного населення, викликаних війною. Не можна застосовувати до цивільного населення будь-які заходи фізичного або морального впливу з метою отримання від них будь-яких відомостей. В ході збройного конфлікту забороняється заподіювати фізичні страждання цивільному населенню. На зайнятій території окупаційні власті повинні налагодити громадський порядок та суспільне життя, поважати закони, сімейні права та релігійні переконання, існуючі в країні. Окупуюча держава забезпечує постачання населення продовольством і медикаментами.Цивільне населення можна залучати до трудової діяльності, крім виконання робіт, які змушують його брати участь у військових діях. Трудова діяльність повинна здійснюватися на території окупованого держави і справедливо оплачуватися.Захист культурних цінностей. Між ніс гуманітарне право спрямоване на захист культурних цінностей. 14 травня 1954 прийнята Конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту, Протокол до цієї Конвенції, а 26 березня 1999 р. - Другий протокол до неї. З метою захисту культурних цінностей воюючі повинні:1) забороняти використовувати культурні цінності, споруди для їх захисту, а також безпосередньо прилеглі до них ділянки таким чином, щоб це могло призвести до руйнування або пошкодження культурних цінностей;2) забороняти, попереджати і припиняти будь-які акти крадіжки, грабежу або незаконного присвоєння культурних цінностей, а також будь-які акти вандалізму щодо цих цінностей;3) забороняється реквізиція і прийняття будь-яких репресивних заходів, спрямованих проти культурних цінностейЗгідно Додаткового протоколу 1 1977 р. заборонено будь-які ворожі дії, спрямовані проти тих історичних пам'яток, творів мистецтваабо місць відправлення культів, які становлять культурну або духовну спадщину народів.