32. Правова природа створення і функціонування регіональних організацій.

Статут ООН поряд з універсальними міжнародними організаціями передбачає можливість створення і регіональних організацій, членами яких можуть бути, як правило, держави певного географічного регіону. Розділ УПІ Статуту ООН "Регіональні угоди" визначає порядок створення й загальні напрями діяльності таких організацій.Регіональні організації повинні створюватися насамперед для вирішення питань підтримки миру й безпеки на регіональному рівні й вирішення регіональних суперечок мирними засобами. Відповідності до ст. 53 Статуту ООН Рада Безпеки використовує, де це доречно, регіональні організації для примусових дій під її керівництвом. Однак жодні примусові дії не застосовуються регіональними організаціями без отримання повноважень від Ради Безпеки. Рада Безпеки ООН також повинна бути завжди повністю поінформована про дії, що розпочаті або намічаються, згідно з регіональними угодами (або регіональними організаціями) для підтримки міжнародного миру й безпеки (ст. 54).Регіональний статус мають також окремі загальнополітичні або комплексні за своїм функцій організації, які забезпечують співробітництво держав, розташованих в межах географічного району, та зацікавлених у координації зовнішньої політики, зовнішньоекономічних зв'язків, соціальних, культурних, правових відносин.Для визнання організації регіональної необхідно:1) просторове єдність держав-членів, їх розміщення в межах більш або менш цілісного регіону;2) просторове обмеження цілей, завдань і дій держав-членів, тобто відповідна суб'єктним складом функціональна орієнтація без домагань на втручання в справи, що виходять за регіонально-координаційні рамки.Важливими напрямами діяльності регіональних організацій також є колективна безпека, співробітництво в економічній, соціальній і культурній сферах, заохочення поваги до прав людини й основних свобод для всіх.Нині створено й функціонує велика кількість регіональних організацій різної спрямованості в багатьох регіонах Землі.( Організація американських держав, Ліга арабських держав, Африканський Союз, Асоціація держав Південно-Східної Азії, Рада Європи, Європейський Союз).

33. Поняття права збройних конфліктів( міжнародного гуманітарного права) і його характерні риси, як галузі сучасного загального міжнародного права.

Міжнародне гуманітарне право - система договірних і звичаєвих міжнародно-правових норм, що застосовуються як у міжнародних, так і у внутрішніх збройних конфліктах, визначають взаємні права та обов'язки суб'єктів міжнародного права щодо заборони або обмеження застосування певних засобів і методів ведення збройної боротьби та забезпечують захист жертв збройного конфлікту.Предмет регулювання міжнародного гуманітарного права становлять специфічні суспільні відносини, що склалися між його суб'єктами під час збройних конфліктів.Розрізняють міжнародні збройні конфлікти і збройні конфлікти не міжнародного характеру. Міжнародний збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами, між національно-визвольним рухом і метрополією, між повсталою стороною та військами уряду відповідної держави. Збройний конфлікт не міжнародного характеру - це збройне зіткнення організованих антиурядових законів, повстанців зі збройними силами уряду, що відбувається на території однієї держави.

Головні ознаки гуманітарного права:гуманізація збройних конфліктів;обмеження воюючих сторін у методах і засобах ведення війни;міжнародно-право вий захист жертв війни;охорона цивільних об'єктів і культурних цінностей; е. захист інтересів нейтральних держав;дії військових з'єднань з підтримання громадського порядку ґрунтуються на повазі прав людини;g. заборона завдання шкоди противнику, яка несумісна з метою війни - знищення або послаблення його військової могутності.Характерною особливістю міжнародного гуманітарного права є те, що воно поєднує дві різні концепції, одна з яких має юридичний характер, а інша – етичний.Міжнародне гуманітарне право, яке прагне досягти компромісу між міркуваннями воєнної необхідності та вимогами гуманності, містить відповідний етичний елемент, оскільки йдеться про те, щоб пом'якшити прояви насильства через правове обмеження засобів і методів ведення воєнних дій і зобов'язання воюючих сторін гуманно поводитись з особами, які не беруть або перестали брати участь у бойових діях.